Великі Вікнини

Вели́кі Вікни́ни — село в Україні, у Вишнівецькій селищній громаді Кременецького району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Великовікнинської сільської ради, якій були підпорядковані села Котюжини та Малі Вікнини. До села приєднано х. Ковалівка; хутори Княжина і Манівщина виведені з облікових даних у зв'язку з переселенням жителів.

село Великі Вікнини
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький район
Громада	Вишнівецька селищна громада
Основні дані
Перша згадка	1445
Населення	969 (на 2014)
Територія	2.450 км²
Поштовий індекс	47320
Телефонний код	+380 3550
Географічні дані
Географічні координати	49°55′52″ пн. ш. 25°51′47″ сх. д.
Водойми	р. Самець
Найближча залізнична станція	Ланівці
Відстань до залізничної станції	15 км
Місцева влада
Адреса ради	47313 Тернопільська обл, Кременецький р-н., смт. Вишнівець, вул. Грушевського, буд. 6
Карта
Великі Вікнини
Великі Вікнини
Мапа
Великі Вікнини у Вікісховищі

Географія

У селі бере початок річка . Розташоване на берегах р. Самець (лівої притоки Горині, басейн р. Прип'ять, сточище Дніпра), за 45 км від районного центру і 15 км від найближчої залізничної станції Ланівці. Географічні координати — 49° 56’ північної широти 25° 52’ східної довготи. Територія — 2,45 км². Дворів — 250.

Місцевості

• Княжина — хутір, виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням мешканців; розташований поблизу с. Великі Вікнини. У 1940-х–1950-х рр. належав до Кривчиківської сільської ради. У 1952 р. на хуторі — 12 будинків, 47 жителів.
• Ковалівка — хутір, приєднаний до с. Великі Вікнини, розташований за 2 км від нього. Відомий від кінця 19 століття. Нині на хуторі — 15 будинків, 50 жителів.
• Манівщина — хутір, виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням мешканців у с. Малий Кунинець; розташований за 2 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 5 будинків, 18 жителів.

Топоніміка

Назва села утворена від назви місцевості Вікнини, мотивованої апелятивом вікнина «не заросле водоростями місце на болоті», «чисте місце в болоті». Атрибутивні компоненти вказують на ознаки за розміром.

Історія

Давні часи

Поблизу Великих Вікнин виявлено археологічні пам'ятки вельбарської (1940-41, археолог Маркіян Смішко), черняхівської і давньоруської культур.

Середньовіччя, Новий Час

Перша письмова згадка — 1484 р., як власність Олександра Сангушковича; 1545 р. згідно з опису кременецького замку — власність Дмитра Вишневецького.

У першій половині XVII ст. поселення — власність Костянтина Костянтиновича Вишневецького. Згідно з актом від 25 січня 1705 р. мешканці села видали 100 злотих на утримання литовського війська. 1711 р. Я.-А. Вишневецький надав кременецьким монахам села Великі й Малі Вікнини.

Наприкінці XIX ст. в селі — 150 будинків, у яких проживало 922 особи; від 1874 р. функціонували фільварок, початкова школа, 2 крамниці та корчма.

XX століття

До 1939 р. діяли філія товариства «Просвіта» з хатою-читальнею (від 1927), осередки інших об'єднань, а також кооператива і хор. Протягом 1934—1939 рр. село належало до ґміни Катербурґ (нині с. Катеринівка Кременецького району).

Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 84 уродженці села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики — 205 осіб; на господарстві Є. Бас була криївка.

На початку липня 1943 р. поблизу с. Великі Вікнини базувався пересувний шпиталь УПА (лікаря Миколу розстріляли ковпаківці). 3 жовтня 1943 р. поблизу села сотня УПА спалила 3 автомобілі і вбила 10 німецьких солдатів. 9 вересня 1948 р. під час облави емдебісти на Великовікнинських хуторах під «Казьонним лісом» у криниці виявили криївку вояків УПА; під час допиту до смерті побили Є. Сидорчук.

Період Незалежности

З 9 грудня 2020 року Великі Вікнини належать до Вишнівецької селищної громади.

Релігія

• церква Святого Георгія Побідоносця (1741; дерев'яна; 2000-і рр., мурована; ПЦУ);
• костел (XVIII ст.; у 1763—1764 рр. святиню оздоблював маляр Андрій Агорн; зруйнований);
• Дім молитви ХВЄ (1998, кам'яний),
• капличка (поч. XX ст., дерев'яна).

Пам'ятники

Пам'ятний хрест на честь запровадження християнства у Київської Русі

Споруджено пам'ятники полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1972, скульптор І. Козлик), воїнові-інтернаціоналісту Олексієві Маньковському (1984), лікареві УПА Миколі (2011); встановлено пам'ятний хрест на честь запровадження християнства у Київській Русі (1903); є братська могила жертв Другої світової війни.

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа I—III ступ., дитячий садочок, Будинок культури (1967; зразковий аматорський танцювальний колектив «Візерунок»), бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, відділення зв'язку, млин, 4 торгових заклади; земельні паї орендує ТзОВ «Славутич».

Населення

Кількість населення — 2003 — 1014 осіб, 2014 — 969.

Відомі люди

Народилися

• Зінаїда Бакум (нар. 1960) — доктор педагогічних наук;
• Володимир Казмірчук (нар. 1947) — тренер з легкої атлетики;
• Зіна Кушнірук (нар. 1962) редактор, публіцист, заслужений журналіст України;
• Олексій Маньковський (1965—1984; 2014 р. встановлено меморіальну таблицю) — воїн-інтернаціоналіст;
• Володимир Шимко (нар. 1921) — член ОУН, підрайоновий;
• Інна Мечик — літераторка.

Перебували (-ють)

• Микола Скрипник — душпастирював отець-митрат, політв'язень.

Проживали (-ють)

• Феодосій Сидорчук — заступник командира відділу УПА, інструктор з військової підготовки.

Див. також

• Малі Вікнини

Джерела

• В. Коляда, В. Уніят. Великі Вікнини // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 240. — ISBN 966-528-197-6.
• В. Уніят. Великі Вікнини // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 243. — ISBN 978-966-457-228-3.