Президент США Річард Ніксон в лютому 1972 року відвідав КНР. Це був важливий крок до формалізації відносин між США і КНР, які отримали стимул до розвитку. Ніксон став першим президентом США, який відвідав КНР.

Візит Ніксона до Китаю
Зображення
Країна  КНР
Адміністративна одиниця КНР
Дата й час 1972
Час/дата початку 21 лютого 1972
Час/дата закінчення 28 лютого 1972
Учасник(и) Річард Ніксон, Winston Lordd, Пет Ніксон і Max Frankeld
CMNS: Візит Ніксона до Китаю у Вікісховищі
Мао Цзедун, Чжан Юйфен і Річард Ніксон. 1972

Історія ред.

У жовтні 1970 року Ніксон в інтерв'ю «Таймс» згадав про своє бажання відвідати Китай:

Якби мене запитали, про що я мрію, то я б сказав, що хотів би поїхати в Китай. Навіть якщо моя мрія не збудеться, то я сподіваюся, що мої діти зможуть туди поїхати.

Про це стало відомо очільнику Мао, який вітав це бажання американського президента[1].

Візит президента США випередили поїздки в КНР в липні і жовтні 1971 року Генрі Кіссінджера та в січні 1972-го Александра Гейга (а також візит команди США з настільного тенісу у квітні 1971 року).

Візит відбувся 21—28 лютого. За підсумками зустрічі сторонами було оголошене т. зв. Шанхайське комюніке.

У своїх спогадах Кіссінджер написав:

Під час зустрічі Ніксона з Мао, в якій я брав участь, я був вражений його авторитетом. На зустрічі він став центром уваги[1].

«Ніксон їде в Китай» ред.

Візит поклав початок метафорі «Ніксон їде в Китай»: тільки настільки відомий противник комунізму, як Ніксон, зміг поїхати в Китай і зустрітися з Мао Цзедуном, не викликавши при цьому підозр у симпатії до комунізму. У ширшому сенсі метафора використовується для позначення того, що тільки несхильні до компромісу політики здатні порушувати неписані заборони. Раннім прикладом використання метафори може служити вислів[2][3] сенатора-демократа Тома Фолі, який заявив у 1977 році:

«Знадобився Ніксон, щоб поїхати в Китай і може знадобитися демократ, щоб привести бюджет у рівновагу.»

Оригінальний текст (англ.)
It took a Nixon to go to China, and it may take a Democrat to balance the budget.

Найвідоміше використання метафори датується 1991 роком, коли в «Зоряному шляху 6» капітан Спок намагається переконати Кірка супроводжувати канцлера клінгонів на мирні переговори. На думку Спока, «Ніксон їде в Китай» є старовинною приказкою вулканців. Використання метафори вийшло за межі США і використовувалося в тому числі для опису політики Німеччини[4].

У культурі ред.

Візит Ніксона до Китаю та його зустріч із Мао Цзедуном послужили сюжетом для мінімалістської опери Джона Адамас «Ніксон в Китаї».

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б Спогадами про зустрічі Ніксона і Мао відзначили 40-річний ювілей з приводу підписання Шанхайського комюніке. Архів оригіналу за 16 травня 2012. Процитовано 5 березня 2018.
  2. Tolchin, Martin (3 травня 1977). Carter Says Priority is Balanced Budget. New York Times.
  3. The Administration: Not Much Cheer for Liberals. Time. 16 травня 1977. Архів оригіналу за 8 березня 2010. Процитовано 23 листопада 2009.
  4. Ende des rot-grünen Projektes: eine Bilanz der Regierung Schröder 2002—2005 (End of Red / Green, balancing the Schröder government), by Christoph Egle, Reimut Zohlnhöfer, (ed.), VS Verlag, 2007, ISBN 3-531-14875-3, p. 147)

Посилання ред.