Верещин
Верещин[2][3] (пол. Wereszczyn) — село в Польщі, у гміні Уршулін Володавського повіту Люблінського воєводства. Населення — 202 особи (2011[1]). Город Галицько-Волинської землі, садиба роду Верещинських.
Село
 Координати 51°22′ пн. ш. 23°13′ сх. д. / 51.367° пн. ш. 23.217° сх. д.Координати: 51°22′ пн. ш. 23°13′ сх. д. / 51.367° пн. ш. 23.217° сх. д.
|
Назва ред.
На думку російського мовознавця В. П. Нерознака, назва Верещина походить від руського імені Вереща, або Верещака, що тлумачиться як балакун, крикун (від дієслова верескати, верещати)[4].
Історія ред.
Згідно найдавнішим писемним джерелам, Верещин є найстаршим поселенням в межах гміни Уршулін. Село розташовано на височині як острів посеред болотистої місцевості. Тобто це могло бути городище, яке захищали болота — типу Пересопниці чи Щекаріва. Літопис руський за Іпатієвським списком згадує це село у 1204 р. як населений пункт Галицько-Волинської землі[5].
У 1435 році Верещин фігурує як садиба роду Верещинських гербу Корчак. З Верещина походить Йосиф Верещинський[5].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали римо-католики, меншою мірою — греко-католики, які розмовляли українською мовою[6].
У 1975—1998 роках село належало до Холмського воєводства.
Населення ред.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 115 | 19 | 80 | 16 |
| Жінки | 87 | 12 | 46 | 29 |
| Разом | 202 | 31 | 126 | 45 |
Церква у Верещині ред.
Перша згадка припадає на 1510 р.[8] За даними митрополита Іларіона (Огієнка), перша згадка про православну церкву в селі датується 1446 роком.[2] У 1541 р. зазначається, що ктиторами існуючої в селі церкви були дідичі Верещинські, предками яких були Дмитро Волчок і син Богдан, жертводавці церкви. У 1619—1620 рр. місцевий священик був учасником Холмського собору духовенства.[9] В кінці XVII ст. збудована наступна церква коштом дідича села Северина Верещинського.[10] Як свідчить запис в актових книгах Холмського гродського суду за 16 березня 1695 р., Казимир Гочковський, місцевий священик і декан Холмський, виділив кошти на утримання тут притулку для старців.[11]
29 травня 1697 р. дідич Миколай Станіслав Верещинський презентував на пароха Дам'яна Козловича і надав йому привілей.[12] У акті візитації 1741 р. описана як церква Собору Пр. Богородиці, дерев'яна, «в стінах і дахах непорядна, покрита снопками, без підлоги, з трьома вікнами (третє у вівтарі) оправленими в дерево і одними дверима».[13] Дзвіниця розташовувалась окремо. Парафія Собору Пр. Богородиці піддалась сильній латинізації, бо в середині XIX ст. в церкві не було іконостасу, зате стояли органи.[14] 1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 302 вірян[3]. У 1873 р. вибудовано нову дерев'яну одноверху церкву св. Володимира, зв'язану з дзвіницею, вкриту заломаним наметовим дахом.[15] З 1875 р. церква православна.
У липні-серпні 1938 року польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила місцеву православну церкву[16][2]. Під час Другої світової війни в селі діяла відновлена православна парафія. Богослужения відбувалися в домовій церкві, влаштованій в плебанії.[17]
Примітки ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Верещин
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 137.
- ↑ а б Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce / zebr., oprac. A. Saładiak. — Warszawa : Burchard Edition, 1993. — С. 367. (пол.)
- ↑ Вишневська Г. Назви поселень Холмщини і Підляшшя, які утворилися від дохристиянських чоловічих особових імен // Вісник Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Філологія. — Івано-Франківськ, 2007. — Вип. XV-XVIII. — С. 417. Архівовано з джерела 21 вересня 2017. Процитовано 2023-10-12.
- ↑ а б Парнікоза, Іван. Давньоруський Верещин. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (укр.). Микола Жарких. Процитовано 03.11.2019.
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 371. (рос. дореф.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Gil A. Prawosławna eparchia Chełmska do 1596 roku. — Lublin-Chełm, 1999. — S. 237.
- ↑ Акты издаваемые Виленскою археографическою комиссиею. Том XIX. — Вильна, 1892. — С. 79
- ↑ Słownik geograficzny królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa, 1893. T. 13. — S. 227.
- ↑ Акты издаваемые Виленскою комиссиею для разбора древних актов. Том XXVII. — Вильна, 1900. — С. 5.
- ↑ Katalog dokumentów różnej proweniencji 1397—1794. // Archiwum Państwowe w Lublinie. — Lublin, 1998. — S. 84.
- ↑ Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, sygn. 772, a. 65.
- ↑ Maliszewski M., Welik G. Unici Podlascy. Przewodnik Historyczny. — Siedlce, 1992.
- ↑ ЦДІА, фонд 693, оппис 1, справа 586; Górak J. Typy i formy drewnianej architektury sakralnej Lubelszczyzny. // Kwartalnik architektury i urbanistyki. — Warszawa, 1987. Т. ХХХІІ. Z. 3-4. — S. 239—250.
- ↑ Жуків Б. Нищення церков на Холмщині в 1938 р. — Краків, 1940.
- ↑ Urban K. Materiały do powojennych dziejów cerkwi prawosławnej na Podlasiu. // Над Бугом і Нарвою. — Більськ Підляський, 1993. № 1. — С. 10