Віляка
Віляка (латис. Viļaka; латгальське - Vileks) — місто Латвії, адміністративний центр колишнього Вілякського краю.
| Віляка | |||
|---|---|---|---|
      | |||
| |||
  Віляка | |||
| Країна | Латвія | ||
| Регіон | Латгалія | ||
| Край | Балвський край | ||
| Перша згадка | 1224 | ||
| Площа | |||
| • Загалом | 6,4 км² | ||
| Висота | 95 м | ||
| Населення (2022) | |||
| • Загалом | 1,205 ос. | ||
| • Густота | 219,8 осіб/км² | ||
| Часовий пояс | EET (UTC+2) | ||
| • Літній час | EEST (UTC+3) | ||
| Сайт | www.vilaka.lv | ||
 | |||
|
| |||
Назва ред.
- Віляка (латис. Viļaka;
) - Марієнгаузен (нім. Marienhausen)
Географія ред.
Місто розташоване на сході Латвії на історичній території Латгалії, за 246 км від Риги та за 6,5 км від нинішнього кордону Російської Федерації, який пролягає по території анексованого Абренського повіту Латвії.
Місто знаходиться у верхів'ях річки Кіра (басейн річки Велика). Місцевість в околицях заболочена, лісиста.
Клімат ред.
| Кліматограма Віляки | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| С | Л | Б | К | Т | Ч | Л | С | В | Ж | Л | Г |
52
−3
−8
|
42
−3
−8
|
43
3
−4
|
44
11
2
|
66
17
7
|
83
20
12
|
77
23
15
|
81
21
14
|
63
16
9
|
63
9
4
|
59
3
0
|
49
0
−4
|
| Середня макс. і мін. температури повітря (°C) Атмосферні опади (мм), за рік : 722 мм. Джерело: «Climate-Data.org» (англ.)[1] | |||||||||||
Історія ред.
У німецьких хроніках місто відоме як Марієнгаузен, засноване на території Латгалії. У 15 столітті входило до складу Речі Посполитої, а з 1772 - до складу Російської імперії, де включено до складу Ліфляндська губернія. З 1920 у складі Латвії.
1509 у місті зведено кам'яну фортецю силами Лівонського Ордену. Вона стала найімпозантнішою спорудою міста, яка зупинила наступ московських орд у Балтику. Зрештою зруйнована московитами 1702 — під час Північної війни.
Населення ред.
| На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми. |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Релігія ред.
Містяни переважно сповідують римокатолицизм
Перший Вілякський костел збудований 1683. Новий зведений із дерева 1748 поблизу монастиря Капуцинів. Нинішня готична кам'яна споруда зведена 1880 коштом княгині Аліне Ліппе-Ліпке. Проєкт костелу створивлатвійський архітектор Флоріян Віґановскіс. 1891 відбулося єпископське освячення костелу в ім'я Святого Ісусового Серця. Костел двічі постраждав - під час Першої і Другої світової війни, при чому після московської окупації 1944 простояв пусткою аж до 1956.
Мова ред.
В околицях Віляки побутує латгальська мова.
Економіка ред.
У місті працює льонопереробний та олійний цехи.
Примітки ред.
- ↑ Віляка «Climate-Data.org» (англ.)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю http://pop-stat.mashke.org/latvia-cities.htm
- ↑ http://www.pmlp.gov.lv/lv/statistika/dokuments/2011/ISPV_Pasvaldibas_iedzivotaju_skaits_pagasti.pdf
- ↑ Office of Citizenship and Migration Affairs — 1990.
- ↑ Central Statistical Bureau of Latvia
- ↑ Central Statistical Bureau of Latvia
- ↑ Central Statistical Bureau of Latvia
- ↑ Central Statistical Bureau of Latvia
- ↑ Pilsētu (blīvi apdzīvotu) un lauku (reti apdzīvotu) teritoriju iedzīvotāju skaits reģionos, pilsētās, novados un pagastos (pēc administratīvi teritoriālās reformas 2021. gadā) – Teritoriālā vienība, Laika periods un Rādītāji — Central Statistical Bureau of Latvia.
- ↑ Iedzīvotāju skaits pēc tautības reģionos, pilsētās, novados, pagastos, apkaimēs un blīvi apdzīvotās teritorijās gada sākumā (pēc administratīvi teritoriālās reformas 2021. gadā) 2021 - 2022 — Central Statistical Bureau of Latvia.
Джерела ред.
- Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
- Maryenhauz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 153. (пол.)
Посилання ред.
- Офіційний сайт міста [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.]