Гавриленко Микола Мефодійович
Микола Мефодійович Гавриленко (2 січня 1937, село Малі Гирли, тепер затоплене водами Каховського водосховища Нововоронцовського району Херсонської області) — український радянський діяч, міністр геології Української РСР. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання. Народний депутат України 1-го скликання. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1986—1990 р. Член-кореспондент Академії гірничих наук України, кандидат технічних наук (1971), професор (1976).
| Гавриленко Микола Мефодійович | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| Народився |
2 січня 1937 (87 років) с. Малі Гирли, Нововоронцовського району, Херсонської обл. | ||||||
| Громадянство |
 Україна | ||||||
| Національність | українець | ||||||
| Діяльність | політик | ||||||
| Alma mater | НТУ ДП | ||||||
| Науковий ступінь | кандидат технічних наук | ||||||
| Посада | народний депутат України[1] | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 1-го скликання | |||
| 15 травня 1990 | — | 10 травня 1994 | |
Життєпис ред.
Народився в селянській родині.
У 1959 році закінчив Дніпропетровський гірничий інститут за спеціальністю «гірничий інженер».
З 1959 року — старший буровий майстер Степової експедиції у місті Макінську Казахської РСР, технолог бурових робіт партії № 51 Степової експедиції Міністерства геології СРСР.
З 1962 року — старший інженер з гірничих робіт виробничого відділу тресту «Луганськгеологія» головного управління геології та охорони надр.
З 1963 року — головний інженер, начальник Должанської геологорозвідувальної експедиції тресту «Ворошиловградгеологія» м. Свердловськ (тепер Довжанськ). Член КПРС з 1966 року.
З 1971 року — експерт бурових робіт Іранської національної металургійної корпорації м. Тегеран.
З 1973 року — доцент кафедри техніки розвідки родовищ корисних копалин Дніпропетровського гірничого інституту імені Артема.
З 1975 року — головний інженер — заступник керуючого, керуючий тресту «Ворошиловградгеологія».
З 1980 року — генеральний директор виробничого геологічного об'єднання «Ворошиловградгеологія».
З 1981 року — 1-й заступник міністра геології Української РСР.
З 29 липня 1982 по 9 вересня 1987 року — міністр геології Української РСР.
З 1987 року — генеральний директор Українського виробничого об'єднання з геологорозвідувальних робіт.
З 1988 року — начальник Головного Українського координаційного геологічного управління «Укргеологія», заступник міністра геології СРСР.
З 1991 по 1997 рік — голова Державного Комітету з геології та використання надр України.
З 1997 року — заступник генерального директора ТОВ «Галс-К Лтд» (Київ).
Одружений, має дітей.
Депутат міської Ради, ВР УРСР XI скликання; дійсний член Технологічної, Гірничої, Екологічної Академій наук України; член Геологічного товариства України.
Висунутий кандидатом у народні депутати трудовим колективом Должанської геологорозвідувальної експедиції. 18 березня 1990 р. обраний Народним депутатом України, набравши у 2-му турі 63,16 % голосів, 7 претендентів (Луганська обл., Свердловський виборчий округ N 63)
Голова підкомісії Комісії ВР України з питань екології та раціонального природокористування.
Громадська діяльність ред.
Очолював ВГО "Товариство "Україна - В'єтнам" (1991—1999 рр.).
Нагороди ред.
Нагороджений орденами «Знак Пошани», Трудового Червоного Прапора, двома медалями, Почесною грамотою Президії ВР УРСР (31.12.1986), Лауреат премії РМ СРСР, Державної Премії України, присвоєно почесне звання «Почесний розвідник надр». У 1997 році нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.