Воронович Михайло Михайлович
Михайло Михайлович Воронович (? — листопад 1918, Жмеринка, Вінницька область) — правник і чиновник, державний діяч Української держави, дійсний статський радник.
| Михайло Михайлович Воронович | |
| Міністр сповідань | |
|---|---|
| 14 листопада 1918 — к.листопаду 1918 | |
| Гетьман | Павло Скоропадський |
| Отаман Ради міністрів | Сергій Гербель |
| Попередник(и) | Олександр Лотоцький |
| Наступник(и) | Констянтин Мирович (як керуючий); Олександр Лотоцький (як мінстр сповідань у уряді Директорії) |
| Товариш міністра внутрішніх справ | |
| 4 травня 1918 — 14 листопада 1918 | |
| Гетьман | Павло Скоропадський |
| Отаман Ради міністрів | Федір Лизогуб |
| Особові дані | |
| Місце смерті | Жмеринка, УНР |
| Вища освіта | Імператорське училище правознавства |
| Професія | юрист |
| Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
Біографія ред.
Походив із родини спадкових дворян.
1890 — по закінченні з золотою медаллю Імператорського училища правознавства[1] працював у чині титулярного радника товаришем (заступником) прокурора Новгородського, а пізніше Петербурзького окружного суду.
1904–1905 — під час російсько-японської війни був уповноваженим Червоного Хреста.
Завдяки своїй зацікавленості у земельних справах, по закінченню війни був запрошений на посаду начальника управління землеробства Херсонської губернії. На цій посаді пропрацював до 1915, коли був призначений бессарабським губернатором.
1917 — звільнений Тимчасовим урядом з посади за власним проханням[2].
Переїхавши до Києва, став одним із чільних діячів Союзу земельних власників, був пов'язаний з Українською Народною Громадою. Під час Всеукраїнського з'їзду хліборобів (квітень 1918) підтримав Павла Скоропадського та утворення Української Держави.
Був призначений товаришем міністра внутрішніх справ у кабінеті Федора Лизогуба. На цій посаді відповідав за організацію поліції. Коли Лизогуба змінили на Гербеля, обійняв посаду міністра віросповідань замість Олександра Лотоцького.
Був направлений урядом на Ясську нараду країн Антанти замість Івана Коростовця, що мав стати міністром закордонних справ, для інформування їх щодо точки зору уряду Української Держави на поточну ситуацію та для повідомлення про готовність гетьмана підтримати білогвардійців.
Вбитий супротивниками гетьманського режиму у Жмеринці.
Примітки ред.
- ↑ Н. Л. Пашенный. Императорское Училище Правоведения и Правоведы в годы мира, войны и смуты. Издание Комитета Правоведской Кассы. — Мадрид, 1967. Архів оригіналу за 30 вересня 2013. Процитовано 8 липня 2009.
- ↑ Журнал заседаний Временного правительства № 17 от 13 марта 1917 г. / Журналы заседаний Временного правительства, март—октябрь 1917 года: в 4 т. — М.: Росспэн, 2001. Т. 1: Март—апрель 1917 года. — С. 90
Література ред.
- Журналы заседаний Временного правительства, март—октябрь 1917 года: в 4 т. — М.: Росспэн, 2001. Т. 1: Март—апрель 1917 года / сост. Е. Д. Гринько, О. В. Лавинская; отв. ред. тома Б. Ф. Додонов
- Н. Л. Пашенный. Императорское Училище Правоведения и Правоведы в годы мира, войны и смуты. Издание Комитета Правоведской Кассы. — Мадрид, 1967.
|
Це незавершена стаття про українського політика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |