Віліне
Ві́ліне (до 1944 року — Бурлюк, крим. Bürlük) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, центр Вілінської сільської ради.
| село Віліне | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Бахчисарайський район |
| Рада | Вілінська сільська рада |
| Облікова картка | Віліне |
| Основні дані | |
| Населення | 6 913 |
| Поштовий індекс | 98433 |
| Телефонний код | +380 6554 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°50′51″ пн. ш. 33°40′16″ сх. д. / 44.84750° пн. ш. 33.67111° сх. д.Координати: 44°50′51″ пн. ш. 33°40′16″ сх. д. / 44.84750° пн. ш. 33.67111° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
37 м[1] |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 98433, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Леніна, 50б |
| Карта | |
  Віліне | |
 Віліне | |
| Мапа | |
| |
|
| |
В околицях села розташований найбільший у колишньому СРСР колекційний виноградник Інституту виноградарства та вина «Магарач»[2].
18 травня 1948 року указом Президії Верховної Ради Української РСР село Бурлюк було перейменоване на Віліне на честь генерал-майора радянської авіації Івана Петровича Віліна, загиблого в 1944 році.[3]
Історія ред.
Поблизу сіл Віліного, Берегового та Піщаного знайдено кам'яні знаряддя праці доби палеоліту і бронзи, залишки двох пізньоскіфських поселень (III ст. до н. е.— III ст. н. е.). Городище і могильник того ж часу досліджуються біля Піщаного[4].
У 2017 р. археологи знайшли фрагменти воріт, оборонного валу, сторожової вежі, бруківки. Серед дрібних предметів — черепиця, різні бронзові прикраси, наконечники стріл, дротики, давньоримська монета і т. д. Знахідки датують ІІ ст. до н. е. — І ст. н. е. і пов'язують з пізньоскіфським населенням.[5]
Село внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[6].
Релігія ред.
У селі діє мечеть Алма-Тархан. Збудована 2001 року під керівництвом Духовного управління мусульман Криму. Фінансував будівництво громадянин Саудівської Аравії.
Населення ред.
За даними перепису населення 2001 року, у селі мешкало 6913 осіб[7]. Мовний склад населення села був таким[8]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 593 | 8,58 |
| російська | 4682 | 67,73 |
| кримськотатарська | 1290 | 18,66 |
| білоруська | 22 | 0,32 |
| вірменська | 8 | 0,12 |
| молдавська | 7 | 0,1 |
| болгарська | 1 | 0,01 |
| німецька | 1 | 0,01 |
| угорська | 1 | 0,01 |
Галерея ред.
-
Мечеть Алма-Тархан
Примітки ред.
- ↑ weather.in.ua. Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 14 січня 2012.
- ↑ Україна молода, № 200, 28.10.2009. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 14 травня 2011.
- ↑ http://krymology.info/index.php/Вилин,_Иван_Петрович [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine.] [неавторитетне джерело]
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Український інститут національної пам'яті. Перелік міст та сіл до перейменування. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
- ↑ Населення населених пунктів Автономної Республіки Крим за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 16 лютого 2014.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 7 червня 2022.
Посилання ред.
- Сайт «Вілінбург» [Архівовано 24 лютого 2009 у Wayback Machine.]