Габрієль-Сюзанна Барбо де Вільнев
| Габрієла-Сюзанн Барбот де Вільнев | ||||
|---|---|---|---|---|
| Gabrielle-Suzanne Barbot de Villeneuve | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | фр. Gabrielle-Suzanne Barbot de Villeneuve | |||
| Псевдонім | Madame D. V.[1] і Madame de V***[1] | |||
| Народилася |
1695 Париж | |||
| Померла |
29 грудня 1755 Париж, Королівство Франція[2] | |||
| Громадянство |
 Франція | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Мова творів | французька | |||
| Жанр | Казки | |||
| Magnum opus | Красуня і чудовисько[d], La Jeune Américaine et les contes marinsd і Красуня і чудовисько | |||
| Родичі | Amos Barbot de Buzayd | |||
|
| ||||
 Габрієль-Сюзанна Барбо де Вільнев у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Габрієлль-Сюзанн Барбо де Вільнев (фр. Gabrielle-Suzanne Barbot de Villeneuve) (*1695 — † 29 грудня 1755) — французька письменниця, казкарка. Більшість її творів призабуті французькою спільнотою, але вона вважається першим автором популярної і всесвітньо відомої казки — «Красуня і чудовисько».
Біографія ред.
Барбот народилась й померла у Парижі, але вона належала до потужної протестантської родини з Ла — Рошель. Сюзан — нащадок знатного Амоса Барбот, що був пером Франції. Його брат Жан Амос став мером Ла-Рошель у 1610 році. Інший предок, Жан Барбот (1655—1712) був раннім дослідником Західної Африки й Карибського басейну, Жан працював агентом на невільничих судах. Він опублікував свої проїзні журнали французькою та англійською мовами, коли мігрував до Англії, тікаючи від переслідування протестантів. Переслідування тривало й після того, як Людовик XIV скасував Нантський едикт 1685 року. У 1706 році Габрієль-Сюзанн вийшла заміж за Жан-Батист Гаалон де Вільнев, члена аристократичної сім'ї з Пойту. Після шести місяців шлюбу, вона просить свого чоловіка поділити майно, тому що Жан-Батист вже змарнував більшу частину спільної родинної спадщини. Від цього шлюбу народилася дочка, але ніякі записи не вказують, що вона вижила. У 1711 році Габрієль-Сюзанн стала вдовою у віці 26 років.
Творчість ред.
Щоб знайти собі заняття та кошти на життя, вона попрямувала до Парижу, де зустрілась із Кребійоном або Crébillon Пере, найвідомішим драматургом. Цілком ймовірно, що вона розпочала з ним співпрацю на початку 1730-х років (хоча найраніша документально вказана дата 1748), й залишалась з ним до самої смерті у 1755 році. Габрієль-Сюзанн публікувала казки та романи. Її публікації включають новелу «Le Phénix conjugal, nouvelle du temps» (1734), дві збірки казок, «Молодий американець Ле-Конт Марінс» (La Jeune Américaine-ле-Конт Marins) (1740), а також чотири романи. «La Jardinière de Vincennes» вважався її шедевром й найбільшим комерційним успіхом.
Вона особливо відома своєю оригінальною історією про «La Belle et la Bête»[4], яка є найстарішим відомим варіантом казки Красуня і чудовисько[5]. Після її смерті, твори Вільнев були скорочені, переписані. Виданий Лепренс де Бомон в 1756 році її журнал Magasin де Enfants мав дати молодим англійським дівчатам моральні уроки. У цій популярній публікації ніде не згадується, що Вільнев авторка твору. Тому Лепренс де Бомон часто вказується як автор цієї відомої казки. Її скорочений варіант є одним із найбільш відомих сьогодні[4].
Список творів ред.
Відшукати всю творчість письменниці дуже важко, адже багато з них вона видавала анонімно, відома частина підписана як "Mme de V*** ", наразі, відомі такі її твори:
- «Le Phénix conjugal, nouvelle du temps» (1734)
- «Gaston de Foix», quatrième du nom, nouvelle historique, galante et tragique (1739)
- «Contes de cette année» (1744) і як посмертне видання «Contes de Mme de Villeneuve» (1765)
- «Les Belles solitaires» (1745)
- «La Jardinière de Vincennes» (1753)
- «Le Juge prévenu» (1754)
- «La Jeune Américaine et les contes marins» (1740)
- «Le Beau-frère supposé» (1740)
- «Le Temps et la patience, conte moral» (1768) як посмертне видання
Примітки ред.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #100795455 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 14 червня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 14 червня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Посилання ред.
- Красуня і чудовисько [Архівовано 8 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Казка [Архівовано 12 лютого 2017 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
Жінки Інтелектуали французького XVIII століття, під редакцією Roland Bonnel і Кетрін Rubinger (Нью — Йорк: Петер Ланг,1997) 100,1 2 3 4 Windling, Террі. " Красуня і Чудовисько, старі і нові ". Журнал мистецтва. Ендікот студії
|
Це незавершена стаття про літераторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |