Білозір Оксана Володимирівна
Оксана Володимирівна Білозі́р (дівоче прізвище — Розумкевич; нар. 30 травня 1957, Смига, Рівненська область, УРСР) — українська артистка, громадська і політична діячка.
| Білозір Оксана Володимирівна | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| 1-й Міністр культури і туризму України | |||
| 16 травня 2005 — 27 вересня 2005 | |||
| Президент | Віктор Ющенко | ||
| Прем'єр-міністр | Юлія Тимошенко | ||
| Попередник | — | ||
| Наступник | Ігор Ліховий | ||
| 5-й Міністр культури і мистецтв України | |||
| 4 лютого 2005 — 16 травня 2005 | |||
| Президент | Віктор Ющенко | ||
| Попередник | Юрій Богуцький | ||
| Наступник | — | ||
| Народилася |
30 травня 1957 (66 років) с. Смига | ||
| Відома як | політична діячка, студійна виконавиця | ||
| Місце роботи | КНУКіМ | ||
| Країна | Україна | ||
| Alma mater | Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка | ||
| Політична партія | Блок Петра Порошенка | ||
| У шлюбі з | Роман Недзельський | ||
| Професія | співачка | ||
| Релігія | Українська греко-католицька церква[1] | ||
| Нагороди |
| ||
| Білозір Оксана Володимирівна на сайті Верховної Ради | |||
 Висловлювання у Вікіцитатах | |||
 Медіафайли у Вікісховищі | |||
Народна артистка України (1994); Народний депутат України IV, V, VI, VIII скликань, Міністр культури і мистецтв України (з 4 лютого 2005 — 16 травня 2005), Міністр культури і туризму України (з 16 травня 2005 — 27 вересня 2005) голова Всеукраїнської громадської організації «Українська взаємодопомога» (з 2003); голова громадського об'єднання «Всеукраїнське об'єднання жінок-депутатів» (з 2008), заступниця голови Національної комісії з питань закордонних українців (з 2006).
Життєпис ред.
У 1964—1965 роках навчалась у Зборівській СШ.[2] Закінчивши Яворівську музичну школу, Оксана навчалася у Львівському музично-педагогічному училищі ім. І.Колеси (1976), згодом у Львівській консерваторії (1981)[3]. В 1999 закінчила Дипломатичну академію України при МЗС України (1999), магістерка зовнішньої політики та дипломатії.
У 1977 році вона стала солісткою самодіяльного ВІА «Ритми Карпат» (ПК автобусного заводу), котрий через два роки був запрошений в повному складі до філармонії і перейменований на «Ватру». Разом з ансамблем Оксана стала лауреатом фестивалю «Молоді голоси» та всесоюзного огляду творчої молоді, згодом ушанована званням Заслуженої артистки України[3].
З 1979 — солістка вокально-інструментального ансамблю «Ватра» з 1994 — солістка групи «Оксана».
Основу репертуару Оксани становили попобробки народних пісень та пісні тодішнього її чоловіка Ігоря Білозора, більшість з яких стали хітами.
У 1985 році Оксана Білозір з «Ватрою» записала першу сольну платівку-мільйон, через три роки — диск-гігант у дуеті з Віктором Морозовим «Ой, там у Львові, на Високім Замку». В 1990 році Оксана Білозір виконала найпопулярнішу зі своїх пісень — візитку «Україночка» Геннадія Татарченка. В тому ж році вона створила власний ансамбль «Оксана».
В 1993 році в Канаді вийшов компакт-диск Оксани Білозір «Україночка». В Україні Оксанин компакт-диск з'явився через два роки — лейбл НАК випустив збірник «Нові і найкращі пісні …».
У 1994 році співачці надано звання Народної артистки України. На той час вона здивувала своїх шанувальників новою програмою «Карнавал», створеною разом з музикантами гурту «Світязь» — Анатолієм Говорадлом та Дмитром Гершензоном.
Влітку 1996 року Оксана Білозір перебралася до Києва і стала викладати в Інституті культури і мистецтв. Наприкінці літа 1998 року лейбл «Караван CD» випустив черговий компакт-диск співачки — «Для тебе». Наступного року побачив світ альбом реміксів найкращих пісень Оксани Білозір «Чарівна бойківчанка».
Наприкінці 2000 року з'явився новий компакт-диск «Горобина ніч», складений традиційно як з нових пісень, так і зі старих реміксів. Навесні 2001-го Оксана Білозір розпочинає співпрацю з продюсером Віталієм Климовим та аранжувальником Дмитром Ципердюком (раніше — «Морра», «Ла Манш», зараз — «Dazzle Dreams») і в черговий раз осучаснює свою творчість.
Основу нового репертуару становлять як пісні самого Ципердюка, так і переосмислені старі хіти Ігоря Білозора. Записаний в одній з найбільших московських студій звукозапису SBI Records (колишнього ватрівця Ігоря Бабенка) хіт «Лелеки» на початку 2002-го був виданий на CD-синглі. Паралельно НАК в черговий раз перевидав і (дещо змінені) альбоми «Нові і найкращі пісні …» та «Для тебе»[3].
Володіє українською, російською, польською, англійською мовами.
Захоплення: нарди, туризм (італійські Альпи), лижний спорт.
Політика ред.
Народна депутатка VI скл. з 23 листопада 2007 по 12 грудня 2012 від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 44 в списку. На час виборів: професорка кафедри естрадного співу Київського національного університету культури і мистецтв, членкиня НСНУ. Членкиня фракції Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (з листопада 2007); членкиня Комітету у закордонних справах (з грудня 2007), голова підкомітету з питань міжпарламентських зв'язків, двосторонніх та багатосторонніх відносин (з січня 2008).
Народна депутатка України Верховної Ради 5-го скликання з 25 травня 2006 по 8 червня 2007 від Блоку «Наша Україна», № 19 в списку. На час виборів: професорка кафедри естрадного співу Київського національного університету культури і мистецтв, членкиня НСНУ. Членкиня фракції Блоку «Наша Україна» (з травня 2006), заступниця голови (з липня 2006); голова підкомітету з питань міжпарламентських зв'язків, двосторонніх та багатосторонніх відносин Комітету у закордонних справах (з липня 2006). Склала депутатські повноваження 8 червня 2007.
Народна депутатка України Верховної Ради України 4-го скликання з 14 травня 2002 по 3 березня 2005 від Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», № 70 в списку. На час виборів: завідувачка кафедри естради факультету музичного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв, безпартійна. Членкиня фракції «Наша Україна» (з травня 2002); членкиня Комітету у закордонних справах (з червня 2002), голова підкомітету з євроатлантичного співробітництва. Склала депутатські повноваження 3 березня 2005[4].
4 лютого — 16 травня 2005 — міністр культури і мистецтв України[5][6]. 16 травня — 27 вересня 2005 — міністр культури і туризму України[7][8]. У жовтні особиста пресслужба заявила про отруєння Оксани. «Це був замах на моє життя», — переконана ексміністр[9].
Згодом провела рік у лікарні «Феофанія», три роки мала інвалідність. За фактом випадку порушено кримінальну справу, але згодом закрито на прохання самої Оксани.[уточнити]
Оксана Білозір включена до списку партії «БПП Солідарність» під № 80[10]. 13 травня 2016 року Центральна виборча комісія України визнала обраною депутаткою Верховної Ради України Оксану Білозір[11]. 17 травня 2016 року Оксана Білозір приступила до обов'язків депутата Верховної Ради України[12]. Білозір зареєстрована депутаткою після дострокового припинення депутатських повноважень голови фракції «Блок Петра Порошенка» Юрія Луценка, призначеного 12 травня генеральним прокурором України.
Голова Соціально-християнської партії (березень 2004 — березень 2005).
Членкиня президії Ради НС «Наша Україна» (березень — листопад 2005), Ради НС «Наша Україна» (березень 2005 — лютий 2008).
Членкиня Президії партії «Єдиний Центр» (з березня 2008).
Громадська діяльність ред.
Входить до Поважної ради Громадської ініціативи «Орден святого Пантелеймона»[13]
Народна посолка України (1999).
Скандали ред.
Руслан Кухаренко у 2021 році стверджував, що Білозір отримала земельну ділянку (на вул. Олегівській площею 10 сотих) і має прямий стосунок до будівництва на ній 10-поверхового будинку замість 4-поверхового[14].
Родина ред.
