Вікіпедія

Вулиця Олеся Гончара (Київ)

вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ

Ву́лиця Оле́ся Гончара́ — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Великої Житомирської вулиці до Галицької площі та Дмитрівської вулиці.

Вулиця Олеся Гончара
Київ
Початкова частина вулиці Олеся Гончара
Початкова частина вулиці Олеся Гончара
Початкова частина вулиці Олеся Гончара
Місцевість Старий Київ
Район Шевченківський
Назва на честь Олеся Гончара
Колишні назви
Володимирська, Маловолодимирська, Столипінська, Гершуні, Ладо Кецховелі, Антоновича, Чкалова
Загальні відомості
Протяжність 1,5 км
Координати початку 50°27′18″ пн. ш. 30°30′41″ сх. д. / 50.455194° пн. ш. 30.511583° сх. д. / 50.455194; 30.511583Координати: 50°27′18″ пн. ш. 30°30′41″ сх. д. / 50.455194° пн. ш. 30.511583° сх. д. / 50.455194; 30.511583
Координати кінця 50°26′50″ пн. ш. 30°29′39″ сх. д. / 50.44722° пн. ш. 30.494333° сх. д. / 50.44722; 30.494333
поштові індекси 01030, 01054, 01601, 04053
Транспорт
Найближчі станції метро  «Університет»
 «Золоті ворота»
Трамваї Т 1, 3, 15, 18 (Галицька площа)
Тролейбуси

Тр 5, 8, 9, 17 (Галицька площа),

6, 16, 18 (Велика Житомирська вулиця)
Рух односторонній (від Великої Житомирської до Ярославова Вала), двосторонній (від Ярославова Валу до Галицької площі)
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10352
У проєкті OpenStreetMap r1754230
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Олеся Гончара у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Олеся Гончара.

Прилучаються вулиці Стрітенська, Рейтарська, Ярославів Вал, Михайла Коцюбинського, Чеховський провулок, Богдана Хмельницького, Гоголівська та Олександра Кониського.

Історія ред.

Вперше згадується у 1834—1836 роках під назвою Володимирська вулиця, на той час пролягала між сучасними вулицями Великою Житомирською та Рейтарською. У 1840-х — першій половині 1850-х років набула назву Мала Володимирська (Маловолодимирська) вулиця, на відміну від сучасної Володимирської вулиці. У 1850-х роках вулицю було продовжено через яр, що тривалий час був місцем звалища побутових відходів (цим спричинена виняткова повільність забудови вулиці, аж до кінця XIX століття). У 1871 році вулиця так і залишалася не замощеною до кінця. Оскільки вона різко спускалася вниз, за декілька років від стоку води посеред неї утворився яр[1].

Назву Столипінська вулиця отримала 1911 року, на честь російського політичного діяча Петра Столипіна, який після смертельного поранення помер у клініці, розташованій на цій вулиці. З 1919 року — вулиця Гершуні[2][3], на честь російського революціонера есера Григорія Гершуні.

З 1937 року — вулиця Ладо Кецховелі[4][5], на честь російського революціонера більшовика Ладо Кецховелі. Назву вулиця Чкалова, на честь радянського льотчика Валерія Чкалова вулиця набула 1939 року[6], підтверджена 1944 року[7].

Під час німецької окупації міста у 1942—1943 роках мала назву вулиця Антоновича[8], на честь українського історика, професора Київського університету святого Володимира Володимира Антоновича.

Сучасна назва — на честь українського письменника, громадського і культурного діяча Олеся Гончара — з 1996 року[9].

Вулиця Олеся Гончара розташована у буферній зоні Софії Київської. Однак 2008 року тут розпочали незаконне зведення ЖК «Фреско Софія». Боротьба активістів проти забудови тривала одинадцять років, поки 2019 року Верховний Суд остаточно не заборонив будівництво на охоронній ділянці[10].

23 червня 2023 року демонтували пам'ятник радянській диверсантці Зої Космодем'янській.[11]

Установи та заклади ред.

Будівлі, що мають історичну цінність, пам'ятки архітектури ред.

  • № 33 — колишня клініка Качковського (пам'ятка архітектури, початок XX століття)
  • № 43 — в цьому будинку проживала видатна польська актриса і режисерка, засновниця Польського театру «Студія» Станіслава Висоцька, разом з чоловіком, відомим київським лікарем Гжегожем Станіславським, і донькою Яніною Висоцькою-Охлевською, в майбутньому знаною польською клавесиністкою.
  • № 43-В — кінець XIX — початок XX століття.
  • № 55-А та 55-Б — відповідно колишнє Київське відділення Російського технічного т-ва та Вищі жіночі курси (пам'ятка архітектури, 1911—1913, архітектор — Олександр Кобелєв)
  • № 30-А, № 30-Б, № 30-В — садиба, в якій у 1912—1913 роках проживали Бовваненко Д. Є., Радзімовська В. В., Яновська Л. О.[13].
  • № 60 — колишній прибутковий будинок (пам'ятка архітектури, початок XX століття).
  • № 71 — житловий будинок Осипа Родіна, зведений двоповерховим за авторським проєктом архітектора Володимира Ніколаєва у 1882 році. Згодом добудували третій поверх[14].
  • № 74 (пам'ятка архітектури, 1910—1911, архітектор — Павло Альошин).

