Вальтер Пенк
Австрійський географ
Вальтер Пенк (нім. Walther Penck; 30 серпня 1888 — 29 вересня 1923) — австрійський географ, народжений у Відні, син географа Альбрехта Пенка.
| Вальтер Пенк | |
|---|---|
 | |
| Народився |
30 серпня 1888[2] Відень, Австро-Угорщина[1] |
| Помер |
29 вересня 1923[1][2] (35 років) Штутгарт, Веймарська республіка, Німецька імперія[1] |
| Країна |
 Австро-Угорщина |
| Діяльність | географ, геолог |
| Alma mater | Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
| Знання мов | німецька[3] |
| Заклад | Лейпцизький університет і Стамбульський університет |
| Нагороди | |
Вальтер Пенк протягом 1912—1914 років працював в Аргентині та найбільш відомий своїм внеском у геоморфології. Він виступав проти теорії циклу ерозії Вільяма Девіса, доводячи, що процеси підняття гір та денудації відбуваються одночасно, з постійною швидкістю[4]. Його найвідоміша книга, «Морфологічний аналіз форм рельєфу» була опублікомана його батьком в 1924 році.
Він помер у Штутгарті, Німеччина. Його іменем названа одна з найвищих вершин Анд, гора Вальтер-Пенк (6658 м).
Примітки ред.
- ↑ а б в г Пенк Вальтер // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Huggett, Richard J., 2003, Fundamentals of Geomorphology, Routledge, ISBN 0-415-24145-6
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |