Вікіпедія

Вільям Ломбарді

Вільям Джеймс Ломбарді (нар. 4 грудня 1937(19371204) — 13 жовтня 2017) — американський шахіст, гросмейстер, шаховий літератор, педагог, колишній католицький священник. Був одним з провідних американських шахістів протягом 1950-х і 1960-х років, і сучасником Боббі Фішера, якого він тренував з моменту коли Фішерові було 11½ до часів матчу за звання чемпіона світу 1972. Ломбарді привів студентську команду США до золотих нагород на Всесвітній студентській командній першості 1960 року в Ленінграді.[2][3] Єдиний чемпіон світу серед юніорів, який переміг зі стовідсотковим результатом.[4][5]

Вільям Ломбарді
Оригінал імені William Lombardy
Лейпциг, 1960 рік
Лейпциг, 1960 рік
 Лейпциг, 1960 рік
Країна США США
Народження 4 грудня 1937(1937-12-04)
Нью-Йорк
Смерть 13 жовтня 2017(2017-10-13) (79 років)
Мартінес, Каліфорнія, США[1]
Титул Міжнародний майстер (1957), Гросмейстер (1960)
Рейтинг ФІДЕ 2435 (січень 2017 року)
Піковий
рейтинг 		2540 (1978)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ломбарді.

Ломбарді здобув ступені бакалавра мистецтв з філософії, магістра мистецтв з етики і Master of Divinity, всі в семінарії Святого Йосифа[en] в Данвуді.[6][7] Він відвідував Міський університет Нью-Йорка,[8][9] а також вивчав педагогічну психологію в Сентлуїському університеті[en].[10]

Юність ред.

Ломбарді виріс на 838 Бек-Стріт, Бронкс (Нью-Йорк) у квартирі з батьками і двома іншими сім'ями.[11] «Білл пригадує, що його родина мала фінансові проблеми, коли він був дитиною. Його батько і мати обоє працювали, і всі вони жили в одній квартирі з бабусею, тіткою і cousin, до його другого року в гімназії, коли вони переїхали у власну квартиру.»[12] Невдовзі після Другої Світової Війни Ломбарді та його родина переїхали на 961 Фейл стріт. Ломбарді так згадував про свою нову квартиру:[13]

Я пам'ятаю, що зими були дуже суворі в цій квартирі. Моя кімната завжди запотівала від холоду. Волога бувало просочувалася через одну стіну. Бувало я натягував додаткові ковдри, щоб накрити себе вночі і не прокинутися із запаленням легенів уранці.

Саме живучи в цьому будинку Ломбарді подружився з ортодоксальним єврейським хлопчиком на ім'я Едді Гарлертер, який навчив Ломбарді грати в шахи.[14] Коли Ломбарді було близько 10 він відвідував Lion's Square Den Park і грав там із сильнішими шахістами. Саме там добрий старий єврей дав Ломбарді буклет «який змінить [його] життя».[15] Ломбарді так загадував про це:

Він вийняв marble design notebook з коричневого паперового пакета. «Тут», він сказав: «я покінчив з цим». Я подякував за книгу, поклав її в сумку і зіграв у шахи з цим чоловіком. Коли я повернувся додому, то подивився на цю книжку… У ті часи було п'ять або шість газет, які мали шахову колонку. За багато-багато років старий старанно наклеїв близько двох тисяч вирізок з цих газет у свою книгу. Я ніколи не питав його, чи він насправді було грав за іграми з тих вирізок. Я мав намір зробити те, що він сам, можливо, не повністю здійснив.

Лише через кілька років Ломбарді став членом Шахового клубу Маршалла[en], коли йому було 14 років і він почав серйозно ставитися до шахів.[16]

Початок кар'єри ред.

