Відносна висота вершини

Відносна висота вершини (англ. topographic prominence, буквально — «видність», «примітність»; нім. Schartenhöhe) — характеристика гірської вершини, що часто використовується для вирішення питання про те, чи можна вважати її самостійною горою. Окремий випадок відносної висоти. Застосовується і розраховується в основному ентузіастами гір.

Вершина А є батьківської горою для Б (перевищення Б над основою сідла становить 570 м). Для вершини В батьківської горою є Б, з перевищенням 280 м, що недостатньо для 500-метрового критерію самостійності, тому В — не самостійна вершина, а частина (один із піків) гори Б

Визначення ред.

Має декілька еквівалентних визначень [1] :

  • мінімальна висота, на яку необхідно спуститися з даної вершини, щоб піднятися на вищу гору;
  • якщо уявити, що рівень моря підніметься так, що розглянута вершина стане найвищою точкою острова, то тоді її висота над рівнем моря і буде відносною висотою вершини;
  • висота даної вершини щодо найнижчої точки (основи сідловини) на кривій, проведеній по найвищому вододілу від цієї вершини до першої вищої вершини на цьому вододілі. Ця вища вершина називається батьківської горою.

Для найвищих гір свого острова або континенту (у яких немає батьківської вершини) цей параметр вважають рівним висоті над рівнем моря.

Характеристика ред.

Поняття відносної висоти вершини виникло через потребу в критерії для відділення гірських вершин від самостійних гір. Без такого критерію самостійність вершини можна визначити лише суб'єктивно (і тоді ніщо не заважає, наприклад, назвати десятьма високими горами Землі десять скель на вершині Джомолунгми) або за наявністю у цієї вершини назви [2] .

У списках гір із максимальним значенням відносної висоти вершини (як для всієї планети, так і для окремих регіонів) виявляються далекі один від одного гори, а в списках найвищих гір — безліч близьких вершин однієї гірської системи [2]. Відносна висота вершини характеризує примітність, важливість і популярність гір помітно краще, ніж абсолютна висота [2] (хоча є й вершини з невеликим — <500 м — значенням відносної висоти вершини, які часто розглядають як самостійні: Гашербрум III, Нупцзе, Моламенкінг і ін.). Крім того, цей параметр краще корелює зі складністю сходження [3]. Тому списки гір за відносною висотою вершини для багатьох любителів гір становлять більший інтерес, ніж списки за обсолютною висотою [4] [5] .

Поріг цього параметра в різних списках різний. Часто використовують значення 600 і 1500 метрів (у США — 2000 і 5000 футів) [6] .

Головна проблема при використанні відносної висоти вершини як показника визначності гори полягає в тому, що якщо два піки майже однакової висоти відокремлені неглибоким зниженням один від одного і глибоким — від всіх інших, їх відносна висота різко відрізняється: у вищого піку вона набагато більша. Інший недолік параметра — те, що він не характеризує рельєф найближчих околиць тих гір, у яких основа сідловини знаходиться далеко (різниця висот дуже далеких точок не становить великого інтересу). Крім того, відносна висота вершини не враховує крутизну схилів, яка вносить істотний внесок у враження від гори [7] .

Історія ред.

Параметр увійшов у вжиток відносно недавно, оскільки в багатьох випадках його досить важко визначити. Для багатьох вершин визначення батьківської гори і положення основи сідловини вимагає ретельної роботи з якісними картами. Цю величину почали використовувати німецький дослідник Гюнтер Оскар Діренфурт і британські альпіністи в першій половині 20 століття. У другій половині століття її почали застосовувати в США. Загальноприйнята нині англійська назва prominence з'явилася лише в 1987 році. Параметр розраховується і використовується головним чином ентузіастами. Вони створили багато списків гір, де він фігурує, і програми для його розрахунку на основі різних баз даних (наприклад, даних USGS).

Приклади ред.

Список 15 найбільших гір Землі
За висотою
Назва Висота
над р.м.
Відносна висота Розташування
Джомолунгма 8848 8848 КНР, Непал
Чогорі 8611 4017 КНР, Пакистан
Канченджанга 8586 3922 Індія, Непал
Лхоцзе I 8516 610 КНР, Непал
Макалу I 8485 2378 КНР, Непал
Чо-Ойю 8188 2340 КНР, Непал
Дхаулагірі 8167 3357 Непал
Манаслу I 8163 3092 Непал
Нангапарбат 8125 4608 Пакистан
Аннапурна I 8091 2984 Непал
Гашербрум I 8080 2155 КНР, Пакистан
Броуд-пік 8051 1701 КНР, Пакистан
Гашербрум II 8035 1523 КНР, Пакистан
Шишабангма 8027 2897 КНР
Гьячунг-Канг 7952 672 КНР, Непал
За перевищенням
Назва Висота
над р.м.
Відносна висота Розташування
Джомолунгма 8848 8848 КНР, Непал
Аконкагуа 6961 6961 Аргентина
Деналі 6193 6138 США (Аляска)
Кіліманджаро 5895 5885 Танзанія
Крістобаль-Колон 5775 5584 Колумбія
Логан 5959 5250 Канада
Орісаба 5611 4901 Мексика
Масив Вінсон 4897 4897 Антарктида
Пунчак-Джая 4884 4884 Індонезія
Ельбрус 5642 4741 Росія (Кавказ)
Монблан 4808 4695 Італія, Франція
Демавенд 5604 4667 Іран
Ключевська Сопка 4750 4649 Росія (Камчатка)
Нангапарбат 8125 4608 Пакистан
Мауна-Кеа 4205 4205 США (Гаваї)

Складні випадки ред.

Часто гірські вершини дуже близькі до своїх батьківських гір. Тоді обчислення відносної висоти вершини не становить особливих складнощів і може бути виконане вручну з використанням топографічної карти. Але іноді відстань між вершинами дуже велика, а сідловина — дуже глибока. Така ситуація виникає на кожному масиві суші, де є більше однієї гірської системи. Крім того, вершини можуть бути розділені областю складного рельєфу. В такому випадку розрахувати відносну висоту вершини значно важче, і для цього зазвичай використовують комп'ютер [8] .

Деякі примітні випадки:

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Helman, 2005, Prominence — Definition and Determination.
  2. а б в Helman, 2005, Prominence - Advantages.
  3. Helman, 2005, Climbing effort, Elevation and Prominence.
  4. Helman, 2005, Prominence and Altitude-based Lists: A Direct comparison.
  5. Helman, 2005, Prominence - Conclusion.
  6. Helman, 2005, Prominence-based lists.
  7. а б Helman, 2005, Prominence - Disadvantages.
  8. Helman, 2005, Building Prominence-based Lists.

Література ред.

Посилання ред.

  • Short History of Orometrical Prominence. 8000ers.com. Архів оригіналу за 18 вересня 2014. Процитовано 18 вересня 2014. 
  • Aaron Maizlish (2003). Prominence Theory. peaklist.org. Архів оригіналу за 15 листопада 2013. Процитовано 18 вересня 2014. 
  • Topographic Prominence. County Highpointers Association. Архів оригіналу за 26 листопада 2013. Процитовано 24 вересня 2014. 
  • Edward Earl. Prominence Theory. County Highpointers Association. Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 18 вересня 2014. 
  • Adam Helman. Prominence Definitions — Error Analysis. County Highpointers Association. Архів оригіналу за 21 грудня 2012. Процитовано 18 вересня 2014.