Вільгельм Онезорге
Карл Вільгельм Онезорґе (нім. Karl Wilhelm Ohnesorge) — німецький державний діяч, рейхсміністр пошти Третього рейху (1937—1945), обергрупенфюрер НСКК (5 вересня 1938).
| Вільгельм Онезорґе | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Wilhelm Ohnesorge | ||||||||||||||
 | ||||||||||||||
| Ім'я при народженні | Карл Вільгельм Онезорґе | |||||||||||||
| Народився |
8 червня 1872[1][2][…] Грефенгайніхен, Німеччина | |||||||||||||
| Помер |
1 лютого 1962[1][2][3] (89 років) Мюнхен, ФРН[1] | |||||||||||||
| Країна |
 Німеччина | |||||||||||||
| Місце проживання | Кляйнмахнов | |||||||||||||
| Діяльність | політик | |||||||||||||
| Alma mater | Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла | |||||||||||||
| Знання мов | німецька[5] | |||||||||||||
| Членство | Deutschvölkischer Schutz und Trutzbundd, Асоціація німецьких інженерівd і Verband der Elektrotechnik, Elektronik und Informationstechnikd | |||||||||||||
| Посада | Reichspostministerd | |||||||||||||
| Військове звання | обергруппенфюрер і Націонал-соціалістичний механізований корпус | |||||||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | |||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||
Життєпис ред.
Вільгельм Онезорґе народився 8 червня 1872 року в Грефенхайніхене в родині телеграфного чиновника. Свої шкільні роки провів у Франкфурті-на-Майні. У 1890 році як стажист прийшов на службу в Головну поштову дирекцію Франкфурта. C 1897 року служив у берлінському поштовому відомстві. З 1898 по 1901 роки вивчав математику і фізику в університетах Берліна і Кіля.
З 1900 року на службі в телеграфному управлінні Берліна. З 1901 по 1914 роки на службі в Головній поштовій дирекції. Від серпня 1914 до січня 1915 року референт служби зв'язку Верховного командування. З лютого 1915 по листопад 1918 року начальник телеграфного управління при Генштабі. За заслуги був удостоєний Залізним хрестом 2-го і 1-го класу. Після демобілізації в 1919 році на службі в Головній поштовій дирекції Дортмунда.
Одним з перших приєднався до нацистського руху. У 1920 році Онезорг познайомився з Адольфом Гітлером і вони стали хорошими друзями. Незабаром після цього він вступив в НСДАП (квиток № 42) і створив першу організацію НСДАП за межами Баварії — ортсгруппе (нім. Ortsgruppe) в Дортмунді. Під час Рурської кризи в 1923 році, в порушення заборон союзників, забезпечував телефонний зв'язок з незайнятої частиною Німецької імперії. Після провалу Пивного путчу в листопаді 1923 року, він залишався вірним послідовником Гітлера. У 1924 році в знак визнання його заслуг у «боротьбі за Рур» Онезорг був призначений начальником відділу Головної поштової дирекції в Берліні.
У 1929 році став президентом Центрального імперського управління пошти, яке знаходилося в Темпельхофі і вдруге вступив в НСДАП. З 1 березня 1933 статс-секретар Імперського міністерства пошти і фактично керівник його. 2 лютого 1937 був призначений рейхсміністром пошти замість відправленого у відставку барона Пауля Ельц-Рюбенаха.
У червні 1942 року запропонував Гітлеру план створення атомної бомби[6]. Підтримував наукову діяльність Манфреда фон Арденне. Після самогубства Гітлера і формування уряду Деніца в нього не ввійшов і залишив свою посаду 1 травня 1945 року.
Був заарештований американцями в травні 1945 року, кілька років перебував у різних таборах для військовополонених і був допитаний як свідок на Нюрнберзькому процесі. У 1948 році був звільнений від відповідальності, проте апеляційна палата суду Верхньої Баварії в 1949 році зарахувала його до «головних злочинців». У 1955 році за станом здоров'я постанова суду була скасована і Онезорге був відпущений. У наступні роки жив на пенсію від поштового відомства. Помер 1 лютого 1962 року в Мюнхені.
Нагороди ред.
Перша світова війна ред.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
Міжвоєнний період ред.
- Почесний хрест ветерана війни
- Почесний кут старих бійців
- Золотий партійний знак НСДАП
- Кільце «Мертва голова»
- Почесний знак Німецького Червоного Хреста 1-го класу
Друга світова війна ред.
- Золотий почесний знак Гітлер'югенду з дубовим листям (20 вересня 1939)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Почесний знак «Піонер праці» (1 травня 1941)
- Орлиний щит Німецької імперії
- Кільце Фріца Тодта (24 липня 1944)
- Лицарський хрест Хреста воєнних заслуг з мечами (1 листопада 1944)
- Медаль «За вислугу років в НСДАП» у золоті, сріблі та бронзі (25 років)
Примітки ред.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #117112356 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б Munzinger Personen
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Время новостей: N°76, 04 мая 2005. www.vremya.ru. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 3 березня 2018.
Джерела ред.
- Васильченко А. В. Прожектор доктора Геббельса. Кинематограф Третьего рейха — М.:Вече, 2010. — 320 с. — 3000 экз. — ISBN 978-5-9533-4216-2.
- Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. — М.: АСТ, 2002. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-05091-2.
- Klee E., Das Personenlexikon zum Dritten Reich, Wer war was vor und nach 1945, 2. Auflage, Fischer, Frankfurt am Main. 2007, ISBN 978-3-596-16048-8
- Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття про діяча Третього Рейху. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |