Вікіпедія

Віктор Екгаус

польсько-нідерландський математик

Віктор Екхаус (пол. Wiktor Eckhaus, 28 червня 1930, Станиславів — 1 жовтня 2000) — польсько-нідерландський[8] математик, відомий своїми роботами в галузі диференціальних рівнянь. Професор-емерит прикладної математики в Утрехтському університеті.

Віктор Екгаус
Народився 28 червня 1930(1930-06-28)[1] або 9 червня 1929(1929-06-09)[2][3]
Ско́ле, Україна[2] або Станиславів, Польська Республіка[4]
Помер 1 жовтня 2000(2000-10-01)[1][2][…]
Амстелвен, Північна Голландія, Нідерланди
Країна  Нідерланди
 Республіка Польща
Місце проживання Нідерланди
Діяльність математик, викладач університету
Галузь математика[4] і теорія диференціальних рівнянь[d][4]
Alma mater Делфтський технічний університет і Массачусетський технологічний інститут
Науковий ступінь доктор наук[d] (1959)
Вчене звання професор
Науковий керівник Leon Trillingd[5]
Знання мов польська, нідерландська[4] і англійська[4]
Заклад Національна аерокосмічна лабораторіяd, Амстердамський університет, Центр математики й інформатики, Делфтський технічний університет[6], Утрехтський університет[2] і Амстердамський університет[7]
Членство Нідерландська королівська академія наук

Біографія ред.

Екхаус народився в заможній родині в Станиславові[9] і ріс у Варшаві, де його батько керував хутряною фірмою. Під час німецької окупації Польщі він, його мама і сестра мусили переховуватися через своє єврейське походження. Його батько спершу був військовополоненим, потім приєднався до російської армії. Після війни, в 1947 році, возз'єднана родина приїхала до Амстердама — через табір для біженців в Австрії.

У 1948 році Віктор склав державний іспит у Hogere Burgerschool[en] і почав вивчати аеронавтику в Делфтському технічному університеті. Після закінчення університету, з 1953 по 1957 рік працював у Національній аерокосмічній лабораторії[en] в Амстердамі. У 1957—1960 роках Екхаус працював у Массачусетському технологічному інституті, де отримав ступінь доктора наук у 1959 році за дисертацію на тему англ. Some problems of unsteady flow with discontinuities, написану під керівництвом Леона Тріллінга.

У 1960 році він став фр. maître de recherches (старшим науковим співробітником) на кафедрі механіки Сорбонни. У 1964 році він був запрошеним професором в Амстердамському університеті та Математичному центрі. Після цього в 1965 році він став професором чистої і прикладної математики і механіки Делфтського технічного університету. З 1972 до виходу на пенсію в 1994 році, Екхаус був професором прикладної математики в Утрехтському університеті.

Спочатку він вивчав потік навколо аеродинамічних профілів, що привело його до дослідження стабільності[en] розчинів, а далі до (слабко нелінійних) диференціальних рівнянь. Завдяки його дослідженням виникли поняття, тепер відомі як «критерій нестабільності Екхауса» і «нестабільність Екхауса», що виникає, наприклад, як вторинна нестабільність у моделях конвекції Релея–Бенара[en]. Пізніше Екхаус працював над сингулярною теорією збурень і солітонними рівняннями.

У 1983 році він розглядав сильно сингулярні релаксаційні коливання, що називаються фр. canards (французькою «качки»), в результаті чого написав свою найбільш популярну статтю англ. Relaxation oscillations including a standard chase on French ducks.[10] Екхаус використовував стандартні методи аналізу для задачі, яку Марк Дінер раніше назвав прикладом задачі, яку можна розглядати лише з допомогою нестандартного аналізу.[11]

У 1987 році став членом Нідерландської королівської академії мистецтв і наук.[12]

Помер у 2000 році в Амстелвені.[12]

Публікації ред.

  • Eckhaus, W. (1965), Studies in nonlinear stability theory, Springer Tracts in Natural Philosophy, т. 6, Springer, ISBN 978-3-642-88319-4
  • —— (1973), Matched asymptotic expansions and singular perturbations, Mathematics Studies, т. 6, North Holland, ISBN 0-7204-2600-6
  • —— (1979), Asymptotic analysis of singular perturbations, Studies in Mathematics and its Applications, т. 9, North Holland, ISBN 0-444-85306-5
  • ——; van Harten, A. (1981), The inverse scattering transformation and the theory of solitons – An introduction, Mathematics Studies, т. 50, North Holland, ISBN 0-444-55731-8
  • —— (1975), New approach to the asymptotic theory of nonlinear oscillations and wave propagation, Journal of Mathematical Analysis and Applications, 49 (3): 575—611, doi:10.1016/0022-247X(75)90200-0
  • —— (1983), Relaxation oscillations including a standard chase on French ducks, у Verhulst, F. (ред.), Asymptotic Analysis II – Surveys and New Trends, Lecture Notes in Mathematics, т. 985, Springer, с. 449—494, doi:10.1007/BFb0062381, ISBN 978-3-540-12286-9
  • —— (1993), The Ginzburg–Landau manifold is an attractor, Journal of Nonlinear Science, 3: 329—348, doi:10.1007/BF02429869
  • ——; de Jager, E.M. (1966), Asymptotic solutions of singular perturbation problems for linear differential equations of elliptic type, Arch. Rat. Mech. Anal., 23 (1): 26—86, doi:10.1007/BF00281135
  • —— (1997), Witus en de jaren van angst – Een reconstructie [Witus and the years of fear – A reconstruction] (Autobiography) (нід.), Bas Lubberhuizen, ISBN 9789073978690

Примітки ред.

  1. ↑ а б в KNAW Past Members
  2. ↑ а б в г д Catalogus Professorum Academiae Rheno-Traiectinae
  3. ↑ а б в Wicktor Eckhaus — 2009.
  4. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  5. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. ↑ dataset Library TU Delft — 2017.
  7. ↑ Album Academicum — 2007.
  8. ↑ Zitting 1964-1965-8184 – Naturalisatie van van den Berg, Lilli Elfriede en 28 anderen [Сесія 1964-1965-8184 – Натуралізація ван ден Берг, Ліллі Ельфріде та ще 28 осіб] (нід.), Staten Generaal, 14 серпня 1965, архів оригіналу (pdf) за 9 лютого 2019, процитовано 6 вересня 2014
  9. ↑ Щодо дати і місця народження див. Eckhaus, (1997) та Doelman та ін., (2001).
  10. ↑ Eckhaus, (1983)
  11. ↑ Wechselberger, Martin (18 квітня 2007). Canards. Scholarpedia (англ.). Т. 2, № 4. с. 1356. doi:10.4249/scholarpedia.1356. ISSN 1941-6016. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 9 лютого 2019.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  12. ↑ а б Wiktor Eckhaus (1929 – 2000), Koninklijke Nederlandse Akademie van Wetenschappen, архів оригіналу за 9 лютого 2019, процитовано 6 вересня 2014

Джерела ред.

 

Посилання ред.

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Віктор_Екгаус&oldid=38300292