Волтер Пфістер (англ. Walter C. "Wally" Pfister; 8 липня 1961, Чикаго, США) — американський кінооператор та режисер. Найбільш відомий спільними роботами з режисером Крістофером Ноланом.

Воллі Пфістер
Wally Pfister
Ім'я при народженні Волтер Пфістер
Дата народження 8 липня 1961(1961-07-08) (62 роки)
Місце народження Чикаго, США
Громадянство США США
Alma mater Консерваторія АІКd, Irvington High Schoold і Storm King Schoold
Професія оператор, режисер
Нагороди
Премія «Оскар» за найкращу операторську роботу
IMDb ID 0002892
wallypfister.com

Біографія ред.

Пфістер народився в Чикаго, але виріс у Нью-Йорку. Його дід був редактором міської газети в штаті Вісконсин. Батько ж був продюсером теленовин, який починав свою кар'єру на чиказькому каналі CBS-TV в 1955 році. Пізніше він працював з телеведучими Девідом Брінклі і Пітером Дженнінгсом, створював передачі про політичні з'їзди, космічні польоти і рухи за права афроамериканців.[1]

Коли Пфістеру було близько 11 років, поряд з його будинком проходили зйомки бойовика Shamus (1973) з Бертом Рейнольдсом. Хлопчик був зачарований освітлювальними приладами і кінокамерами. Незабаром він сам починає знімати домашнє відео і короткометражки. Пфістер наслідує свого батька, роблячи слайди на плівку Kodachrome, запрошує сім'ю і друзів на невеликі шоу.[1]

Кар'єра ред.

Після закінчення середньої школи Пфістер наймається асистентом на телевізійну станцію в Солсбері, штат Меріленд. Через пару місяців за допомогою камери CP16 він по вихідних починає знімати короткометражні фільми, в тому числі зробивши візуальне есе про вікторіанський будинок. «Я робив маленькі, повільні кроки навколо складної архітектури будинку», згадує він, «змонтувавши це з музикою, я показав відео керівнику. Він зробив мене оператором. Я отримував по 125 $ в тиждень».

Пізніше Пфістер знаходить роботу оператора в службі новин міста Вашингтона. Він робить репортажі з Конгресу США, Білого дому і спецвипуски новин з 1982 по 1985 рік. З 1985 Пфістер починає брати участь у створенні документальних фільмів серіалу Frontline каналу PBS і відеороликів про виробництво для різних промислових компаній Вашингтона.

У 1988 році Роберт Альтман приїжджає до Вашингтона, щоб зробити мінісеріал для HBO «Таннер 88»[en] (1988). Альтман шукав справжнього оператора новин, щоб той зміг реалістично зняти сцену шоу. Він найняв Пфістера і попросив зробити кілька документальних кадрів та інтерв'ю. Коли продюсери побачили його роботу, то затвердили його другим оператором на запис цього шоу. Це був його перший досвід роботи в ігровому кіно.

Після цього Пфістер поступив в Американський інститут кіномистецтва. Під час другого року навчання він зробив короткометражку про борця проти апартеїду.

У тому ж році з ним познайомився Януш Камінський. Він найняв його як асистента і електрика для своїх проектів, бо знав його роботи. Тоді ж Камінські найняв і оператора Фідон Папамайкл, з яким також співпрацював Пфістер.

Роджер Корман дав Пфістеру можливість знімати сцени пострілів і вставки для фільмів, над якими працював Папамайкл. Це був його перший досвід роботи на 35 мм плівці. Зокрема він був другим оператором у Папамайкла на проекті «Хімія тіла», а також на інших фільмах Кормана.

У 1991 році Воллі Пфістер вперше сам зняв повнометражний художній фільм, дебютувавши як оператор-постановник стрічки «Ненароджена дитина». Після цього він зняв ще кілька фільмів жахів.[1]

У 2014 році світ побачив режисерський дебют Воллі Пфістера фантастичний трилер «Перевага» з Джонні Деппом у головній ролі. Продюсером стрічки виступив Крістофер Нолан.[2] Фільм отримав переважно негативні відгуки кінокритиків і простих глядачів.[3]

Співпраця з Крістофером Ноланом ред.

У 1998 році Пфістер знімав у Монтані фільм «Поворот долі», який потрапив до основного конкурсу кінофестивалю Санденс. Там він і зустрів Нолана, чий фільм також був представлений на цьому кіноогляді.

Першою їх спільною роботою був трилер в стилі нуар «Пам'ятай» (2000). Після того як стало ясно, що співпраця виявилася вдалою, Пфістер працював оператором-постановником і в наступних роботах Нолана: «Безсоння» (2002), «Бетмен: Початок» (2005), «Престиж» (2006), «Темний лицар» (2008), яку він частково зняв камерами IMAX, «Початок» (2010) і «Темний лицар: Відродження легенди» (2012).[4]

Фільмографія ред.

Оператор ред.

Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Примітки
1991 Ненароджений The Unborn Родман Флендер
Нижній рівень Lower Level Крістін Петерсон
1992 Секретні ірги Secret Games Грегорі Дарк
Нічний ритм Night Rhythms
Тваринний інстинкт Animal Instincts
1994 Об'єкт присттрасті Object of Obsession Грегорі Дарк
1995 Бабуся The Granny Лука Берковічі
2000 Пам'ятай Memento Крістофер Нолан
2001 Scotland, Pa. Біллі Морріссет
Sanctuary Кет Ши
Rustin Рік Джонсон
2002 Безсоння Insomnia Крістофер Нолан
2002 Лавровий каньйон Laurel Canyon Ліза Холоденко
2003 Пограбування по-італійськи The Italian Job Ф. Гері Грей
2005 Slow Burn Вейн Біч
2005 Бетмен: Початок Batman Begins Крістофер Нолан Номінація на премію «Оскар» за найкращу операторську роботу
2006 Престиж The Prestige Номінація на премію «Оскар» за найкращу операторську роботу
2008 Темний лицар The Dark Knight Номінація на премію «Оскар» за найкращу операторську роботу
Номінація на премію БАФТА за найкращу операторську роботу
2010 Початок Inception Премія «Оскар» за найкращу операторську роботу
Номінація на премію БАФТА за найкращу операторську роботу
2011 Людина, яка змінила все Moneyball Беннетт Міллер
2012 Темний лицар повертається The Dark Knight Rises Крістофер Нолан
2012 Марлі Marley Кевін МакДональд

Режисер ред.

Примітки ред.

  1. а б в Уолли Пфистер. http://kinoafisha.ua/. Архів оригіналу за 2 січня 2015. Процитовано 02 січня 2015.
  2. Rome, Emily (13 червня 2012). Christopher Nolan to produce 'Inception' cinematographer's directorial debut. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 02 січня 2015.
  3. Transcendence ((англ.)) . Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 02 січня 2015.
  4. Christopher Nolan: The Movies. The Memories. – Part 2: Wally Pfister on Memento. Empire. July 2010. Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 02 січня 2014.

Посилання ред.