Василько Слонімський
Васи́лько (бл. 1256/1260 — після 1282) — князь слонімський, ймовірний родоначальник князів Острозьких.
| Василько | ||
| ||
|---|---|---|
| Народження: | бл. 1258 | |
| Смерть: | після 1282 | |
| Рід: | Романовичі (?) | |
| Батько: | ймовірно Роман Данилович | |
| Мати: | Олена Глібівна | |
| Діти: | можливо Данило Острозький | |
Біографія ред.
Перша згадка про Василька — серед князів руських у трактаті від 14 липня 1271 р., який закінчував угорсько-чеську війну[1].
Згадується лише два рази в Іпатіївському літописі[2]. В 1281 році Василько, за наказом волинського князя Володимира Васильковича, пішов в похід на плоцького князя Болеслава, який воював з Конрадом Черським, союзником Романовичів. Васильку вдалось взяти у Болеслава місто Гостинне.
У 1282 р. знову ходив у поход на Болеслава і взяв великий полон під мазовецьким Вишогрудом.
Гіпотези ред.
За ЕСБЕ Василько був єдиним сином Луцького князя Мстислава Даниловича[3], до цієї версії схиляється і львівський дослідник І. Мицько[4]. За Л. Войтовичем Василько був сином Романа Даниловича, і предком князів Острозьких. Ця версія ґрунтується на фамільній традиції Острозьких, яку зафіксували сучасники Б. Папроцький (1584 р.), І. Потій (1598 р.), З. Копистенський та Г. Смотрицький, десятки панегіриків, прийнята пізніше К. Стадніцким, Д. Зубрицьким, Г. Влас'євим, М. Баумгартеном та іншими[5].
Примітки ред.
- ↑ Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти [1]. — Біла Церква, 2006. С. 610.
- ↑ Літопис руський [Архівовано 12 жовтня 2012 у Wayback Machine.] / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. С. 433—434
- ↑ Василько Мстиславич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- ↑ Мицько І. Синодики монастирів як унікальне джерело української генеалогії: князі Острозькі // Лавра (Львів). — 1999. — №.2. — С. 49–56.
- ↑ Войтович Л. Там само. — С. 611
Джерела та література ред.
- Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти [2]. — Біла Церква, 2006. С. 610-611.
- Василько Мстиславич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.