Віктор Марі д'Естре
Віктор Марі д'Естре (фр. Victor Marie d'Estrées; 30 листопада 1660 — 27 грудня 1737) — військовий та державний діяч Французького королівства, 5-й герцог д'Естре, маршал Франції, віцеадмірал.
| Віктор Марі д'Естре | |
|---|---|
| фр. Victor Marie d'Estrées | |
 | |
| Народився |
30 листопада 1660[1][2][…] Париж, Королівство Франція[1] |
| Помер |
27 грудня 1737[1][2][…] (77 років) Париж, Королівство Франція |
| Країна |
 Франція |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Знання мов | французька[2] |
| Учасник | Війна Аугсбурзької ліги і Війна за іспанську спадщину |
| Членство | Французька академія[4], Французька академія наук і Академія надписів та красного письменства[5] |
| Посада | seat 9 of the Académie françaised[4] і президент[6] |
| Військове звання | адмірал |
| Батько | Жан д'Естре[7] |
| Брати, сестри | Жан д'Естре |
| У шлюбі з | Lucie Félicité de Noaillesd |
| Нагороди | |
Життєпис ред.
Походив з аристократичного роду д'Естре з Булонне. Його дід Франсуа Аннібал д'Естре був маршалом Франції. Старший син Жана II д'Естре, маршала та адмірала, й Марії Маргарити Морін. Народився 1660 року.
Розпочав службу під час Голландської війни, вступивши 1676 року до Пікардійського пікінерського полку. Воював у Фландрії до 1677 року, після чого перейшов до королівського флоту. Тут воював під орудою свого батька. Брав участь у битві біля о. Тобаго в Карибському басейні. Після цього перевівся до Левантійського флоту.
1682 року увійшов до флоту під командуванням Авраама Дюкена. Брав участь у двох походах 1682—1683 років проти алжирських піратів. 1684 року під час Війни за об'єднання звитяжив у ході облоги Люксембургу. Невдовзі стає віцеадміралом. З початком війни Аугсбурзької ліги діяв в Рейнській армії. Зазнав поранення в битві біля Філіппсбурга.
1690 року перейшов до флоту, під оруду Анн Іларіона де Турвіля. На лінійному кораблі «Ла Гранд», керуючи ескадрою в 20 кораблів, відзначився у битві біля Бічі-Хеда, де завдано поразки англо-голландському флотові. Потім знищив низку англійських суден біля Тейнмуту. У березні 1691 року повернувся до Середземного моря, де на чолі ескадри сприяв захопленню Ніцци, бомбардував Онелью в Генуезькій республіці. В липні того ж року бомбардував Барселону та Аліканте. 1692 року через несприятливу погоду не зміг вчасно привести свій флот на допомогу де Турвілю, через що той зазнав поразки у битві біля Ла-Хог. 1693 року брав участь в облозі Розеса, а потім спільно з де Турвілем захопив біля португальського мису Лагуш англо-голландській конвой з Ізміру. 1697 року сприяв облозі та захопленню Барселони, діючи спільно з маршалом де Вандомом. 1698 року оженився з представницею аристократичного роду де Ноайль.
У 1700 року ще до початку війни за іспанську спадщину переведений до Левантійського флоту. У квітні 1702 року сприяв іспанському королю Філіппу V Бурбону в переході до Неаполя, де той коронувався королем Обох Сицилій. Потім допомагав останньому повернутися до Іспанії. Потім доєднався до франко-іспанського флоту біля Кадіса. 1703 року стає маршалом Франції.
1704 року призначено наставником Людовика де Бурбона, графа Тулузи. Невдовзі на чолі з останнім брав участь у битві біля Малаги проти англо-голландського флоту. За успіх в битві отримав почесне звання генерала морів Іспанії та став кавалером ордена Золотого руна. 1705 року стає кавалером ордена Святого Духа. Того ж року намагався блокувати Барселону, де отаборилися вірні австрійським Габсбургам війська.
1707 року призначено губернатором Нанта, генерал-лейтенантом Бретані та віцекоролем Нової Франції. В тому ж році стає членом Французької академії наук. 1715 року стає президентом Ради військово-морського флоту та членом Регентської ради Франції. Також стає співдиректором Французької Ост-Індської компанії. Крім того, обирається членом Французької академії. Зумів накопити величезний статок завдяки системі Лоу. Ці гроші використав для придбання колекцій мистецтва та книг, які він накопичив у своєму палаці в Парижі. 1717 року під час перебуванні в Парижі його відвідав російський імператор Петро I.
1723 року після смерті свого небожа стає герцогом д'Естре. Людовик XV надав йому повне право власності на острів Сент-Люсія в Вест-Індії. 1726 року стає членом Академії надписів та красного письменства 1727 року призначено державним міністром Франції.
1731 року пішов з більшості посад. Помер у Парижі 1737 року. Оскільки не мав дітей, його рід перервався.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #1019736747 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б Французька академія — 1635.
- ↑ https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
- ↑ Французька академія наук — 1666.
- ↑ Эстре // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1904. — Т. XLI. — С. 124.
Література ред.
- Эстре // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Посилання ред.
Джерела ред.
- Michel Vergé-Franceschi, Les Officiers généraux de la Marine royale : 1715—1774, Librairie de l'Inde, 1990
- Jean de Viguerie, Histoire et dictionnaire du temps des Lumières. 1715—1789, Paris, éditions Robert Laffont, coll. " Bouquins ", 2003 (ISBN 2221048105)