Вікіпедія

Вальтер Новелліно

Вальтер Новелліно (італ. Walter Novellino, нар. 4 червня 1953, Монтемарано) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника, нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Наразі очолює тренерський штаб команди « Авелліно».

Ф
Вальтер Новелліно
Вальтер Новелліно
Вальтер Новелліно
Особисті дані
Повне ім'я Альфредо Альтер Амато
Ленін Новелліно[1]
Народження 4 червня 1953(1953-06-04) (70 років)
  Монтемарано, Італія
Зріст 171 см
Вага 73 кг
Громадянство  Італія
Позиція півзахисник, нападник
Юнацькі клуби
Італія «Поменсе»
Італія «Торіно»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1970–1972 Італія «Леньяно» 37 (1)
1972–1973 Італія «Торіно» 1 (0)
1973–1974 →  Італія «Кремонезе» 30 (2)
1974–1975 Італія «Емполі» 36 (5)
1975–1978 Італія «Перуджа» 81 (11)
1978–1982 Італія «Мілан» 120 (10)
1982–1984 Італія «Асколі» 59 (12)
1984–1986 Італія «Перуджа» 51 (1)
1986–1987 Італія «Катанія» 16 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1978 Італія Італія 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1990–1992 Італія «Перуджа» (мол.)
1992–1993 Італія «Перуджа»
1993–1995 Італія «Гуальдо»
1995 Італія «Перуджа»
1996–1997 Італія «Равенна»
1997–1999 Італія «Венеція»
1999–2000 Італія «Наполі»
2000–2002 Італія «П'яченца»
2002–2007 Італія «Сампдорія»
2007–2008 Італія «Торіно»
2008–2009 Італія «Торіно»
2009 Італія «Реджина»
2011 Італія «Ліворно»
2013–2015 Італія «Модена»
2016 Італія «Палермо»
2016– Італія «Авелліно 1912»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб «Мілан», а також провів одну гру за національну збірну Італії.

Клубна кар'єра ред.

Народився 4 червня 1953 року в місті Монтемарано в Італії, але його дитинство пройшло в місті Сан-Паулу в Бразилії, куди його сім'я виїхала на заробітки[2] і де народився його брат Джузеппе, що також став футболістом. У 1965 році сімейство Новелліно повернулося в Італію, і оселилося спочатку в Монтемарано, де народився Вальтер, а потім у Мілані. Саме в Мілані Новелліно був помічений скаутами клубу «Торіно», в якій він грав у молодіжній команді.

У дорослому футболі дебютував 1970 року виступами за команду Серії С «Леньяно», в якій провів два сезони, взявши участь у 37 матчах чемпіонату[3].

1972 року повернувся в «Торіно»[3], у складі якого дебютував у Серії А в грі проти «Наполі», але за весь сезон цей матч так і залишився єдиним у чемпіонаті, тому наступного року Вальтер повернувся до Серії С, де по сезону провів у «Кремонезе» та «Емполі».

Влітку 1975 року Вальтер повернувся в елітний дивізіон, ставши гравцем «Перуджі» Іларіо Кастаньєра[3], де був основним гравцем протягом трьох сезонів поспіль і став одним з найкращих півзахисників у Серії А.

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Мілан», до складу якого приєднався влітку 1978 року. У складі нового клубу виборов титул чемпіона Італії та став володарем Кубка Мітропи. Навіть після того як 1980 року клуб через корупційний скандал було відправлено до Серії В, Новелліно залишився в команді, взявши участь в перемозі у Серії B сезону 1980/81[4]. Після нового вильоту «Мілану» до Серії B в 1982 році, Новелліно таки залишив Мілан. Загалом футболіст провів у складі «россонері» 151 офіційний матч, відзначившись 14 разів[5].

Новим клубом Вальтера стало «Асколі»[6], де футболіст провів свої два останні сезони в Серії А, після чого перебрався до «Перуджі» з Серії В[7]. Після вильоту «грифонів» в Серію С1 в 1986 році, Новелліно став гравцем «Катанії», але і цю команду не зумів врятувати від вильоту до Серії С1, після чого завершив професійну ігрову кар'єру[8]. Загалом за свою кар'єру він провів 227 матчів і забив 30 голів у Серії А, а також 103 матчі і 4 голи в Серії B.

Виступи за збірну ред.

