Вольфганг Пауль
Вольфганг Пауль (нім. Wolfgang Paul; 10 серпня 1913, Лоренцкірх, Німецька імперія — 7 грудня 1993, Бонн, ФРН) — німецький фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики в 1989 році (половина премії спільно з Гансом Демельтом) «за розробку методу втримання одиночних іонів». Другу половину премії отримав Норман Рамзей «за винахід методу роздільних коливальних полів і його використання у водневому мазері та інших атомних годинниках».
| Вольфганг Пауль | |
|---|---|
| нім. Wolfgang Paul | |
| Народився |
10 серпня 1913 Lorenzkirchd, Цайтгайн, Майсен, Саксонія |
| Помер |
7 грудня 1993 (80 років) Бонн, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина[1][2] |
| Поховання | Поппельсдорфський цвинтарd |
| Країна |
 ФРН |
| Діяльність | фізик, викладач університету |
| Alma mater |
Берлінський технічний університет Мюнхенський технічний університет |
| Галузь | фізика |
| Заклад |
Боннський університет Геттінгенський університет Берлінський технічний університет |
| Науковий керівник | Ганс Копферманнd[3] |
| Аспіранти, докторанти |
Peter Toschekd Hans-Hellmut Nageld[3] |
| Членство |
Леопольдина North Rhine-Westphalia Academy for Sciences and Artsd Гайдельберзька академія наук Göttingen Eighteend Американська академія мистецтв і наук Геттінгенська академія наук |
| Нагороди | |
| Особ. сторінка | pi.uni-bonn.de/aktuelles/wolfgang-paul-vorlesungen/wolfgang-paul-biographie |
 Вольфганг Пауль у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Після захисту дисертації в 1939 році в Берліні, Пауль захищає другу дисертацію в Геттінгені і працює там професором з 1944 по 1952 роки. У 1952 році він переходить в Боннський університет, де працює до 1981 року професором і директором фізичного інституту.
З 1964 по 1967 року Пауль був директором фізичного відділення в ЦЕРНі, і в 1970—1973 роках — головою ради директорів прискорювача DESY в Гамбургу. У 1979 Пауль був обраний президентом фонду імені Александра фон Гумбольдта і перебував на цій посаді протягом 10 років.
У першому шлюбі з Лізелотою Пауль (уроджена Гірш) у нього було четверо дітей — Ютта, Регіні, Штефан і Лоренц. З 1979 Пауль був одружений з доценткою з середньовічної літератури Доріс Вальх-Пауль. Син Пауля, Штефан Пауль, завідує кафедрою експериментальної фізики в Технічному університеті Мюнхена, інший син, Лоренц Пауль, є професором фізики в університеті Вупперталя.
Вольфганг Пауль жартома називав Вольфганга Паулі своєю уявною частиною.
Досягнення ред.
Вольфганг Пауль вважається піонером в області фізики елементарних частинок. Його роботи охоплюють області атомної і молекулярної фізики, мас-спектроскопії, поділу ізотопів, розсіювання електронів в речовині, радіобіології, дозиметрії і медичної терапії електронними пучками. У 1953. Пауль розробив квадрупольний мас-фільтр (масфільтр Пауля) для застосування в мас-спектроскопічних вимірюваннях.
Нагороди ред.
У 1989 Пауль був удостоєний Нобелівської премії з фізики.
Серед інших нагород: ступінь почесного доктора в університетах Упсали, Ахена, Познані, Салонік, Кентербері. Пауль був віцеканцлером ордена Pour le Mérite. Він отримав також золоту медаль академії наук у Празі, медаль Дірака від університету Нового Південного Уельсу. Пауль отримав орден ФРН за заслуги (великий хрест із зіркою). Від Німецького фізичного товариства Пауль отримав премію імені Роберта Поля. Став членом Гайдельберзької академії наук.
Іменем Вольфганга Пауля названа премія Німецького мас-спектроскопічного товариства (Дослідницька премія ім. Вольфганга Пауля), а також премія Вольфганга Пауля, що присуджується фондом Олександра фон Гумбольдта і федеральним міністерством освіти і досліджень і є однією з найбільших за сумою за всю історію науки Німеччини. На честь Пауля названа велика лекційна аудиторія в університеті Бонна.
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #116061367 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Catalog of the German National Library
- ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
Посилання ред.
- Інформація з сайту Нобелівського комітету [Архівовано 6 липня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- В. Пауль. «Електромагнітні пастки для заряджених і нейтральних частинок». Нобелівська лекція [Архівовано 22 травня 2013 у Wayback Machine.], УФН, тому 160, випуск 12, стор 109 (1990)
- Біографія (Боннський університет) [Архівовано 6 квітня 2005 у Wayback Machine.] (нім.)
- Генеалогія, біографія та автобіографія [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] (нім.)