Вікіпедія

Білашки (Вінницький район)

село в Погребищенському районі Вінницької області України
(Перенаправлено з Білашки (Погребищенський район))

Біла́шки — село в Україні, у Погребищенській міській громаді Вінницького району Вінницької області. До 2020 центр Білашківської сільської ради. Село розташоване за 7 км від центру громади, за 10 км від залізничної станції Ржевуська.[1] Населення становить 360 осіб.

село Білашки
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Вінницький район
Громада Погребищенська міська громада
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 360
Площа 3 км²
Густота населення 120 осіб/км²
Поштовий індекс 22215
Телефонний код +380 4346
Географічні дані
Географічні координати 49°30′33″ пн. ш. 29°10′15″ сх. д. / 49.50917° пн. ш. 29.17083° сх. д. / 49.50917; 29.17083Координати: 49°30′33″ пн. ш. 29°10′15″ сх. д. / 49.50917° пн. ш. 29.17083° сх. д. / 49.50917; 29.17083
Середня висота
над рівнем моря 		241 м
Місцева влада
Адреса ради 22200, Вінницька обл., Вінницький район, м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 77
Карта
Білашки. Карта розташування: Україна
Білашки
Білашки
Білашки. Карта розташування: Вінницька область
Білашки
Білашки
Мапа
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Білашки.

Географія ред.

Через село тече річка Смотруха, ліва притока Росі. На західній околиці села в неї впадає річка Котлярка.

Адміністративна приналежність ред.

Наприкінці 18 століття село входило до складу Київського воєводства Речі Посполитої. Після поділу Речі Посполитої село опинилося в складі царської Росії. У другій половині 19 століття село входило до складу Бердичівського повіту Київської губернії.[2]

Історія ред.

У 1727 році, коли в Білашках було побудовано дерев'яну церкву Преображення Господнього, у селі було 60 парафіяльних дворів. Про це відомо з візитації 1741 року.[2] Сільським священиком у 1776-1788 роках був Семен Базилевич.

До 1820 року Білашки належали поміщику Ржевуському, потім були продані К. Івановському, онука якого, княгиня Вітгенштейн, володіла селом ще й на початку 1860-х років. У 1859 році в селі все ще залишалася стара дерев'яна церква, однак, оскільки вона була старою, тут заклали нову, кам'яну, церкву. У 1864 році в селі проживало 1148 мешканців, землі було 2632 десятини. Тутешня церква за штатом була віднесена до 5 класу, землі мала 53 десятини.[2]

1886 року в селі відбулися заворушення селян.[1]

У 1900 році в селі було 336 дворів, мешканців обох статей — 1668 осіб, з них чоловіків — 818, жінок — 850 осіб. Головним зайняттям мешканців було хліборобство. В селі лічилося землі 2759 десятин, з яких належало поміщику — Товариству Білашківської сільської громади — 1167 десятин, церкві — 61 десятина, селянам — 1531 десятина. Господарство в маєтку вело саме товариство, за трипільною системою, як й селяни. В той час в селі були 1 православна церква, 1 каплиця, 1 церковно-приходська школа, 2 водяних млина, що належали Товариству селян. На млинах працювало 9 місцевих робітників. Крім того, у селі була кузня. Сільська пожежна частина складалася з 3 бочок, 8 багрів і 1 драбини. Вона утримувалася товариством селян за 5 рублів на рік.[3]

Перша сільськогосподарська комуна в Білашках створена 1922 року.[1]

Під час Голодомору 1932—1933 років, вчиненого радянською владою, у селі загинула велика кількість людей.[4]

Під час Другої світової війни у другій половині липня 1941 року село було окуповане німецько-фашистськими військами. Червоною армією село було знову зайняте 31 грудня 1943 року.[5]

На початку 1970-х років у Білашках місцевий колгосп «Маяк комунізму» обробляв 3961 га землі, у тому числі 2907 га орної. Виробничий напрям був рільничо-тваринницький. Працювали восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека, медичний пункт.[1]

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Погребищенської міської громади.[6]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Погребищенського району, село увійшло до складу Вінницького району[7].

Населення ред.

За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 356 осіб,[8] із них 99,72 % зазначили рідною мову українську, 0,28 % — російську.[9]

Населення Білашків в різні роки
Рік ~1864[2] 1897 ~1900[3] ~1972[1] 1989[10] 2001[8]
Кількість осіб 1148 1668 1024 512 356

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:

Мова Відсоток
українська 99,72%
російська 0,28%

Відомі люди ред.

Пам'ятки ред.

Біля села розташовані археологічні пам'ятки. На захід від села є Курганна група (4), культурна приналежність якої не встановлена. На схід від села виявлено поселення епохи пізньої бронзи, ХІІ–ІХ ст. до н. е. Біля села виявлено також поселення черняхівської культури ІІІ–IV ст. н. е.[12]

В селі є Пам'ятник 131 воїну-односельчанину, загиблому на фронтах Великої Вітчизняної війни, встановлений 1980 року.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д Білашки. // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с. — 15 000 прим. — С.528.
  2. ↑ а б в г Л. Похилевич. Сказанія о населенныхъ мѣсностях Кіевской губерніи. — Кіевъ, въ тіпографіи Кіевопечерской лавры. — 1864. — С. 265—266. (рос. дореф.)
  3. ↑ а б Список населенных мест Киевской губернии [Архівовано 10 вересня 2018 у Wayback Machine.]. / Издание Киевского губернского статистического комитета. — К., 1900. — 1976 с. — С. 379—380. (рос. дореф.)
  4. ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Вінницька область. — Вінниця. — ДП «ДФК». — 2008. — 1360 с.: карта, фото. — С. 544—545. ISBN 978-966-7151-87-4
  5. ↑ Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 46.
  6. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  7. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  8. ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. // Кількість та територіальне розміщення населення. ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2018.
  9. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення). // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2018.
  10. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. // Кількість та територіальне розміщення населення. ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2018.
  11. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  12. ↑ Каталог-довідник: Пам'ятки історії та культури України. Зошит 5. Вінницька область [Архівовано 7 жовтня 2018 у Wayback Machine.] / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України. — К., 2015. — 482 с. — С. 330. [Електронний ресурс]

Література ред.

  • Біла́шки // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.528

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Білашки_(Вінницький_район)&oldid=42031057