Вікіпедія

Бучацька державна гімназія

державний навчальний заклад у місті Бучачі часів Австро-Угорщини та Польської Республіки
Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (квітень 2018)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бучацька гімназія.

Бучацька гімназія — державний навчальний заклад у місті Бучачі часів Австро-Угорщини та Польської Республіки.

Бучацька гімназія
Тип державна
Країна  Україна,  Австрійська імперія і  Австро-Угорщина
Розташування Бучач
49°03′40″ пн. ш. 25°23′52″ сх. д. / 49.06111° пн. ш. 25.39778° сх. д. / 49.06111; 25.39778
Засновано 1892
Закрито 1939
Адреса Тернопільська область, м. Бучач, вул. Шкільна, 4
Мапа

Відомості ред.

 
Володимир Гнатюк
 
Знімок близько 1909 року
 
 
Круглі ніші для погрудь Словацького, Міцкевича, Красінського
 
гімназія
 
 
 

У листі Міністерства освіти Австро-Угорщини від 18 січня 1892 року йшлось про рішення відкрити 1 вересня 1893 року в Бучачі гімназію.[1]

Щоправда, рішенням сейму її було відкрито у Коломиї, «невдахою» став також Чортків.[2]

Спочатку мала бути утраквістичною (двомовною) — з викладанням українською та польською мовами. Але через тиск поляків, недбальство тодішніх очільників галицьких українців, національну несвідомість оо. василіян, які віддали Бучацьку цісарсько-королівську школу «K. K. Kreishauptschule», рішення міської ради з юдейською більшістю, яка хотіла, щоб їх діти ставали «поляками мойзешовеґо визнання», постала як державна гімназія. За одними відомостями, гімназистів навчали польською мовою.[3] За іншими — також німецькою.

З навчального року 1893/94 діяла як нижча державна гімназія.[4]

Діяла в новозбудованому приміщенні (за даними бучачанина-емігранта Івана Бобика, споруджена у 1897—1898 роках,[5] нині на фасаді помітні два числа, одне з яких — 1898[6]). Будівництву та заснуванню гімназії, зокрема, сприяв дідич Золотого Потоку Влодзімєж Іполіт Ґнєвош.[7] На другому[8] поверсі була каплиця (т. зв. авлея), в якій відправлялись богослужіння суто для учнів.[9]

7 січня 1899 року намісник Леон Пінінський відправив телеграму повітовому старості, в якій висловив побажання, щоб урочисте відкриття та освячення гімназії відбулось за його участи 10 січня.[10] Серед гостей урочистостей були: греко- і римо-католицький парохи Теляковський і Громницький, посол до Державної ради від повіту барон Мар'ян Блажовський, повітовий віце-маршалок д-р Едвард Кшижановський, Ян Болоз Антоневич, шамбеляни Еміль Потоцький, Францішек Городиський, Артур Заремба-Целецький, керівник християнської гміни Антоній Левицький, бурмістр Беріш Штерн.[11]

У 1899 році посвятили та урочисто відкрили пам'ятну дошку Янові Оберцу (1834—1899, ц.-к. капітан крайової оборони), який записав для потреб гімназії свій маєток бл. 50000 золотих ринських.[12]

Свого часу на фасаді будівлі були погруддя трьох польських поетів, яких поляки вважають провісниками: Юліуша Словацького, Адама Міцкевича, Зиґмунта Красінського.[13][13][14]

Багато українців не хотіли віддавати сюди дітей навчатись через полонізацію.

Згідно приписів, учні повинні були мати однострій:

  • темної синьої барви штани (дозволялись чорні),
  • темно-червону блюзу (піджак) зі стоячим ковніром, на якому з обох сторін були нашиті паски (для 4-х перших (нижчих) класів посріблені, для вищих позолочені); кількість залежала від класу (від 1 до 4)
  • тверду стоячу шапку кольору блюзи з дашком, над яким посередині знаходилась позолочена чи посрібнена буква G (в українських гімназіях буква Ґ була кириличною).[15]

В останні роки польської окупації, як і тодішній Бучацький ліцей, була коедукаційною — тобто разом навчались хлопці, дівчата.

За спогадами колишнього учня Ярослава Сороки, у 1939 році плата за навчання складала 210 злотих.[16]

Будівля, проєкт, архітектори ред.

У 1895 році гміна розпочала будувати нове приміщення, взявши позику 70000 золотих ринських та отримавши субвенцію 20000. План будинку затвердило Міністерство освіти. Однак цих коштів вистачило тільки на будівництво «коробки». За розрахунками керівника будівництва — ціс.-кор. ад'юнкта будівництва Адама Топольницького — треба було ще 60000 золотих ринських. Ці кошти гміна не могла позичити, тому на початку 1896 року будівництво призупинилось. Тому гміна вирішила продати незавершену будівлю державі, яка й виділила кошти на закінчення робіт, які тривали до кінця 1898 року.[17]

15 грудня 1899 року обидва парохи Бучача, яким допомагали катехити двох обрядів, посвятили гімназійну каплицю.[18]

За даними польських дослідників, авторами проєкту були львівські архітектори Іполіт Слівінський і Тадеуш Мостовський,[13] за даними українських джерел — архітектори Топольницький та Джованні Батіста Феррарі[19].

Після першої світової польський уряд віддав 6 кімнат для користування повітовому староству.[20]

Зазнала пошкоджень під час німецько-радянської війни. Була відновлена (але не у відповідності з первинним виглядом) на початку 1950-х років.

Відомі люди ред.

Викладачі ред.

Учні ред.

Директори ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Лукань Р. ЧСВВ. Причинки до історії Бучацьких шкіл… — С. 766.
  2. ↑ З історії заснування української гімназії у м. Коломиї. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 19 квітня 2015.
  3. ↑ Коцик Р. Бучач при кінці XIX-го і з початком XX-го століття // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 175—176.
  4. ↑ Sprawozdanie, 1900 [Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 5.
  5. ↑ Бобик І. Бучач і його міщанство // Бучач і Бучаччина… — С. 453.
  6. ↑ Фото фасаду пам'ятки архітектури місцевого значення в Бучачі на вул. Шкільній, 4: будинок колишньої гімназії
  7. ↑ Lasocki Z., Kieniewicz S. Gniewosz Włodzimierz Hipolit (1838—1909) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959. — T. VIII/2. — Zeszyt 37. — S. 149. (пол.)
  8. ↑ У джерелі — першому.
  9. ↑ Гузар М. Державна гімназія в Бучачі… — С. 188.
  10. ↑ Sprawozdanie, 1900 [Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 6.
  11. ↑ Там само. — С. 7.
  12. ↑ Там само. — С. 21.
  13. ↑ а б в Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu — S. 22.
  14. ↑ Стара світлина з погруддями польських поетів. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 13 січня 2015.
  15. ↑ Д-р Гузар М. Державна гімназія в Бучачі… — С. 189.
  16. ↑ Синенька О. За рідний край, за нарід свій. — Тернопіль: Воля, 2003. — С. 65. — ISBN 966-528-174-7.
  17. ↑ Sprawozdanie, 1900 [Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 5—6.
  18. ↑ Там само. — С. 12.
  19. ↑ Бучач. Фотопутівник / Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). — Тернопіль: ВАТ «Збруч», 2010. — С. 16.
  20. ↑ Sprawozdanie, 1928/29 [Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 15.
  21. ↑ повішений на церковній брамі в селі Зубрець → Proboszcz znad rzeki Strypy [Архівовано 14 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. — 6:25—6:28.
  22. ↑ а б Д-р Мельник Петро. Бучацька гімназія в 20-х і 30-х роках XX-го столілля // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 214.
  23. ↑ командант куреню УГА → див.: Уніят В. Мідюн Корнило // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — 788 с. — ISBN 978-966-528-318-8.
  24. ↑ Zmarł nestor polskich astronomów — prof. Antoni Opolski [Архівовано 10 листопада 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
  25. ↑ Мельничук Б., Головин Б. Шпитковський Іван-Юліян Владиславович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 649. — ISBN 978-966-528-279-2.
  26. ↑ Мазурак Я. Бережанщина літературна. Біографічний довідник. — Бережани—Тернопіль: Вектор, 2014. — С. 170. — (Бережанська енциклопедія в іменах. Кн. 1).
  27. ↑ Мазурак Я. Бережанщина літературна… — С. 174.
  28. ↑ 1890 [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 42.
  29. ↑ 1891 [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 70.
  30. ↑ 1892 [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 45.
  31. ↑ 1893 [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 41.
  32. ↑ 1894 [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 43.
  33. ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1932 [Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.]. — S. I. (пол.)
  34. ↑ Залеський Осип. Наше шкільництво, від сивої давнини по 1939 рік / Бучач і Бучаччина… — С. 828.

Джерела ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бучацька_державна_гімназія&oldid=41191717