Більський Едуард Антонович
Бі́льський Едуа́рд Анто́нович (13 липня 1931, Київ — 27 грудня 2016, Київ) — український архітектор, заслужений архітектор УРСР (1982), лауреат Державної премії СРСР у галузі архітектури (1967), дійсний член Академія архітектури України. Член Спілки архітекторів УРСР з 1962 року.
| Едуард Антонович Більський | |
|---|---|
 | |
| Народження | 13 липня 1931 |
| Смерть | 27 грудня 2016 (85 років) |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |
 СРСР →  Україна |
| Навчання | Київський інженерно-будівельний інститут |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Київ, Одеса, Москва, Ташкент |
| Найважливіші споруди | Київський палац дітей та юнацтва, Київський центральний автовокзал, палац одруження Дніпровського району міста Києва |
| Містобудівні проєкти | проекти житлових масивів Виноградар і Синьоозерний у Києві |
| Членство | Національна спілка архітекторів України |
| Нагороди |
 |
| Премії |
 |
| Автограф |
 |
 Більський Едуард Антонович у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народився 1931 року в Києві. Після закінчення в 1956 році Київського інженерно-будівельного інституту, працював у Державному проектному інституті «Київпроект», з 1965 року — на посаді головного архітектора проекту. У 1964—1984 роках викладав у Київському інженерно-будівельному інституті.
Помер 27 грудня 2016 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Творчість ред.
Є автором проектів більш ніж 300 об'єктів у Києві, Одесі, Москві, Ташкенті та інших містах. Серед найвизначніших робіт:
- житлові масиви Виноградар та Синьоозерний;
- Київський палац піонерів і школярів (нині Київський палац дітей та юнацтва, 1965, у співавторстві з Авраамом Мілецьким);
- автовокзали в Києві (1961, у співавторстві з Авраамом Мілецьким) та Одесі (1963, у співавторстві з Авраамом Мілецьким);
- палац одруження Дніпровського району міста Києва (1971).
Відзнаки ред.
- Державна премія СРСР у галузі архітектури — за архітектуру Київського палацу піонерів і школярів (1967).
- 12 медалей, 34 диплома та почесних грамот — за участь в проектуванні Парку Вічної Слави в Києві (1957), пам'ятника-музею визволителям Києва в Нових Петрівцях (1958), монумента «Героям-танкістам — визволителям Києва» (1968).
- заслужений архітектор УРСР (1982)[1].
Зображення ред.
-
Київський палац дітей та юнацтва -
Київський центральний автовокзал -
Монумент «Героям-танкістам — визволителям Києва»
Примітки ред.
- ↑ Указ Президії Верховної ради Української РСР від 30 вересня 1982 року « Про присвоєння архітекторам почесного звання Заслуженого архітектора УРСР» // Вечірній Київ: газета. — Київ, 1982. — № 226 (11644). — 1 жовтня. — С. 1.
Посилання ред.
- 13 июля 1931 года в Киеве родился Эдуард Антонович Бельский [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Вебсайт Александра Немца «Киевский календарь». (рос.)
- Некролог от Киевпроекта: Эдуард Антонович Бильский (13.07.1931 — 27.12.2016). (рос.)
Джерела ред.
- Быков Алексей. «Лауреат» Бильский [Архівовано 31 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Объект. — 2014. — № 5 (30). — ноябрь — декабрь. — С. 2–9. (рос.)
- Ненашева Елена, Ерофалов Борис. Архитектор Эдуард Бильский — лауреат [Архівовано 29 грудня 2016 у Wayback Machine.] // А+С. — 2014. — № 1. — С. 10–17. (рос.)