Вільгельм Біттріх

Вільгельм Біттріх (нім. Wilhelm Bittrich; нар. 26 лютого 1894, Верніґероде, Бранденбург — пом. 19 квітня 1979 Вольфратсгаузен, Баварія) — німецький воєначальник, обергрупенфюрер та генерал військ СС в роки Другої Світової війни, кавалер Лицарського хреста з Дубовим листям і Мечами.

Вільгельм Біттріх Wilhelm Bittrich
Прізвисько	«Віллі»
Народження	26 лютого 1894(1894-02-26) Верніґероде, Бранденбург
Смерть	19 квітня 1979(1979-04-19) (85 років) Вольфратсгаузен, Баварія
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	сухопутні війська Ваффен-СС
Рід військ	піхота, ВПС Ваффен-СС
Роки служби	1914–1945
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Член	СС
Звання	Обергруппенфюрер СС,  генерал військ СС
Командування	2-га танкова дивізія СС «Дас Райх» 8-ма кавалерійська дивізія СС «Флоріан Гайєр» 9-та танкова дивізія СС «Гогенштауфен» 2-й танковий корпус СС
Війни / битви	Перша Світова війна Друга Світова війна Польська кампанія Французька кампанія Східний фронт * Операція «Барбаросса» * Битва за Москву * Ржевська битва * Дніпровсько-Карпатська операція * Будапештська операція * Віденська операція Західний фронт Операція «Оверлорд» * Операція «Маркет-Гарден» * Фалезька операція
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу За поранення (нагрудний знак) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Штурмовий піхотний знак в сріблі Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Почесний кут старих бійців Йольський свічник СС Спортивний знак СА Німецький кінний знак Кільце «Мертва голова» Цивільний знак СС
Вільгельм Біттріх у Вікісховищі

Біографія

30 липня 1914 року вступив у 7-й єгерський батальйон, потім служив у 19-му резервному єгерському батальйоні і 77-му піхотному полку. 10 вересня 1914 року переведений в авіацію, пілот 226-го авіаційного загону і 37-ї винищувальної ескадри. Був двічі поранений. В березні-липні 1919 року — член фрайкору Гюльсена, в січні-червні 1920 року — Ергарда. В 1923 році поступив на службу в рейхсвер, служив у секретних авіаційних частинах. Пройшов авіаційну підготовку в СРСР. В 1930-32 роках — цивільний службовець рейхсверу.

В березні 1932 року вступив в СА, 1 липня — в СС (посвідчення №39 177) і зарахований в ескадрилью СС «Схід», 1 грудня — в НСДАП (партійний квиток №829 700). З 21 жовтня 1932 року — командир ескадрильї СС «Схід». З 8 березня 1934 року — комадир 74-го штандарту СС «Остзе». В серпні 1934 року переведений в частини посилення СС. З 1 квітня 1935 року — командир 2-ї роти 1-го штандарту СС ( з вересня — полк СС «Дойчланд». З 29 вересня 1936 року — командир 2-го штурмбанну свого полку. З 23 березня 1938 року — командир 1-го штурмбанну (пізніше — батальйону) 3-го штандарту СС (пізніше — полк СС «Фюрер»).

1 червня 1939 року переведений в штабу лейбштандарту. Під час Польської кампанії був найближчим помічником Йозефа Дітріха в керівництві військами, фактично виконував обов'язки начальника його штабу. З 1 лютого 1940 року — штабний офіцер в Головному управлінні СС. займався питаннями формування дивізії СС «мертва голова». Учасник Французької кампанії.

З 1 грудня 1940 року — командир полку СС «Дойчланд» дивізії СС «Дас Райх». Учасник Німецько-радянської війни. З жовтня 1941 по січень 1942 року замінював командира дивізії Пауля Гауссера. В січні-червні 1942 року перебував в розпорядженні Головного оперативного управління СС. З 1 червня 1942 року — командир 8-ї кавалерійської дивізії СС «Флоріан Гаєр», з 15 лютого 1943 року — 9-ї моторизованої дивізії СС «Гогенштауфен». В серпні 1944 року керував перетворенням своєї дивізії на танкову.

З 10 липня 1944 року — командир 2-го танкового корпусу СС. Відзначився у боях проти англо-американських військ при Арнемі. На початку 1945 року вів запеклі бої проти радянських військ в Угорщині,, потім з боями відступив у Австрію. В травні 1945 року здався американським військам. Був переданий французькій владі і засуджений воєнним трибуналом в Бордо. В 1954 році звільнений.

Нагороди

Військова кар'єра

• 15 жовтня 1915 — лейтенант резерву
• 1 січня 1932 — лейтенант
• 1 липня 1932 — анвертер СС
• 15 липня 1932 — манн СС
• 10 вересня 1932 — обершарфюрер СС
• 31 жовтня 1932 — штурмфюрер СС
• 12 квітня 1934 — оберштурмфюрер СС
• 17 червня 1934 — гауптштурмфюрер СС
• 1 жовтня 1936 — штурмбанфюрер СС
• 30 січня 1938 — оберштурмбанфюрер СС
• 6 червня 1939 — штандартенфюрер СС
• 1 вересня 1940 — оберфюрер СС
• 19 жовтня 1941 — бригадефюрер СС та генерал-майор Ваффен-СС
• 1 травня 1943 — групенфюрер СС та генерал-лейтенант Ваффен-СС
• 1 серпня 1944 — обергрупенфюрер СС та генерал Ваффен-СС

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак військового пілота (Пруссія)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Німецький імперський спортивний знак
• Цивільний знак СС (№14 347)
• Нагрудний знак пілота СА/СС (1932)
• Почесний кут старих бійців (лютий 1934)
• Йольський свічник (16 грудня 1935)
• Спортивний знак СА в бронзі (1 грудня 1937)
• Почесна шпага рейхсфюрера СС (1 грудня 1937)
• Німецький кінний знак в бронзі
• Кільце «Мертва голова»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (25 вересня 1939)
  • 1-го класу (7 червня 1940)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
  • лицарський хрест (14 грудня 1941)
  • дубове листя (№563; 23 серпня 1944)
  • мечі (№153; 6 травня 1945)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Німецький хрест в золоті (6 березня 1943)
• Відзначений у Вермахтберіхт (27 вересня 1944)

Див. також

• 1-ша танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер»
• 3-тя танкова дивізія СС «Тотенкопф»
• Операція «Епсом»
• Операція «Перч»
• Сталевий шолом

Посилання

• Биттрих, Вильгельм [Архівовано 15 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
• Bittrich-Wilhelm (нім.)
• Bittrich, Wilhelm [Архівовано 12 червня 2009 у Wayback Machine.] — нагороди обергрупенфюрера СС Біттріха (англ.)

Джерела та література

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.701-702 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Militärgeschichtliches Forschungsamt der Bundeswehr (Hrsg.): Das Deutsche Reich und der Zweite Weltkrieg. 10 Bände. Stuttgart 1991–2005.
• Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges (in German). Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 (in German). Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5.
• Hohne, Heinz (1966): The Order of the Death's Head. Penguin Books. ISBN 0-14-139012-3
• Kershaw, Robert J. (1994): It never snows in September. Ian Allen Ltd. ISBN 0-7818-0287-3.
• Mühleisen, Horst (2000). Wilhelm Bittrich. Paderborn: Ronald Smelser / Enrico Syring (Hrsg.): Die SS, Elite unter dem Totenkopf. ISBN 3-506-78562-1
• Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941–1945 Geschichte und Inhaber Band II (in German). Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 3-931533-45-X.
• Ryan, Cornelius (1974): A Bridge too Far. Coronet Books/Hodder and Stoughton. ISBN 0-340-19941-5.
• Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Speer, Albert (1970): Inside the Third Reich. Translated by Richard and Clara Winston. Macmillan. Library of Congress #70-119132
• Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. — М.: АСТ, 2002. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-05091-2
• Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — С. 60. — 672 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5
• Хайнц Хёне. Чёрный орден СС. История охранных отрядов. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — 542 с. — 6000 экз. — ISBN 5-224-03843-X
• Шпеер А. Воспоминания. — Смоленск: Русич, 1997. — 700 с. — 15 000 экз. — ISBN 5-88590-587-8
• Jens Westemeier: Himmlers Krieger – Joachim Peiper und die Waffen-SS in Krieg und Nachkriegszeit, S. 572