Ва́йно Йосипович Вя́льяс (ест. Vaino Väljas; 28 березня 1931, Кюлакюла, волость Еммасте, повіт Хіюмаа, Естонія — 16 січня 2024[1]) — політичний діяч Естонської РСР і радянський дипломат, у 19881990 роках — перший секретар ЦК Компартії Естонії. Народний депутат СРСР (1989—1991). Кандидат історичних наук (1973).

Вайно Вяльяс
ест. Vaino Väljas
Прапор
Прапор
5-й Перший секретар ЦК Компартії Естонської РСР
16 червня 1988 — 23 березня 1990 року
Попередник: Карл Вайно
Наступник: Посаду ліквідовано
 
Народження: 28 березня 1931(1931-03-28)
Хіюмаа, Естонія
Смерть: 16 січня 2024(2024-01-16) (92 роки)
Країна: Естонія і СРСР
Освіта: Тартуський університет
Партія: КПРС з 1952
Шлюб: Mai Väljasd
Нагороди:
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів Орден Білої зірки 2 ступеня Орден Державного герба 3-го класу орден Визволителя

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис ред.

З 1949 року перебував на комсомольській роботі: завідувач відділу Хіюмааського повітового комітету комсомолу. У 1951—1952 роках — комсорг ЦК ВЛКСМ у Тартуському державному університеті. Член ВКП(б) з 1952 року.

У травні 1952 — травні 1953 року — 1-й секретар Тартуського обласного комітету ЛКСМ Естонії. У 1953—1955 роках — 1-й секретар Тартуського міського комітету ЛКСМ Естонії.

1955 року закінчив Тартуський державний університет (ТДУ).

У 1955 — 29 червня 1961 року — 1-й секретар ЦК ЛКСМ Естонії.

З 1961 року перебував на партійній роботі. У червні 1961 — лютому 1971 року — 1-й секретар Талліннського міського комітету Комуністичної партії Естонії.

Одночасно, 18 квітня 1963 — 20 квітня 1967 року — голова Верховної ради Естонської РСР.

11 лютого 1971 — 27 березня 1980 року — секретар ЦК Комуністичної партії Естонії.

У 1980—1988 роках перебував на дипломатичній роботі, мав ранг Надзвичайного і повноважного посла.

14 липня 1980 — 28 квітня 1986 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Венесуелі. 14 липня 1980 — 28 квітня 1986 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Тринідаді і Тобаго (за сумісництвом).

28 квітня 1986 — 8 червня 1988 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Нікарагуа.

16 червня 1988 — 23 березня 1990 року — 1-й секретар ЦК Комуністичної партії Естонії.

Після розколу партії з 25 березня 1990 по 1996 рік — голова Комуністичної партії Естонії (самостійної; незалежної від КПРС), яка в 1992 році була перейменована в Демократичну партію праці Естонії.

Нагороди і звання ред.

Примітки ред.

Джерела ред.

  • «Дипломатический словарь» під ред. А. А. Громико, у 3-х томах, М., «Наука», 1985—1986. — Т. 1, с. 234 (рос.)

Посилання ред.