23 вересня 1978 року провів свій перший матч у складі національної збірної Італії в товариській грі з Туреччиною (1:0)[9]. Цей матч так і залишився єдиним для футболіста, який не зміг витіснити зі складу Франко Каузіо та Клаудіо Сала.

Кар'єра тренера ред.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1990 року як тренер молодіжної команди клубу «Перуджа»[10]. Свою дорослу тренерську кар'єру Новелліно почав також в «Перуджі», очоливши першу команду, що грала в Серії С1, в 1992 році, але швидко був звільнений[11].

З 1993 року працював з клубом «Гуальдо», якому допоміг вийти із Серії С2 в Серію С1[12], а там зумів вийти у кваліфікаційні матчі, перемога в яких виводила клуб в Серію В, проте програв[13]. У 1995 році Новелліно знову працював з «Перуджею», але знову невдало[14].

У сезоні 1996/97 очолював клуб Серії В «Равенну»[15], після чого тренував «Венецію», яку вивів до Серії А, і у сезоні 1998/99 дебютував у вищому дивізіоні в статусі тренера та допоміг «Венеції» втриматися у вищому італійському дивізіоні.

1999 року Новелліно очолив «Наполі», яке також у першому ж сезоні вивів у Серію А. Ці успіхи звели Новелліно в ранг фахівців по виходу у вищий за рангом дивізіон, тим більше, що він повторив цей успіх з клубом «П'яченца» у 2001 році[16] та «Сампдорією» у 2003 році. Очоливши «Сампдорію» в 2002 році, Новелліно пропрацював з клубом п'ять сезонів, але без особливих успіхів, виключаючи хіба що вихід у Кубок УЄФА і 5 місце в чемпіонаті в 2005 році[17].

6 червня 2007 року Новелліно підписав контракт з «Торіно»[18], але в квітні 2008 року спеціаліст за згодою з клубом пішов з команди[19] за незадовільні результати команди[20]. Проте 8 грудня Новелліно знову очолив клуб[21]. 24 березня 2009 року Новелліно був знову звільнений, оскільки команда перебувала в зоні вильоту за дев'ять ігор до кінця сезону[22].

11 червня 2009 року Новелліно очолив «Реджину», яка разом з «Торіно» була зведена до Серії B, але вже 24 жовтня 2009 року Вальтер був звільнений з команди, набравши лише дев'ять очок у десяти матчах[23].

З 12 липня 2010 року по лютий 2011 року працював консультантом в «Перуджі»[24], після чого очолив «Ліворно»[25], з якого був звільнений 21 грудня 2011 року після поразки від «Брешії»[26].

З 20 березня 2013 був тренером «Модени» в Серії В[27], в якій у сезоні 2013/14 вивів команду до півфіналу плей-оф за право виходу в Серію А, де його команді програла «Чезені». 28 лютого 2015 року після домашньої поразки від «Барі» Новелліно був звільнений.

10 березня 2016 року він був прийнятий на роботу як новий тренер «Палермо» з Серії А[28]. Утім, провівши тільки чотири гри, 11 квітня Вальтер був звільнений[29].

28 листопада 2016 року призначений головним тренером клубу серії B «Авелліно 1912». Контракт підписаний до 30 червня 2017 року[30]. Змінив на цьому посту Доменіко Тоскано[31].

Статистика виступів ред.

Статистика виступів за збірну ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
23-9-1978 Флоренція Італія   1 – 0   Туреччина товариський матч -   46'
Усього Матчів 1 Голів 0

Титули і досягнення ред.

Як гравця ред.

«Мілан»: 1978–79
«Мілан»: 1981–82

Особисте життя ред.

Має молодшого брата Джузеппе[it], який також був професійним футболістом. Також Вальтер є дядьком Дебори Новелліно[it], яка є дочкою Джузеппе і також стала професійною футболісткою.

Вальтер мав прізвисько «Монзон», яке заробив за зовнішню схожість з аргентинським боксером Карлосом Монсоном[5]. Ніно Бенвенуті, італійський екс-чемпіон світу з боксу, який програв бій Монсону, відвідав базу «Торіно», і під час спілкування з командою хтось показав боксеру на Новелліно і сказав: «Дивись, там Монсон, він чекає на тебе»[32]. Інше прізвисько «Бик» Вальтер отримав за незламний характер і впертість[33].

Примітки ред.