а також будинки № 8, 13, 15, 18, 20, 25, 25а, 24, 30, 32, 36, 38, 40, 42, 44, 50, 57, 65, 67, 75, 86-А, 88, 88-Б, 90/92.

Особистості ред.

У будинку № 12 мешкали народний художник УРСР, скульптор Олексій Олійник, архітектор Микола Іванченко, в будинку № 41А — історик-славіст, джерелознавець та археограф Павло Сохань, у будинку № 44 — професор-славіст Микола Грунський, у будинку № 47-А — народний артист УРСР, диригент Микола Тараканов.

У кварталі між вулицею Ярославів Вал та Чеховським провулком знаходилася садиба, яка належала історику Олександр Лазаревському за адресою Мала Володимирівська, 34. Будиночок мав би зберегтися. Як згадував Гліб Лазаревський: "Сірий цей будиночок під № 34 зберігся до останнього часу [станом на 1943 р.], тільки з двох помешкань перероблено тепер чотири, вхід зроблено посередині, а не з правого боку, як було, і знято балкон над цим входом".

У жовтні 1911 року у клініці Маковського (буд. № 33) помер смертельно поранений прем'єр-міністр Петро Столипін.

Зображення ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Друг О. М. Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. — Львів : Світ, 2013. — 496 с. — (Історичні місця України) — ISBN 978-966-603-849-7.
  2. ↑ От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
  3. ↑ Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
  4. ↑ Постанови президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 29 липня 1937 року №№ 797/6, 797/8, 797/10 / Список перейменованих вулиць м. Києва за 1937 рік // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 10343. Арк. 54. [Архівовано з першоджерела 9 вересня 2018.]
  5. ↑ Перейменування вулиць // Більшовик. — 1937. — 14 серпня.
  6. ↑ Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 14 лютого 1939 року № 1116/2 «Про зміну назви вулиці ім. Ладо Кецховелі (колишня ім. Гершуні)» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 10829. Арк. 61. [Архівовано з першоджерела 10 квітня 2015.]
  7. ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
  8. ↑ Себта Т. Топонімічні перейменування в окупованому Києві [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Київ і кияни. Матеріали щорічної науково-практичної конференції (Музей історії міста Києва). — К.: Кий, 2010. — Вип. 10. — С. 195—213.
  9. ↑ Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25 березня 1996 року № 453 «Про перейменування вулиці Чкалова на вулицю Олеся Гончара». [Архівовано з першоджерела 31 травня 2023.]
  10. ↑ Постанова Верховного Суду України від 24 квітня 2019 року у справі № 826/20177/16
  11. ↑ У Києві демонтували пам'ятник Зої Космодем'янській. tvoemisto.tv. Процитовано 23 червня 2023.
  12. ↑ Журнал «Країна», № 1 (104), 12.01.2012. Архів оригіналу за 26.06.2015. Процитовано 24.01.2012.
  13. ↑ Сергій Білокінь, Інна Шулешко (3 червня 2013). Садиба, в якій 1912—1913 проживали Бовваненко Д. Є., Радзімовська В. В., Яновська Л. О. new.pamyatky.kiev.ua. Звід пам'яток історії та культури. Архів оригіналу за 13 березня 2020. Процитовано 13 березня 2020.
  14. ↑ Орися Маркевич (20 серпня 2021). У Києві почали демонтаж будинку Осипа Родіна. the-village.com.ua. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.

Джерела ред.

Література ред.

  • Від «міста Ярослава» до Либеді: Вулиця Олеся Гончара — площа Перемоги — Старовокзальна / Д. В. Малаков. — К.: Либідь, 2017. — 72 с. — (Твій Київ). — ISBN 966-06-0748-4

Посилання ред.

  • Къ наименованию Мало-Владимірской улицы улицей П. А. Столыпина // Кіевлянинъ. — 1911. — 9 октября. (рос. дореф.)
  • Кухаренко Р. Вулиці перейменовуємо, а райони поки що ні… [Про перейменування вулиці Чкалова на вулицю Олеся Гончара] // Вечірній Київ. — 1997. — 5 березня.
  • Позняк П. Вулиця Чкалова // Прапор комунізму. — 1981. — 25 грудня.
  • Улица, переименованная в пятый раз, или за что обидели Валерия Чкалова // Недвижимость Киева. — 1997. — № 10. — С. 3.
  •   Старий Київ. Історичні парадокси вулиці Олеся Гончара на YouTube
  Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вулиця_Олеся_Гончара_(Київ)&oldid=40396557