Бєляєв Петро Петрович

Бєляєв Петро Петрович
Народився	1805
Помер	1864; Саратов, Російська імперія
Поховання	Воскресенське кладовище Саратоваd
Країна	Російська імперія
Діяльність	декабристи, військовослужбовець
Alma mater	Морський кадетський корпус
Брати, сестри	Бєляєв Олександр Петрович
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Бєляєв Петро Петрович (1805 — 1864) — декабрист, мічман Гвардійського екіпажу. Учасник повстання на Сенатській площі в 1825 році. Брат Бєляєва Олександра Петровича.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бєляєв.

Біографія ред.

Народився в с. Єршово Чембарского повіту Пензенської губернії. Батько — Петро Гаврилович Бєляєв, відставний колезький радник, мати — Шарлотта Вереніус, шведка, Пензенська поміщиця. Виховувався в Морському кадетському корпусі (1819 - 1822). Після закінчення корпусу призначений мічманом в Гвардійський екіпаж (1822-1825).

Член Товариства офіцерів Гвардійського екіпажу (з 1824 року). У 1825 році був прийнятий Завалішиним в Орден відновлення. Членом Північного товариства не був. Учасник збройного виступу на Сенатській площі.

Засуджений за IV розряду до 12 років каторги, яку відбував у Читинському острозі і в Петровському заводі. У 1832 році переведений на поселення в Ілгінскій завод Іркутського округу, в 1833 році - в Мінусинськ. Отримав в 1839 році дозвіл вступити рядовим в Кавказький корпус. Звільнено від служби підпоручиком в 1846 році. Жив під наглядом у Саратові. У 1849 році збудував і керував приватним буксирним параплавом «Самара», здійснював рейси від Рибінська до Астрахані^[1], пізніше був керуючим конторою пароплавного товариства «Кавказ і Меркурій» в Саратові. За амністією 1856 року звільнений від нагляду.

Помер у Саратові, похований на Воскресенському кладовищі.^[2]

Примітки ред.

↑ Дворянские революционеры и разночинцы-демократы. Декабристы-Астраханцы. Н.Г.Чернышевский.^{[недоступне посилання з травня 2019]}
↑ Воскресенское кладбище. Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 2 травня 2011.

Джерела ред.

Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М., «Наука», 1988, с.19 (рос.)
Зильберштейн И. С.. Художник-декабрист Николай Бестужев. — М., «Изобразительное искусство», 1988

[1] Дворянские революционеры и разночинцы-демократы. Декабристы-Астраханцы. Н.Г.Чернышевский.^{[недоступне посилання з травня 2019]}

[2] Воскресенское кладбище. Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 2 травня 2011.

[1]

[2]