Відкат назад
Відкат назад (англ. Rollback) — концепція американської зовнішньої політики, націлена на запобігання небажаних для США політичних змін в тій чи іншій країні. Широко застосовувалася в холодній війні проти СРСР та його сателітів.[1]
Історія ред.
Політика «відкату» вперше була задіяна США на початкових етапах холодної війни з формуванням навколо СРСР системи країн соціалізму. На практиці вона являла собою оточення радянського блоку мережею військових баз, а також фінансування та пропагандистське забезпечення антирадянськи налаштованої опозиції, підривних елементів в країнах, що потрапили в сферу впливу СРСР — зокрема, в Східній Європі.[2] А. Багатур пише:[3]
Оскільки СРСР ухиляється від конфлікту, то висуваючи американську присутність до рубежів зони радянських інтересів, можна спонукати Москву «відійти вглиб». На цю посилку спиралася доктрина «відкидання» (roll-back) комунізму, якою намагалася збагатити американську політику нова адміністрація Ейзенхауера. Поєднання наступальності та уваги США до східно-азійських справ призвело до того, що починаючи з 50-х років проблематика світової периферії стала перетворюватися на основне джерело радянсько-американських суперечностей.
Після «офіційного» оголошення холодної війни (1946) США почали надавати всебічну підтримку антикомуністичним силам: у Албанії в 1948[джерело?], в Греції в 1947-1949. З розширенням театру холодної війни політика «відкату» поширилася на країни «Третього світу»:[4] спроба перевороту на Кубі в 1961. Найширше застосування вона знайшла в 1980-ті, в першу чергу в Афганістані. Через спецслужби Пакистану США активно постачали грошові кошти та зброю повстанцям-борцям проти радянських військ.
Примітки ред.
- ↑ Эксперт отмечает, что в настоящее время мы присутствуем при классическом применении американской политической тактики, называемой roll-back (оттеснение). Этот термин появился в годы холодной войны (в 1952 р.), когда государственный секретарь США Джон Фостер Даллес высказался за «оттеснение» Советского Союза. При этом данный призыв подразумевал активные действия, а не простое сдерживание Восточного блока. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 5 травня 2014.
- ↑ Весьма нереалистично выглядели планы 1950 года, отражавшие дух тогдашней американской доктрины Roll-back («массированное возмездие»), и предусматривавшие массовые тайные операции в ГДР, включая саботаж, похищения людей, убийства и прочие теракты. Насколько маловероятным было бы претворение в жизнь таких радикальных идей показывает тот факт, что, столкнувшись с народным восстанием 17 июня 1953 года, совершенно ошеломленное ЦРУ не смогло предпринять ровным счетом ничего, разве что выразить свои «симпатии и восхищение». Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 5 травня 2014.
- ↑ Богатуров А. Д. Великие державы на Тихом океане. История и теория международных отношений в Восточной Азии после второй мировой войны (1945—1995). Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 5 травня 2014.
- ↑ The Reagan Doctrine bears a modest resemblance to proposals for a «roll back» of communism advanced by Secretary of State John Foster Dulles and embraced by many conservatives in the early and mid-1950s. One crucial difference is that the roll-back concept applied almost exclusively to Eastern Europe, whereas the Reagan Doctrine is explicitly designed to exploit developments in the Third World. The intellectual roots of the Reagan Doctrine can perhaps be found in the writings of Laurence W. Beilenson, who has repeatedly advocated adopting Leninist subversion tactics and using them against vulnerable portions of the Soviet empire. Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 5 травня 2014.
Див. також ред.
|
Це незавершена стаття про політику США. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |