Білявинці
Біля́винці — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Підпорядковувалася колишній Старопетликівської сільської ради.
| село Білявинці | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Бучацька міська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 624 |
| Площа | 2,068 км² |
| Поштовий індекс | 48471 |
| Телефонний код | +380 35448 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°08′56″ пн. ш. 25°22′17″ сх. д.H G O |
| Водойми | річка Стрипа |
| Відстань до обласного центру |
приблизно 60 км |
| Відстань до районного центру |
приблизно 30 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1 |
| Староста | Захарчишин Оксана Володимирівна |
| Карта | |
  Білявинці | |
 Білявинці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія ред.
Село розташоване на півночі району, на відстані 14 км від адміністративного центру громади, по обох берегах річки Стрипи. Білявинці межують із с. Старі Петликівці на півдні та із с. Осівці на північному заході.
Історія ред.
Село Білявинці (пол. Biеlawińce) позначене на мапі Поділля Ґійома де Боплана 1650 р.[1], що можна вважати першою відомою письмовою згадкою про це село.
У 1744 році в селі була збудована дерев'яна церква.
У 1909 році побудована нова кам'яна церква, яка діє досі. Дерев'яна дзвіниця біля неї походить з XVIII століття, імовірно, від часу, коли була збудована стара церква.
У роки Першої світової війни та польсько-української війни 1918—1919 рр. 8 жителів села служили в лавах Українських січових стрільців та Української галицької армії.
У 20-30 роках XX ст. Діяли товариства «Луг» (із 1928), «Сокіл», «Відродження», гурток товариства «Рідна школа», читальня «Просвіти». У 1935 році збудовано Народний дім, де розміщувалась читальня та кооператива. У 1941 році висипано могилу січовим стрільцям, яка була зруйнована в 1950-их роках.
У липні 1944 року десятки жителів села були мобілізовані на фронт. З війни не повернулось 22 чоловіки.
Участь у боях УПА брали: Ганкевич Богдан, Козира Андрій, Лесик Володимир. За допомогу воїнам УПА були репресовані сім'ї: Маценько, Козира, Сисак, Полон. 19 грудня 1950 року енкаведисти викрили криївку в хаті Насті Бойко.
У 1950 році в селі організовано колгосп. Побудовано чотири стайні, вагу, тік. Матеріали брали із зруйнованого панського фільварку.
З 1961 року Білявинці село і колгосп підпорядкували Старопетликівській сільській раді і Старопетликівському колгоспові, відповідно, після чого село занепало: дві стайні, вагу, тік розібрали. Школу із семирічки перетворили на початкову, бо з 1963 року в с. Осівцях відкрили нову загальноосвітню середню школу.
Після розпаду колгоспу і селянської спілки було утворено ПАП «Білявинці», яке нині є складовою частиною «Бучачхлібагропрому».
24 лютого 1990 року створено осередок Товариства української мови, головою якого обрано С. О. Вар'ян.
5 квітня 1990 року в селі вперше за часів Незалежності піднято синьо-жовтий прапор.
У 1994 році створено осередки КУН та НРУ.
Духовні потреби жителів села задовільняє храм УПЦ КП, що недавно відзначив 100-річчя свого існування. З цієї нагоди до парафіян приїжджав єпископ Нестор Писик, який посвятив новий дзвін.
Греко-католицька громада села в 2003 році розпочала будівництво нової церкви. 27 серпня 2006 р. чин освячення церкви здійснив єпископ Іриней Білик, ЧСВВ.
23 вересня 2007 року в селі широко відзначали 135-річчя з дня народження оперної співачки Соломії Крушельницької[2].
До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[3].
З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[4].
Пам'ятки ред.
- кімната-музей С. Крушельницької,
- дерев'яна дзвіниця біля церкви Святої Тройці (1909, ПЦУ) — пам'ятка архітектури XVIII століття.
- церква Успіння святої Анни (2003, УГКЦ)
- каплиця 1849 року, збудована з нагоди скасування панщини у Галичині.
Мовні особливості ред.
У селі побутує говірка наддністрянського говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Білявинцях:
- ґраскувати (розпушувати, напр. землю);
- песячі ґудзики (реп'яхи);
- підпалок (тріска, якою підпалюють дрова в печі);
- толока (гуртова поміч сусідові).