За словами Джека Коллінза[en], «Шахові навички Білла розвивалися стрімко.»[17] Ломбарді виграв чемпіонат штату Нью-Йорк 1954 року з результатом 7/11 (+7-0=4),[18] і поділив перше місце з Ларрі Евансом на Відкритому чемпіонаті Канади 1956 року.[19] Потім він зіграв і програв матч проти гросмейстера Самюеля Решевського з рахунком 3–2½. Того самого року грав на другій шахівниці на Всесвітній студентській командній першості в Уппсалі (Швеція), пройшовши її без поразок і набравши 7/9.[20]

1957 року Ломбарді став першим американцем, який виграв Чемпіонат світу серед юніорів. Він виграв той турнір у Торонто з ідеальним рахунком 11-0,[21] рекорд який «тримається й до сьогодні».[22][23] Його виступ у Торонто був «першим індивідуальним титулом чемпіона світу, який виграв американець з далеких днів (1837—1884) Пола Морфі».[24] За результатами цього виступу,[25] йому автоматично присвоїли звання міжнародного майстра.[26]

1958 року взяв участь у турнірі Мар-дель-Плата і закінчив його «без поразок на другому місці»,[27] набравши 11/15.[28]

У 1959 році посів перше місце на турнірі U.S. Log Cabin Invitational,[29] з результатом 7/10.[30]

1960 року йому присудили звання Гросмейстера.[31]

Частковий відхід від шахів ред.

Ломбарді фінішував другим на чемпіонаті США 1960-61 позаду Боббі Фішера і попереду Раймонда Вайнштейна[en] серед сузір'я учасників.[32] З цим результатом Ломбарді допустили до участі в Міжзональному турнірі 1962 року, який відбувся в Стокгольмі, за право вийти на матч за світову першість. Однак, Ломбарді вирішив полишити змагальну практику[33] і стати католицьким священиком.[34][35] Перед своїм відходом від активних шахів він програв Ларрі Евансу з рахунком 5½–4½.[36] 1961 року на шаховому турнірі в Цюріху поділив четверте місце зі Светозаром Глігоричем, набравши 6,5/11[37]

1962 року Ломбарді посів друге місце на Відкритому чемпіонаті США,[38] потім виграв чемпіонат Нової Англії,[39] і невдовзі після цього виступив з лекцією в Манхеттенському Шаховому клубі, в якій проаналізував гру: Ломбарді–Ліман, чемпіонат Нової Англії, Гавергілл, вересень 1962 іспанська партія [C93](1-0).[40]

1963 року Ломбарді виграв Відкритий чемпіонат США, разом із Робертом Бірном набравши 11/13.[41] Також став чемпіоном турніру U.S. Speed.[42]

У 1965 році поділив з Робертом Бірном перше місце на турнірі Вестерн опен у Сент-Луїсі,[43] і поділив перше місце з Палом Бенко на Відкритому чемпіонаті США в Пуерто-Рико.[44][45]

1966 року посів одноосібне перше місце на турнірі Саузерн опен в Атланті,[46] і поділив друге з Івковим на відкритому чемпіонаті Канади.[47]

Він був висвячений у червні 1967 року.

У 1969 році Ломбарді поділив друге місце з Властімілом Гортом у Монте-Карло, пройшовши турнір без поразок,[48] з результатом 7/11.[49] Того ж року поділив друге місце з Бенко і Мато Дам'яновичем у Нетаньї (Ізраїль).[50]

Командні змагання ред.

Ломбарді зіграв на першій шахівниці за американську команду, яка виграла Всесвітню студентську командну першість 1960 року в Ленінграді, СРСР. Там він переміг майбутнього чемпіона світу Бориса Спаського в особистій зустрічі. Виграв золоту медаль за найкращий результат на першій шахівниці 12-1,[51] і привів команду до командного відсотку перемог 78.8, який є найвищим в історії всесвітніх студентських командних чемпіонатів.[52]

 
Bundesarchiv Bild 183-76052-0053, ХІV. Шахова олімпіада в Лейпцигу

У 1976 році Ломбарді був у складі збірної США, яка виграла золоту медаль на 22-й шаховій Олімпіаді в Хайфі.[53]

Загалом він виграв три золоті медалі в особистому заліку між чоловічою шаховою Олімпіадою і Всесвітнім студентським командним турніром (до 26 років):[54] [55]

Шахова Олімпіада Шахівниця No. Особистий залік Відсоток Командний залік Відсоток[56]
Мюнхен 1958 2 11/17 (7-ме) 64.7 % 4-те,[57] 61.8 %
Лейпциг 1960 2 11½/17 (5-те) 67.6 %  ,[58] 72.5 %
Лугано 1968 резервна 7½/11 ( ) 68.2 % 4-те 61.8 %
Сіген 1970 резервна 11/14 ( ) 78.6 % 4-те,[59] 67.8 %
Ніцца 1974 резервна 11/16 ( ) 68.8 %  , 68.2 %
Хайфа 1976 резервна 7/9 ( ) 77.8 %   71.2 %
Буенос-Айрес 1978 2-ге рез. 4/7 (16-те) 57.1 %   62.5 %
Студентська команда U26 Шахівниця No. Особистий залік Відсоток Командний залік Відсоток[60]
Уппсала 1956 2 7/9 ( )[20] 77.8 % 8-ме 43.8 %
Рейк'явік 1957 1 7/12 58.3 %   59.6 %
Варна 1958 1 5½/10 55 %   55 %
Ленінград 1960 1 12/13 ( ) 92.3 %  [61] 78.8 %
Гельсінкі 1961 1 9/11 ( ) 81.8 %  [62] 71.9 %
Будва 1963 1 7½/11 (5-те) 68.2 % 5-те 60.4 %
Краків 1964 1 7½/13 (8-ме) 57.7 % 4-те 61.6 %

Пізніша кар'єра ред.

У 1971 році Ломбарді дав сеанс одночасної гри і лекцію у Військовій академії США у Вест-Пойнті.[63]

1975 року поділив перше місце з Палом Бенко на відкритому чемпіонаті США в Лінкольні (Небраска).[64]

1974 року поділив друге місце на відкритому чемпіонаті США, з результатом 9.5/12, пройшовши турнір без поразок.[65]

У 1977 році поділив п'яте–шосте місце з результатом 6/9 на Лоун-Пайн опен.[66]

1979 року Ломбарді повторив свій результат на цьому турнірі, поділивши п'яте–десяте місця,[67] а також сенсаційно здолавши фаворита турніру тодішнього номера 2 у світі)[68] Віктора Корчного.[69]

У 1978 і 1979 роках служив провідним інструктором тижневого шахового табору «all day» в Університеті штату Мічиган. Це був, можливо, перший табір такого типу в США і він привернув увагу юніорів зі всієї країни.

На початку 1980-х років припинив активну службу, згодом одружився і в нього з'явився син.

1982 році Ломбарді поділив перше місце в Каракасі (Венесуела).[70]

1984 року посів друге місце в Нескаурстадурі (Ісландія), набравши 7/11.[71]

У листопаді 2011 року самостійно опублікував автобіографічну збірку партій: Розуміння шахів: моя система, мої ігри, моє життя.

Станом на 2010 рік Ломбарді покинув шахи і жив в Іст-Віллідж (Нью-Йорк) де сфокусувався на письменницькій праці й пропонував шахові уроки за попереднім записом.

В березні 2016 року Нью-Йорк Таймс повідомила, що господар житла, в якому проживав Ломбарді, намагався його виселити через начебто борг у кілька тисяч доларів за проживання.[72][73]

Внесок у шахи ред.

Дебютна теорія ред.

У першому турі Чемпіонату світу серед юніорів 1957 Ломбарді переміг представника СРСР Володимира Селіманова в одному з варіантів іспанської партії, якій Ломбарді сам винайшов:[74] 1.e4 e5 2.Nf3 Nc6 3.Bb5 a6 4.Ba4 Nf6 5.0-0 Be7 6.Re1 b5 7.Bb3 d6 8.c3 0-0 9.h3 Na5 10.Bc2 c6.[75] Він застосував його в щонайменше дев'яти офіційних партіях на турнірах, здобувши три перемоги, зробивши чотири нічиї та зазнавши двох поразок.

Тренер Боббі Фішера ред.

 
Білл Ломбарді і Боббі Фішер, аналізують гру, а Джек Коллінз спостерігає за ними

Американський шахіст Кармін Нігро[en] познайомив Фішера з Ломбарді,[76] і, починаючи з вересня 1954 року,[77] той почав особисто тренувати Фішера.[78][79][80]

Ломбарді каже:[81]

Оскільки Боббі, коли я вперше зустрів його у 11½ років… заявив, що він стане чемпіоном світу з шахів, то я вважав, що моїм обов'язком як і його друга і довіреної особи є зробити все що в моїх силах, щоб гарантувати, що мрія молодого гравця збудеться!…Я добровільно служив тренером і секундантом Боббі на міжзональному турнірі 1958 року в Порторожі[82], коли Боббі у 15 років пройшов відбір на кандидатський турнір циклу чемпіонату світу і таким чином став наймолодшим гросмейстером в історії.

Ломбарді стане центральною фігурою в сходженні Фішера на шаховий трон.[83]

Матч за звання чемпіона світу 1972 між Спаським і Фішером ред.

Фішер мав грати матч зі Спаським на першість світу з шахів 1972. Однак шахіст посварився з Ларрі Евансом, який був його секундантом в його успішних матчах проти Бента Ларсена і Тиграна Петросяна.

В останню хвилину Фішер покликав Ломбарді, щоб той допоміг йому підготуватись до матчу. Хоча Ломбарді все ще був священиком, але його тимчасово звільнили від обов'язків священника, щоб поїхати в Рейк'явік (Ісландія) й бути там офіційним секундантом[84][85][86] Фішера.[87] Ломбарді так каже про цю подію:[88]

Досить сказати, що я був єдиною довіреною людиною під час цього матчу століття… варто відзначити, що було 14 відкладених партій. Боббі [Фішер] і я працювали разом над цими відкладеними позиціями, не зробивши жодної технічної помилки!… За невеликі винагороди я присвятив свої послуги в столиці Ісландії, щоб гарантувати, що Боббі пройде через це випробування[89][90] і закінчить матч перемогою.

Твердження про те, що Ломбарді зіграв основну роль у тому, щоб Фішер не полишив грати в матчі, схоже, підтверджують й інші шахові письменники та причетні особи.[91]

У кіно ред.

16 вересня 2015 року вийшов американський біографічний фільм Ігри чемпіонів. В ролях: Тобі Магуайр (Боббі Фішер), Лев Шрайбер (Борис Спаський), Лілі Рейб (Джоан Фішер[en]) і Пітер Сарсгаард у ролі Ломбарді.[92]

Твори ред.

  • Lombardy, William (1972). Modern Chess Opening Traps (вид. 1st). David McKay.
  • Lombardy, William (1973). Snatched Opportunities on the Chessboard: Quick Victories in 200 Recent Master Games. Batsford. ISBN 0713403659.
  • Daniels, David; Koltanowski, George; Lombardy, William (1975). US Championship Chess, with the Games of the 1973 Tournament. David McKay. ISBN 067913042X.
  • Daniels, David; Lombardy, William (1975). Chess Panorama. Chilton. ISBN 0801960789.
  • Lombardy, William (1977). Chess for Children, Step by Step: A New, Easy Way to Learn the Game. Little Brown & Co. ISBN 0316530905.
  • Lombardy, William (1978). Modern Chess Opening Traps (вид. 2nd). David McKay. ISBN 0679144005.
  • Lombardy, William (1978). Guide to Tournament Chess. David McKay. ISBN 0679130497.
  • Lombardy, William; Verhoeven, R.G.P. (1983). 6e Interpolis schaaktoernooi 1982 (6th Interpolis Chess Tournament). Interpolis.
  • Lombardy, William (2011). Understanding Chess: My System, My Games, My Life. Russell Enterprises. ISBN 978-1-93649-022-6.

Відомі ігри ред.

Ломбарді виграв принаймні одну партію проти таких гравців як: Борис Спаський, Ульф Андерссон, Волтер Браун, Ларрі Крістіансен, Ларрі Еванс, Властіміл Горт, Віктор Корчной, Любомир Любоєвич, Лев Полугаєвський, Лайош Портіш, і Ян Тімман.

Ломбарді зробив хоча б одну нічию проти таких шахістів як: Михайло Ботвинник, Давид Бронштейн, Фішер, Юхим Геллер, Роберт Гюбнер, Пауль Керес, Олександр Котов, Мігель Найдорф, Тигран Петросян, Найджел Шорт, Василь Смислов, Марк Тайманов і Михайло Таль.

Зміни рейтингу ред.

Зміни рейтингу Ело[93]
На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми.

Примітки ред.

  1. ↑ McClain D. William Lombardy, Chess Grandmaster Turned Priest, Dies at 79 — The New York Times, 2017.
  2. ↑ Edmonds & Eidinow 2004, p. 43.
  3. ↑ World Student Team Chess Championship summary. OlimpBase. 2013. Архів оригіналу за жовтень 29, 2016. Процитовано 7 вересня 2013.
  4. ↑ Kažić 1974, pp. 273–74.
  5. ↑ Lombardy 2011, p. 66.
  6. ↑ Lombardy 2011, p. 150.
  7. ↑ World Renowned Chess Grandmaster to Visit UConn. University of Connecticut. 28 квітня 2010. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 24 серпня 2013.
  8. ↑ Lombardy 2011, p. 149.
  9. ↑ Chess Champion Bronxite, Enters Jesuit Novitiate, The Catholic News, August 20, 1960
  10. ↑ Lombardy 2011, p. 157.
  11. ↑ Lombardy 2011, p. 11.
  12. ↑ Collins 1974, p. 129.
  13. ↑ Collins 1974, pp. 129—130.
  14. ↑ Lombardy 2011, pp. 12–13.
  15. ↑ Lombardy 2011, p. 14.
  16. ↑ Chess Life, September 5, 1957, p. 3. Also available on DVD (p. 139 in «Chess Life 1957» PDF file").
  17. ↑ Collins 1974, p. 136.
  18. ↑ Collins 1974, p. 141.
  19. ↑ Di Felice 2010, p. 46.
  20. ↑ а б Lombardy 2011, p. 54.
  21. ↑ Lombardy 2011, p. 67.
  22. ↑ Lombardy 2011, back cover.
  23. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 17 січня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  24. ↑ Richard McLellan (Summer 1961).
  25. ↑ Sunnucks 1970, p. 292.
  26. ↑ Sunnucks 1970, pp. 239, and 538.
  27. ↑ Lombardy 2011, p. 85.
  28. ↑ Sunnucks 1970, p. 473.
  29. ↑ Collins 1974, p. 127.
  30. ↑ Di Felice 2010, p. 369.
  31. ↑ Sunnucks 1970, p. 512.
  32. ↑ Di Felice 2013a, p. 4.
  33. ↑ «In the early 1950s the Manhattan Chess Club was located on the southwest corner of Central Park South and Sixth Avenue, and all the best young American players would consistently be there… at any given time one could see the Byrne brothers, Robert and Donald, and Larry Evans, and Arthur Bisguier, James Sherwin, Walter Shipman, William Lombardy, Attilio Di Camillo, Eliot Hearst. Some of these went on to become grandmasters, United States champions, writers on chess. But few became chess professionals. One had to go to college, marry, raise a family, and that could not be done on the income of a chess player. There was no future in chess. These boys could have challenged the Russian supremacy; they had the talent. But they did not have the atmosphere or the financial backing to devote themselves full time to chess.» Schonberg 1973, p. 258.
  34. ↑ «His decision to enter the priesthood in 1963 necessarily limited his chess ambition…» Hooper & Whyld 1992, pp. 232–33.
  35. ↑ «(one could hardly believe that the witty and vivacious Lombardy was preparig to be ordained a Catholic priest).» Plisetsky & Voronkov 2005, p. 26.
  36. ↑ Di Felice 2013a, p. 242.
  37. ↑ Di Felice 2013a, p. 124.
  38. ↑ Di Felice 2013a, p. 214.
  39. ↑ Di Felice 2013a, p. 200.
  40. ↑ Lombardy 2011, pp. 141–42.
  41. ↑ Di Felice 2013a, p. 301.
  42. ↑ Lardner, Rex (3 серпня 1964). Point Of Fact. Sports Illustrated. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 вересня 2015.
  43. ↑ Di Felice 2013b, p. 178.
  44. ↑ Di Felice 2013b, p. 176.
  45. ↑ Hooper & Whyld 1992, p. 232.
  46. ↑ Di Felice 2013b, p. 229.
  47. ↑ Di Felice 2013b, p. 260.
  48. ↑ Di Felice 2013c, p. 178.
  49. ↑ «With three wins and 8 draws (out of 11 rounds) I shared third behind Smyslov and Portisch.» Lombardy 2011, p. 197.
  50. ↑ Di Felice 2013c, p. 181.
  51. ↑ Lombardy 2011, p. 116.
  52. ↑ United States (USA) World Student Team Chess Championships. olimpbase. 2015. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 23 вересня 2015.
  53. ↑ Lombardy 2011, p. 240.
  54. ↑ Lombardy, William James, Men's Chess Olympiads. olimpbase. 2015. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 23 вересня 2015.
  55. ↑ Lombardy, William James, World Student Team Chess Championship. olimpbase. 2015. Архів оригіналу за 8 червня 2015. Процитовано 23 вересня 2015.
  56. ↑ United States (USA) Men's Chess Olympiads. olimpbase. 2015. Архів оригіналу за 8 червня 2015. Процитовано 23 вересня 2015.
  57. ↑ Di Felice 2010, p. 282.
  58. ↑ Di Felice 2010, p. 485.
  59. ↑ Brady 1973, p. 172.
  60. ↑ United States (USA) World Student Team Chess Championship. olimpbase. 2015. Процитовано 23 вересня 2015.[недоступне посилання з травня 2019]
  61. ↑ Di Felice 2010, p. 490.
  62. ↑ Di Felice 2013a, p. 128.
  63. ↑ Lombardy, 2011, p. 152.
  64. ↑ Di Felice 2014b, p. 38.
  65. ↑ Di Felice 2014a, p. 335.
  66. ↑ Di Felice 2014b, p. 289.
  67. ↑ Di Felice 2014c, p. 162.
  68. ↑ FIDE Rating List :: January 1979. olimpbase.com. Архів оригіналу за 8 травня 2015. Процитовано 18 вересня 2015.
  69. ↑ Lombardy, 2011, pp. 260–63.
  70. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 січня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  71. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  72. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 17 січня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  73. ↑ http://www.nytimes.com/2016/03/15/nyregion/an-end-to-a-chess-grandmasters-eviction-battle-could-be-near.html?. Архів оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 17 січня 2017.
  74. ↑ Lombardy 2011, p. 86.
  75. ↑ «This is the stem position that should bear my name. i created it quite by accident.
  76. ↑ Lombardy 2011, p. 18.
  77. ↑ West, Jim (22 листопада 2011). "Understanding Chess" by GM Lombardy, Chess Blog by National Master Jim West. jimwestonchess.blogspot.com. Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 3 липня 2013.
  78. ↑ Lombardy 2011, p. 136.
  79. ↑ „Bobby Fischer got some of his earliest exposure playing weekend chess at the Brooklyn Central Library and Washington Square Park with his chess coach, William Lombardy, who had an apartment nearby.“
  80. ↑ The oldest known published photograph of Bobby and Bill goes back to 1956 in which they are analyzing at the Manhattan Chess Club.
  81. ↑ Lombardy 2011, p. 220.
  82. ↑ „Bobby's aide or so-called second at [Portoroz] was his close friend.
  83. ↑ “…I met and spent time with Grandmaster William Lombardy, who of course figured so prominently in Bobby Fischer's rise to the World Chess title.» Ponterotto 2012, p. xx.
  84. ↑ «Fischer had not yet chosen a second; grandmaster William Lombardy took the position at the last moment.»
  85. ↑ Hooper & Whyld 1992, p. 233.
  86. ↑ Schonberg 1973, p. 283.
  87. ↑ Brady 2011, p. 98.
  88. ↑ Lombardy 2011, pp. 219–20.
  89. ↑ «[Lombardy] was a loyal and competent analyst of adjourned positions for Fischer, and served him well as friend and companion.»
  90. ↑ Edmonds & Eidinow 2004, pp. 160, 171, 175, and 223.
  91. ↑ "Fischer lodged a formal protest [over the second-game-forfeit] less than six hours after the forfeiture.
  92. ↑ Pawn Sacrifice. The Internet Movie Database. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 16 вересня 2015.
  93. ↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільям_Ломбарді&oldid=41910023