Воронченко Ігор Олександрович
І́гор Олекса́ндрович Воро́нченко (нар. 22 серпня 1964, смт Бабаї, Харківський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР) — адмірал Військово-Морських Сил ЗС України (23 серпня 2018). Командувач ВМС ЗС України (2016–2020)[1]. З 2020 року — Головний інспектор Міністерства оборони України.
| Воронченко Ігор Олександрович | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Адмірал | ||||||||||||
 | ||||||||||||
| Загальна інформація | ||||||||||||
| Народження |
22 серпня 1964 (59 років) смт Бабаї, Харківський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР | |||||||||||
| Громадянство |
 СРСР →  Україна | |||||||||||
| Alma Mater | Tashkent Higher Tank Command Schoold | |||||||||||
| Військова служба | ||||||||||||
| Приналежність |
СРСР → Україна | |||||||||||
| Вид ЗС | СВ ЗСС / СВ ЗСУ / ВМС ЗСУ | |||||||||||
| Рід військ |
Танкові війська Берегова оборона | |||||||||||
| Війни / битви | Вторгнення Росії в Україну | |||||||||||
| Командування | ||||||||||||
| ||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||||||||
| ||||||||||||
 Воронченко Ігор Олександрович у Вікісховищі | ||||||||||||
Життєпис ред.
Ігор Воронченко народився в смт Бабаї на Харківщині. Бажання стати військовиком мав з дитинства.
У 1986 році закінчив Ташкентське вище танкове командне училище, після чого потрапив до Групи радянських військ у Німеччині, де командував танковим взводом. У 1988 році повернувся до Радянського Союзу, продовжив військову службу у Білоруському військовому окрузі на посадах командира танкової роти та начальника штабу танкового батальйону. з 1986 по 1992 рік проходив військову службу на посадах від командира взводу до начальника штабу — заступника командира танкового батальйону.
Після розпаду СРСР повернувся на Батьківщину та склав присягу на вірність народу України. В ЗС України — з 1992 року. Проходив службу в Національній гвардії України в м. Харкові. З 1998 по 2003 рік на території Криму командував 25-м полком Національної гвардії, що перебував у складі 7-ї дивізії НГУ. Полк згодом був переформований у 501-й окремий механізований полк (в/ч А0669)[2].
З грудня 2003 року — у Військово-Морських Силах Збройних Сил України, де займав відповідальні посади начальника відділення та начальника відділу — заступника начальника військ берегової оборони Командування ВМС ЗС України.
У 1997 році здобув оперативно-тактичний рівень, а в 2007 році — оперативно-стратегічний рівень військової освіти.
З 2007 року по 2011 рік проходив службу на керівних посадах в Об’єднаному оперативному командуванні Збройних Сил України. У 2011–2015 роках обіймав посаду заступника командувача ВМС ЗС України з берегової оборони, а з червня 2015 року до квітня 2016 року очолював Головне управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України.
6 грудня 2013 року полковнику Ігорю Воронченку — заступнику командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з берегової оборони — начальникові управління військ берегової та територіальної оборони Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України було присвоєно військове звання генерал-майора[3].
У 2014 році, протягом шести місяців, брав участь в АТО на території Луганської області, де був координувальним заступником керівника АТО.
14 жовтня 2015 року генерал-майору Ігореві Воронченку — начальнику Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України, було присвоєно військове звання генерал-лейтенанта[4].
25 квітня 2016 року призначений в.о. командувача ВМС ЗС України[5][6].
2 липня 2016 року Президент України Петро Порошенко призначив генерал-лейтенанта Ігоря Воронченка командувачем ВМС ЗС України та присвоїв йому військове звання віце-адмірала[7][8][9]. 23 серпня 2018 року указом Президента України № 242/2018 присвоєне військове звання адмірала[10].
11 червня 2020 року указом Президента України № 216/2020, Воронченка було звільнено з посади Командувача ВМС ЗС України. На його місце було призначено контр-адмірала Олексія Неїжпапу. Тоді ж Ігоря Воронченка було призначено на посаду Головного інспектора Міністерства оборони України.
Відзнаки та нагороди ред.
- Орден «За заслуги» (Франція, 30 листопада 2019)[11]
- Орден Данила Галицького (24 серпня 2013) — за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету, забезпечення конституційних прав і свобод громадян, зміцнення економічної безпеки держави, високопрофесійне виконання службового обов'язку та з нагоди 22-ї річниці незалежності України[12]
- Медаль «За бездоганну службу» III ст. (20 жовтня 1998) — за зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм[13]
- Відзнака міністерства оборони України «Доблесть і честь»
- Медаль «За сумлінну службу» I ступеня
- Медаль «10 років Збройним Силам України»
- Медаль «15 років Збройним Силам України»
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України від 11 червня 2020 року № 216/2020 «Про звільнення І.Воронченка з посади командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України»
- ↑ Історична довідка військової частини А0669. Сайт в/ч А0669. Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 28 березня 2014.
- ↑ Указ Президента України від 6 грудня 2013 року № 670/2013 «Про присвоєння військових звань»
- ↑ Указ Президента України від 14 жовтня 2015 року № 581/2015 «Про присвоєння військових звань»
- ↑ Порошенко призначив нового главу ВМС України. Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 25 квітня 2016.
- ↑ Порошенко призначив в.о. командувача ВМС Воронченка. ukranews.com. Українські новини. 25 квітня 2016. Архів оригіналу за 18 вересня 2016.
- ↑ Указ Президента України від 2 липня 2016 року № 282/2016 «Про командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України»
- ↑ Глава держави призначив командувача Військово-Морських Сил ЗСУ [Архівовано 25 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 3 липня 2016
- ↑ Порошенко призначив командувачем ВМС Воронченка. ukranews.com. Українські новини. 3 липня 2016. Архів оригіналу за 4 липня 2016.
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2018 року № 242/2018 «Про присвоєння військових звань»
- ↑ Макрон нагородив Воронченка національним орденом Франції. https://novynarnia.com/. Новинарня. 30 листопада 2019. Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ Указ Президента України від 24 серпня 2013 року № 449/2013 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 20 жовтня 1998 року № 1161/98 «Про відзначення нагородами України військовослужбовців Національної гвардії України»
Джерела ред.
- Сайт Міністерства оборони України [Архівовано 2 липня 2018 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- віце-адмірал Воронченко Ігор Олександрович[недоступне посилання з червня 2019]
- Інтерв'ю
- Я пропонував вивести танки і розстріляти Верховну Раду Криму
- Генерал Ігор Воронченко: Болотов, Пушилін, Губарєв — усі вони пішаки
- Ігор Воронченко: Сила військ берегової оборони — в людях, які люблять свою землю (PDF). Журнал «Військо України» № 10 (136) 2011 (стор. 14—15). Процитовано 27 березня 2014.[недоступне посилання з квітня 2019]
- Ігор Воронченко в рамках програми «Україні — професійний флот» (частина 1). «YouTube». Архів оригіналу за 27 березня 2016. Процитовано 27 березня 2014.
- Ігор Воронченко в рамках програми «Україні — професійний флот» (частина 2). «YouTube». Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 27 березня 2014.
- Указ Президента України від 14 жовтня 2015 року року № 581/2015 «Про присвоєння військових звань»
- Президент змінив командувача ВМС України: флот очолив бойовий генерал [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.]