Релігія ред.
- Парафія УГКЦ входить до складу Бучацького деканату, мурована церква Успіння святої Анни збудована за часів Відновлення Незалежности України і використовується греко-католиками.
- Парафія УПЦ КП використовує збудовану греко-католиками в 1909 році муровану церкву Святого Духа.
Відомі люди ред.
Народилися ред.
- Соломія Крушельницька — знаменита оперна співачка, педагог;
- Іван Боднарук — відомий у діаспорі український педагог, письменник, есеїст, журналіст і громадський діяч;
- Зіновій Підлісний — український архітектор, лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка;
- бр. Йосафат Василь Рогатинський — монах-василіянин, диригент хору, заарештований внаслідок переслідувань УГКЦ, помер у концтаборі;
- Ілько Козира — громадський діяч, журналіст (помер у Канаді)[5];
- Тарас Козира — канадський політик, депутат парламенту провінції Онтаріо (1987—1990);
- Ілля Козира — агроном, громадський діяч, голова Бучацької районної державної адміністрації (2005—2008)[6];
- Теодозій Знак — воїн-інтернаціоналіст, загинув у Афганістані.
Пов'язані із селом ред.
- Кривенький Іван, псевдо «Захар» — надрайоновий або районовий провідник Служби Безпеки ОУН, загинув у селі під час бою з червоними карателями.[7]
- о. (кс.?) Симон (Шимон) Левицький гербу Рогаля — проживав у селі[8]
- Констанція з Бекерських гербу Ястребець[9] (галицька каштелянова,[10] друга дружина Юзефа Бєльського з Ольбрахциць[11] і Каспера Рогалінського,[12]), їй встановлений мистецький надгробок, ймовірно, роботи Гартмана Вітвера[13]. 1788 року була власницею села Старі Петликівці[14].
Галерея ред.
-
Дорожній знак при в'їзді в село -
Церква Пресвятої Трійці (1909 ПЦУ) -
Дзвіниця 18ст біля церкви Святої Трійці. -
Церква Успіння Святої Анни (2003, УГКЦ) -
Статуя Божої Матері -
Символічна могила Борцям за волю України. -
Придорожня стація Хресної дороги
_%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%86%D1%96.jpg)
Примітки ред.
- ↑ Мапа Поділля Ґ. де Боплана. Архів оригіналу за 2 травня 2013. Процитовано 24 січня 2011.
- ↑ Лотоцький З. І. Коротка історія с. Білявинці[недоступне посилання]
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.]»
- ↑ Мельничук Б., Яворський Г. Козира Ілько Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 127. — ISBN 966-528-199-2.
- ↑ Токарчук М. Козира Ілля Савович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 126-127. — ISBN 966-528-199-2.
- ↑ Олещук І. Кривенький Іван Степанович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 315. — ISBN 978-966-528-318-8.
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1911. — Cz. 1. — T. 14. — S. 194. (пол.)
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa: skł. gł Gebethner i Wolff, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — S. 149. (пол.)
- ↑ Wujcyk W. Wiadomości o życiu i twórczości Franciszka Olędzkiego [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.]… — S. 283.
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : skł. gł. Gebethner i Wolff, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — 390 s. — S. 236. (пол.)
- ↑ Dygdała J. Rogaliński Kasper h. Łodzia (ok. 1725—1788), wojewoda inflancki [Архівовано 27 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — 1988—1989. — T. XXXI. — S. 407.
- ↑ Czyż A. S., Gutowski B. (Warszawa). Cmentarze Podola — źródło do badań nad sztuką i historią [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 169—170.
- ↑ Biernat M. Kościół parafialny p. w. Narodzenia Matki Boskiej w Petlikowcach Starych // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, 2007. — Т. 15. — S. 364. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. I). — ISBN 978-83-89273-49-9
Література ред.
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Волинський Б. Білявинці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 139. — ISBN 966-528-197-6.
- Історія міст і сіл УРСР. Тернопільська обл. — К., 1973. — 640 с.
- Лотоцький З., Субчак А., Уніят В. Білявинці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 597. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Bielawińce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 209. (пол.) — S. 209. (пол.)
Посилання ред.
- «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля» [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.]