Батько — Володимир Йосипович Розумкевич (нар. 1930, походить зі села Тустоголови, тепер Тернопільський район[2], Тернопільська область) — пенсіонер; матір Ніна Василівна (1933–2004);
Була одружена з композитором і співаком Ігорем Білозіром.
З 1989 до 2022 року була одружена з Романом Недзельський — заслуженим діячем мистецтв України, продюсером.[15]
Сини Андрій Білозір (нар. 21 лютого 1982, від першого шлюбу) та Ярослав Недзельський — від другого шлюбу. Невістка Лариса Білозір — громадська і політична діячка[16].
Дискографія ред.
Творчий доробок: 15 компакт-дисків, 1 DVD, 10 музичних фільмів.
- Ой, там у Львові, на Високім Замку (1988)
- Через зіроньку ясну (1992)
- Горобина ніч (2001)
- Для тебе (2002)
- Нові та найкращі (2002)
- Назад у майбутнє (2003)
- Подивись мені в очі (2007)
- Золоті пісні
Відзнаки ред.
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (16 січня 2009) — за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України[17]
- Заслужений артист України (1986)
- Народний артист України (22 березня 1994) — за значний особистий внесок у розвиток української культури, високу професійну майстерність[18]
- Лауреатка Всеукраїнської премії «Жінка III тисячоліття» в номінації «Знакова постать» (2008).
Примітки ред.
- ↑ ОКСАНА БІЛОЗІР. YouTube. skrypin.ua. 12 квітня 2017. Архів оригіналу за 13 квітня 2017. Процитовано 30 травня 2021.
- ↑ а б Буняк І. Білозір Оксана Володимирівна… — С. 134.
- ↑ а б в Оксана Білозір. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 9.5.2015.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 3 березня 2005 року № 2438-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Білозір О.В.»
- ↑ Указ Президента України від 4 лютого 2005 року № 153/2005 «Про призначення О. Білозір Міністром культури і мистецтв України»
- ↑ Указ Президента України від 16 травня 2005 року № 788/2005 «Про звільнення О. Білозір з посади Міністра культури і мистецтв України»
- ↑ Указ Президента України від 16 травня 2005 року № 789/2005 «Про призначення О. Білозір Міністром культури і туризму України»
- ↑ Указ Президента України від 27 вересня 2005 року № 1374/2005 «Про звільнення О. Білозір з посади Міністра культури і туризму України»
- ↑ «І за це мене… отруїли»//Богдан Бондаренко, Експрес, 8-15 січня 2015
- ↑ Оксана Білозір проходить в Раду замість Луценка. ukranews.com. Українські новини. 12 травня 2016. Архів оригіналу за 13 травня 2016.
- ↑ ЦИК признал избранной депутатом Рады Билозир. ukranews.com. Українські новини. 13 травня 2016. Архів оригіналу за 14 травня 2016.
- ↑ Кума Порошенко Билозир в четвертый раз стала депутатом (фото). ukranews.com. Українські новини. 17 травня 2016. Архів оригіналу за 18 травня 2016.
- ↑ Поважна рада. Орден Святого Пантелеймона. Процитовано 17 квітня 2024.
- ↑ «Кличко приходив із проханням підписати знесення пам'ятника» — інтерв'ю. — 2021. (рос.)
- ↑ 65-річна Оксана Білозір розлучилася після 33 років шлюбу. Ким був її чоловік. РБК-Украина (укр.). Процитовано 26 квітня 2023.
- ↑ Невістка Оксани Білозір виграла вибори до Верховної Ради [Архівовано 29 липня 2019 у Wayback Machine.]; zaxid.net, 24 липня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 16 січня 2009 року № 26/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 22 березня 1994 року № 105/94 «Про присвоєння почесних звань України працівникам культури та мистецтва»
Джерела ред.
- Буняк І. Білозір Оксана Володимирівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 134. — ISBN 966-528-197-6.
- Винничук Ю. Наша Сяня [Архівовано 16 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Zbruč
Посилання ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Білозір Оксана Володимирівна |
- Оксана Білозір на сайті «Золотий Фонд української естради» [Архівовано 19 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Оксани Білозір
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 11 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Де вчилася культури теперішня міністр культури? [Архівовано 17 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Білозір Оксана Володимирівна у соцмережі «Facebook»
|
Це незавершена стаття про українського співака чи співачку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про українську політикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |