Ваханська мова — мова ваханців, одного з памірських народів. Поширена як мова побутового спілкування на кордоні між Таджикистаном і Афганістаном по верхній течії річки Пяндж (на території історичної провінції Вахан), в північних районах Пакистану і в китайській частині Східного Паміру (Синьцзян-Уйгурський автономний район). Загальна чисельність мовців ваханською мовою 50—75 тис. осіб (2005, оцінка), з них в Таджикистані 10—20 тис. осіб, в Афганістані 9—15 тис. осіб, в Пакистані 20—30 тис. осіб, в Китаї 2—10 тис. осіб.

x̌ik zik
Поширена в Таджикистан Таджикистан, Афганістан Афганістан,
Пакистан Пакистан, КНР КНР
Етнічність ваханці
Носії 75 000 осіб
Писемність арабська абетка, кирилиця і латинське письмо
Класифікація

Індоєвропейська сім'я

Індоіранська гілка
Іранська група
Південно-східна підгрупа
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 wbl

Ваханська мова утворює окрему групу в складі східноіранських мов, і входить в ареальне об'єднання памірських мов. У Вахані виділяються 2 основних говірки — верхня і нижня. Ваханська мова Китаю має риси верхньої говірки. Мова ваханців північного Пакистану є самостійною говіркою.

Характеристика ред.

 
Один з варіантів Ваханського алфавіту (латиниця і кирилиця)

Фонетика ваханської мови характеризується позиційними змінами голосних в кількісному відношенні і наявністю ряду церебральних приголосних.

У структурному відношенні найбільш чітко виділяються імена, дієслова, службові слова. Іменники у множині зберігають прямий і непрямий відмінки. Особисті займенники 1-ї і 2-ї особи однини мають 3 відмінкові форми, деякі інші займенники — дві відмінкові форми або зовсім не змінюються за відмінками. Відмінкові відносини в основному виражаються аналітично. Походження дієслівних основ теперішнього і минулого часу від різних історичних праформ призвело до поширення у ваханській мові різних типів правильних і неправильних основ. На сучасному етапі розвитку у ваханській мові йде процес вирівнювання основ з правильного типу, внаслідок чого старі архаїчні форми поступово вимирають. Для морфології дієслова характерна наявність декількох тимчасових форм. Нетимчасові форми в більшості випадків утворюються аналітично за допомогою модальних часток. Особа і число виражаються або особистими закінченнями — якщо форма утворюється від презентних основ, або енклітичними рухливими показниками — якщо форма утворюється від претерітної основи.

Ваханська мова зберігає релікт ергативноподібної конструкції, яка на сучасному етапі розвитку мови стає нейтральною по відношенню до перехідності-неперехідності.

Писемність ред.

В Афганістані для запису ваханської мови використовується алфавіт на арабській графічній основі:[1]

Буква ا آ ب پ ت ټ ث ج ڃ چ ڇ څ ځ ح خ د ډ ذ ر ز ږ ژ ڙ س
МФА [a], Ø [o] [b] [p] [ʈ] [t̪] [θ] [d͡ʒ] [ɖ͡ʐ] [t͡ʃ] [ʈ͡ʂ] [t͡s] [d͡z] [h] [χ] [ɖ] [d̪] [ð] [r] [z] [ɣ] [ʒ] [ʐ] [s]
Буква ښ ش ڜ ص ض ط ظ ع غ ف ڤ ق ک گ ل م ن ه و ؤ وْ ي ی
МФА [x] [ʃ] [ʂ] [s] [z] [t] [z] Ø [ʁ] [f] [v] [q] [k] [g] [l] [m] [n] [h] [w], [ə] [u] [ɨ] [i] [j], [e]

У Пакистані ваханська мова використовується при навчанні дітей в початковій школі (алфавіт складено на латинській графічній основі). Перший Ваханський буквар «Xәkwōr ӡik book [Архівовано 14 жовтня 2016 у Wayback Machine.]» був виданий в Пакистані в 1985 році. У Таджикистані розроблений алфавіт на основі кирилиці, але на практиці він майже не застосовується. У 2001 році Інститут перекладу Біблії видав ваханською мовою Євангеліє від Луки, набране як кирилицею, так і латиницею (Luqo Inǰil. Bǝzиrg Kitob tarǰimacrakиzg institut. 2001).

У 2012 році в Душанбе ваханською мовою був виданий збірник ваханських казок. У ньому наведено наступний алфавіт ваханської мови[2]:

А а Б б В в В̌ в̌ Г г Ғ̌ ғ̌ Ғ ғ Д д
Д̈ д̈ Е е Ё ё Җ җ Ж ж З з З̌ з̌ И и
Й й К к Қ қ Л л М м Н н О о П п
Р р С с Č č Т т Т̈ т̈ У у Ф ф Х х
Х̌ х̌ Ц ц Ц̌ ц̌ Ч ч Ӵ ӵ Ҷ ҷ Ҷ̈ ҷ̈ Щ щ
Ш ш Ы ы Ә ә Э э Ю ю Я я

Примітки ред.

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 26 листопада 2016. 
  2. Х̌икв̌ор нақлищ завәр / С. Шайдоев. — Душанбе, 2012. — 48 с. — 500 прим. — ISBN 978-99947-897-3-6.

Література ред.

  • Lorimer D.L.R. The Wakhi Language. L., 1958
  • Пахалина Т. Н. Ваханский язык. М., 1975
  • Грюнберг А. Л., Стеблин-Каменский И. М. Языки восточного Гиндукуша. Ваханский язык. М., 1976
  • Пахалина Т. Н., Лашкарбеков Б. Б. Ваханский язык. // Языки мира. Иранские языки. Т. 3. М., 2000

Словники ред.

  • Стеблин-Каменский И. М. Этимологический словарь ваханского языка. СПб., 1999