  1. ↑ Cinquantamila giorni - Walter Novellino. Архів оригіналу за 21 квітня 2016. Процитовано 17 грудня 2016.
  2. ↑ E Monzon tornò a parlare in portoghese [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] La Repubblica, 8 dicembre 2004.
  3. ↑ а б в Nasce in Brasile la fortuna di Novellino, La Gazzetta dello Sport Illustrata, 13 gennaio 1979
  4. ↑ Stagione 1980-1981 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] magliarossnera.it
  5. ↑ а б Profilo su Magliarossonera.it. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 17 грудня 2016.
  6. ↑ Stagione 1982-1983 [Архівовано 9 січня 2018 у Wayback Machine.] magliarossonera.it
  7. ↑ BETTEGA ALL' UDINESE SCARNECCHIA AL MILAN [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.] La Repubblica, 26 ottobre 1984, pag.31
  8. ↑ Stagione 1986-1987 [Архівовано 20 жовтня 2011 у Wayback Machine.] clubcalciocatania.it
  9. ↑ Con i turchi è stato soltanto un allenamento. Архів оригіналу за 2 травня 2016. Процитовано 17 грудня 2016.
  10. ↑ NERVI & COLTELLI: CHE SERIE C E'? [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] La Repubblica, 1º giugno 1993, pag.44
  11. ↑ Perugia story: l'era Gaucci. 1992/1993 – Il grande inganno [Архівовано 24 травня 2017 у Wayback Machine.] perugia.com
  12. ↑ Stagione 1993-1994 [Архівовано 27 грудня 2015 у Wayback Machine.] gualdocalcio.it
  13. ↑ Stagione 1994-1995 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] gualdocalcio.it
  14. ↑ PERUGIA, VIA NOVELLINO CONTATTATO FASCETTI [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] La Repubblica, 26 settembre 1995, pag.43
  15. ↑ Calcio news [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] La Repubblica, 2 giugno 1996, pag.40
  16. ↑ Stagione 2000-2001 [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] storiapiacenza1919.it
  17. ↑ Walter Novellino e la Samp: grazie di tutto mister [Архівовано 26 грудня 2013 у Wayback Machine.] sampdoria.it
  18. ↑ Walter Novellino è il nuovo tecnico del Torino. Архів оригіналу за 5 лютого 2010. Процитовано 17 грудня 2016.
  19. ↑ Новелліно підтвердив свій відхід з «Торіно». Архів оригіналу за 21 червня 2008. Процитовано 17 грудня 2016.
  20. ↑ Влітку Донадоні може очолити «Торіно». Архів оригіналу за 7 червня 2008. Процитовано 17 грудня 2016.
  21. ↑ Новелліно очолив «Торіно». Архів оригіналу за 11 грудня 2008. Процитовано 17 грудня 2016.
  22. ↑ CAMOLESE È IL NUOVO ALLENATORE DEL TORO (Italian) . Torino FC. 24 березня 2009. Архів оригіналу за 27 березня 2009. Процитовано 24 березня 2009.
  23. ↑ Novellino sollevato dall'incarico[недоступне посилання з березня 2019]
  24. ↑ Perugia, Novellino: "Consulente a titolo assolutamente gratuito" [Архівовано 8 серпня 2010 у Wayback Machine.] tuttomercatoweb.com
  25. ↑ Fatale la sconfitta a Portogruaro. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 17 грудня 2016.
  26. ↑ Novellino rescinde consensualmente il contratto con il Livorno [Архівовано 26 грудня 2013 у Wayback Machine.] livornocalcio.it
  27. ↑ Comunicazione dalla società [Архівовано 23 березня 2013 у Wayback Machine.] Modenafc.it
  28. ↑ NOVELLINO È IL NUOVO ALLENATORE [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.] Palermocalcio.it
  29. ↑ Palermo, Zamparini caccia anche Novellino, riecco Ballardini. Архів оригіналу за 19 квітня 2016. Процитовано 17 грудня 2016.
  30. ↑ Walter Novellino è il nuovo allenatore-Avellino (італ.). Sito ufficiale-US Avellino 1912. 28.11.2016. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 29 листопада 2016.
  31. ↑ Il tecnico Toscano sollevato dall'incarico (італ.). Sito ufficiale-US Avellino 1912. 26.11.2016. Архів оригіналу за 28 листопада 2016. Процитовано 29 листопада 2016.
  32. ↑ Ragazzi mettiamoli sotto. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 грудня 2016.
  33. ↑ С Днем Рождения !. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 17 грудня 2016.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вальтер_Новелліно&oldid=37232233