Вікіпедія

Волиця (Нараївська сільська громада)

село в Україні, в Тернопільському районі Тернопільської області
(Перенаправлено з Волиця (Бережанський район))

Во́лиця — село в Україні, у Нараївській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До села приєднані хутори Джиглева і Корчунок.

село Волиця
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Нараївська сільська громада
Облікова картка Волиця 
Основні дані
Засноване 1618
Населення ▼ 501 (2014)
Площа 1,458 км²
Густота населення 365.5 осіб/км²
Поштовий індекс 47520
Телефонний код +380 3548
Географічні дані
Географічні координати 49°27′06″ пн. ш. 24°46′33″ сх. д. / 49.45167° пн. ш. 24.77583° сх. д. / 49.45167; 24.77583Координати: 49°27′06″ пн. ш. 24°46′33″ сх. д. / 49.45167° пн. ш. 24.77583° сх. д. / 49.45167; 24.77583
Місцева влада
Адреса ради 47513, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с. Нараїв, вул. Центральна, буд. 6
Карта
Волиця. Карта розташування: Україна
Волиця
Волиця
Волиця. Карта розташування: Тернопільська область
Волиця
Волиця
Мапа
Мапа

CMNS: Волиця у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Волиця.
В'їзд у село Волиця
Клуб
Сільська вулиця
Сільський пейзаж
Автобусна зупинка

Поштове відділення — Рогачинське.

До 7 березня 1946 — Вулька. До 5 квітня 2019 року підпорядковане Рогачинській сільраді. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Нараївської сільської громади.[1]

Географія ред.

Розташоване над притокою річки Нараївка. У селі є дві вулиці: Садова та Шевченка[2].

Клімат ред.

Для села характерний помірно континентальний клімат. Волиця розташована у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.

Клімат Волиці
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −1,3 0,0 4,9 12,8 18,8 21,9 23,3 22,7 18,4 12,6 5,5 0,7 11
Середня температура, °C −4,2 −2,9 1,3 8,0 13,5 16,6 18,0 17,3 13,4 8,1 2,6 −1,8 7
Середній мінімум, °C −7,1 −5,7 −2,2 3,3 8,2 11,4 12,8 12,0 8,4 3,7 −0,2 −4,2 3
Норма опадів, мм 33 32 35 51 79 92 97 73 57 40 38 42 669
Джерело: climate-data.org

Історія ред.

Поблизу села виявлено курганний могильник, поселення доби ранньої бронзи.

Уперше в архівних матеріалах Вулька згадана 1618 р. Згідно з Актом фундації належала пану Янові Висоцькому, який жив у селі Підвисоке.

Назва села походить від слова воля — «вільне поселення, слобода». В давнину так називали поселення, які заснували польські магнати на вільних землях, звільняючи мешканців на 10-20 років від податків[3].

У західній частині села (на Куті) було налагоджено виробництво скляного посуду, ще нині там виорюють уламки скла; у східній частині (За ямою), біля мосту через р. Нараївку, побудували ґуральню.

У 1880–1890-х рр. побудовано п’ятирічну школу.

Наприкінці 19 ст. через Вульку прокладено кам’яну дорогу з Курян до с. Стратин (нині Івано-Франківської області).

1900 р. в селі проживало 427 осіб, у т. ч. українців – 372, поляків – 55.

У 1906 р. засновано філію товариства “Просвіта”, до якої належали Михайло Звіришин, Іван Легкий, Василь і Михайло Лосики, Володимир та Іван Небесні, Михайло Стрілець, Василь Цюпира й інші.

У 1906–1908 рр. громада за власні кошти спорудила церкву Непорочного зачаття Анною Пресвятої Діви Марії (1926 р. реконструйована; у 1961–1988 рр. закрита). Керували будівництвом храму війт Степан Білик і писар Михайло Легкий.

В УГА воювали Степан Білик, Роман Джумак, Петро Шевчук.

У 1923–1924 рр. громада села побудувала Народний дім; діяли кооперативи, гуртки “Союзу Українок”, “Сільський господар“, та інші.

Після встановлення у 1939 р. радянської влади біднякам віддали землі українських родин Михайла Білика,

Федора Заяця, Катерини Легкої та семи родин поляків, яких вивезли у Сибір.

У 1941 р. енкаведисти заарештували й закатували в Бережанській тюрмі Івана Бурштинського, Петра Зайця, Василя Звіришина, Михайла Мручка; Василя Легкого замучили у тюрмі м. Станіслав (нині Івано-Франківськ).

У 1941 Василь Білик, Степан Легкий та Іван Якимів створили у селі осередок ОУН;

у 1943 р. організовано групу УПА;

у 1944 р. – загін самооборони.

В лавах УПА воювали Василь Заяць, Ірина Заяць, Федір Звіришин, Володимир Мручок, Володимир Небесний, Степан Цюпира, Євген Юськів.

Від 3 липня 1941 р. до 22 липня 1944 р. Волиця – під німецькою окупацією.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 16 жителів села; радянська влада репресувала 60 осіб, 53 згодом реабілітувала.

Після ліквідації Бережанського району 19 липня 2020 року село увійшло до Тернопільського району[4].

Населення ред.

Населення у 2001 році — 533 особи. Дворів — 158[5].

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[6]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 99,81
інші 0,19

Політика ред.

Від 28 квітня 2012 року село належить до виборчого округу 165[7].

Релігія ред.

 
Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці

Є церква Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ (1908, парох о. Роман Климкович)[8].

Пам'ятники ред.

  • символічна могила на місці, де 3–6 вересня 1944 в бою з більшовиками загинули вояки УПА (1992, урочище За порубом)
  • пам’ятний хрест на честь 1000-ліття хрещення Русі України
  • пам’ятний односельцям, які загинули за волю та незалежність України (2001)
  • місце водосвяття, в центрі якого – статуя Ісуса Христа (облаштоване за кошти мешканців, 2010).
  • хрест у пам’ять про медсестру УПА І. Заяць, яка загинула від рук енкаведистів (2015, урочище Зелений потік)[9]

Соціальна сфера ред.

Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.

Відомі люди ред.

Народилися ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 19 жовтня 2021.
  2. ↑ Пошук індексів | Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 21 квітня 2020.
  3. ↑ Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 37.
  4. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. ↑ Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з квітня 2019]
  6. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 4 червня 2022.
  7. ↑ Постанова Центральної виборчої комісії від 28 квітня 2012 року № 82 «Про утворення одномандатних виборчих округів на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» — сайт Верховної ради України (архів)
  8. ↑ Парафія с. Волиця. Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці / Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проєкту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — С. 34. : іл. — ISBN 978-966-2061-29-1.
  9. ↑ Містична історія з трагічною передісторією: на Тернопільщині вшанували пам’ять медсестри УПА, яка загинула від рук енкаведистів. 0352.ua - Сайт міста Тернополя (uk-UA) . Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
  10. ↑ s:Українські Січові Стрільці 1914-1920/Поіменний список боєвих відділів 1 полку Українських Січових Стрільців#5 сотня

Джерела ред.

  • В. Ханас. Волиця / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 297. — ISBN 966-528-197-6.
  • Курис, О. Волиця [Текст] / О. Курис, В. Савчук, М. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл [Текст] : у 3 т. Т. 1. — Тернопіль, 2014. — С. 373—374 : фот.
  • Курис О. Наш рідний край, наша земля - село Волuця / О. Курис. - Т.: Астон, 2007. - 86 с.
  • Курис. О. Пам'ятає народ тих, хто впав у борні, хто боровся за волю /О. Курис. - Т.: Астон, 2009. - 48 с.
  • Фаріон, І. “Шукайте мене у дібрі, де барвінок росте…” [Текст] : містична історія з трагічною передісторією майже 70-річної давності : [відбулася у лісовому урочищі “Зелений потік”, що за кілька кілометрів від с. Волиці Бережан. р-ну. Тут освятили хрест у пам’ять про медсестру УПА І. Заяць, яка загинула від рук енкаведистів] / І. Фаріон // Високий замок. – 2015. – № 53 (21-27 трав.). – С. 16 : фот. – (Погляд на життя).
  • Фаріон, І. “Якби Україна твердо встановилася – то була би велика почота для полеглих хлопців-братів…” [Текст] : так розмірковує 94-річна М. Швець, яка пережила сибірське заслання: [за матерілами розмови із зв’язковою] / І. Фаріон // Високий замок. – 2017. – № 102 (8-10 верес.). – С. 5 : фот. кол. – (Погляд на життя).
  Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Волиця_(Нараївська_сільська_громада)&oldid=41863771