Вікіпедія

Велика океанська дорога

Велика океанська дорога (англ. Great Ocean Road) — туристична пам'ятка в австралійському штаті Вікторія[1].

Велика океанська дорога
Загальні дані
Країна  Австралія
Номер B100
Довжина 243 кілометр
OpenStreetMap r6592912  ·R
Мапа
CMNS: Велика океанська дорога у Вікісховищі

Опис ред.

 
Початок Дороги

Велика океанська дорога (офіційна назва — (B100) завдовжки 243 км[2] проходить уподовж тихоокеанського узбережжя штату Вікторія. Починається в місті Торкуей (Torquay[en]) — 38°20′15″ пд. ш. 144°19′00″ сх. д. / 38.33750° пд. ш. 144.31667° сх. д. / -38.33750; 144.31667, — закінчується поблизу міста Аллансфорд (Allansford[en])[3] — 38°23′04″ пд. ш. 142°37′21″ сх. д. / 38.38444° пд. ш. 142.62250° сх. д. / -38.38444; 142.62250. В основному Дорога проходить по узбережжю, але також є вигини углиб материка, де вона проходить через виноградники і дощовий ліс[2]. Має дві смуги для руху (по одній у кожному напрямі), обмеження швидкості — 80 км/год. З 2005 року 45-кілометрова ділянка від Лорна до Аполло-Бей раз на рік використовується для проведення марафону[4].

Історія ред.

 
Монумент будівельникам Дороги, споруджено в 1939 році.

Спорудження Великої океанської дороги почалося 19 вересня 1919 року[5], відразу після повернення з війни австралійських солдатів[2]. Саме ці три тисячі чоловік[6] і зайнялися цим, працюючи п'ять з половиною днів в тиждень, отримуючи за роботу 10 шилінгів і 6 пенсів за вісім годин, при цьому харчі коштували 10 шилінгів в тиждень. Ця дорога замислювалася як військовий меморіал жертвам Першої світової війни, і одночасно повинна була зв'язати віддалені населені пункти узбережжя, полегшити транспортування пиломатеріалів і притягнути туристів[7].

За розрахунками, Дорога мала будуватися із швидкістю 3 км в місяць, при її будівництві практично не використовувалася будівельна техніка, більшість робіт виконувалися за допомогою кирок, лопат, вибухівки і візків[7]. Декілька робітників при проведенні робіт загинули, особливо складними були ділянки на урвистих скельних ділянках[7]. Незважаючи на це в таборах будівельників були піаніно, грамофони, свіжі газети і журнали. У 1924 році на рифи, що знаходяться недалеко від дороги, сів пароплав «Казино», що перевозив 500 бочок пива і 120 питного спирту. Робітники-солдати «врятували» вантаж, внаслідок чого роботи незапланованно зупинилися на два тижні.

Першу ділянку дороги було відкрито 18 березня 1922 року[6], але незабаром знову закрився для проведення подальших робіт. Витрати на будівництво компенсувалися стягуванням плати за проїзд: 2 шилінги з автомобіля, 10 шилінгів з возів, які тягли більше, ніж двома кіньми[6]. Після того, як Дорога окупилася, 2 жовтня 1936 року її було передано в дар державі, проїзд по Дорозі став безкоштовним[6].

Грандіозне будівництво було закінчене 26 листопада 1932 року[6], і майже відразу ж Дорога отримала визнання як найбільший у світі військовий меморіал. Організатор і натхненник будівництва, Говард Хічкок (Howard Hitchcock), помер за три місяці до урочистого відкриття[7].

У 1960 році частину дороги поблизу Прінстауна було змито штормом в океан; поруч з Лорном дорогу двічі руйнували зсуви, в 1964[8] і 1971 роках[9]. У 1962 і 1964 роках[10] дорога закривалася у зв'язку з природними пожежами. У січні 2011 року на дорогу обвалилися скелі, що нависають над нею.

У 1962 році організацією Tourist Development Authority Велику океанську дорогу було визнано «наймальовничішою дорогою у світі»[11]. Незважаючи на деякі поліпшення Дороги, пов'язані з підвищенням її безпеки, чимало її ділянок досі вважаються дуже небезпечними для водіїв, наприклад, відомо, що в 1966 році місцеві поліцейські (Victoria Police) використали її для тренувань своїх співробітників[12].

У 2004 році уздовж Дороги був відкритий піший маршрут (Great Ocean Walk) завдовжки 104 км[13].

У 2011 році Велику океанську дорогу було додано до Реєстру національної австралійської спадщини (Australian National Heritage List)[14].

Віхи Дороги ред.

Населені пункти (зі сходу на захід)

Торкуей (Torquay[en]) → Енглсі (Anglesea[en]) → Ейріс-Інлет (Aireys Inlet[en]) → Лорн (Lorne[en]) → Уай-Рівер (Wye River[en]) → Кеннет-Рівер (Kennett River[en]) → Аполло-Бей (Apollo Bay[en]) → Лаверс-Гілл (Lavers Hill[en]) → Порт-Кемпбелл (Port Campbell[en]) → Пітерборо (Peterborough[en])

Пам'ятки

Фотогалерея ред.

Ресурси Інтернету ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Preserving the fragile Great Ocean Road [Архівовано 5 листопада 2012 у Wayback Machine.] на сайті theage.com.au, 2 січня 2006, стор. 1-2
  2. ↑ а б в Surfing the vineyards on the Ocean Road на сайті independent.ie, 30 травня 2010
  3. ↑ Great Ocean Road 'top tourism experience' [Архівовано 31 березня 2012 у Wayback Machine.] на сайті couriermail.com.au, 29 вересня 2008
  4. ↑ news.html Highton man second in marathon на сайті geelongadvertiser.com.au, 20 травня 2012
  5. ↑ ocean road Great Ocean Road. History[недоступне посилання] на сайті news.com.au
  6. ↑ а б в г д Road's still great, 75 years on [Архівовано 4 грудня 2016 у Wayback Machine.] на сайті theage.com. au, 10 квітня 2007
  7. ↑ а б в г Moment in Time — Episode 27 [Архівовано 4 лютого 2011 у Wayback Machine.] на сайті abc.net.au, 14 серпня 2009
  8. ↑ ocean road&hl=en Landslide Closes Great Ocean Road[недоступне посилання з червня 2019], газета The Age, 12 серпня 1964, стор. 11
  9. ↑ ocean road&hl=en Ocean Road open — but watch out, газета The Age, 9 грудня 1971, стор. 8
  10. ↑ ocean road&hl=en Council of War on state fire peril today, газета The Age, 8 січня 1964, стор. 1
  11. ↑ ocean road&hl=en Great Ocean Road In World Class, газета The Age, 15 серпня 1962, стор. 4
  12. ↑ ocean road&hl=en Tighter averages on poor roads in tough run, газета The Sydney Morning Herald, 4 грудня 1966, стор. 56
  13. ↑ Great Ocean Walk [Архівовано 27 грудня 2011 у Wayback Machine.] на сайті visitvictoria.com
  14. ↑ Great Ocean Road added to Australia's national heritage list на сайті heraldsun.com.au, 7 квітня 2011
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Велика_океанська_дорога&oldid=40790082