Бурачок Євген Степанович
Бурачо́к Євге́н Степа́нович (рос. Бурачёк Евгений Степанович, *8 січня 1836, Петербург — 1911, там же) — дослідник Далекого Сходу українського походження, контр-адмірал, перший начальник військового порту Владивосток.
| Бурачок Євген Степанович | |
|---|---|
 Євген Бурачок в молоді роки | |
| Народився |
8 січня 1836 Санкт-Петербург |
| Помер |
1911 Санкт-Петербург |
| Поховання | Морське кладовища, Владивосток |
| Підданство | Російська імперія |
| Національність | українець |
| Діяльність | військовий |
| Відомий завдяки | адмірал, перший начальник військового посту Владивосток |
| Alma mater | Морський кадетський корпус |
| Військове звання | контр-адмірал |
| Батько | Бурачок Степан Онисимович |
| Нагороди | Орден Святого Станіслава, ІІІ ступеня |
Біографія ред.
Вийшов із старовинного збіднілого шляхетського роду, що походив з Галичини, далекий родич Ю. В. Лисянського. Батько — Степан Бурачок — відомий кораблебудівельник та літературний критик, народився у селі Заньки Ніжинського повіту Чернігівської губернії.
Після закінчення Морського корпусу, у 1853-1858 служив на різних судах Балтійського флоту.
В 1859-1861 у чині лейтенанта на кліпері «Разбойник» у ході навколосвітнього плавання здійснив перехід з Кронштадта до щойно заснованого військового посту Владивосток, де через хворобу був списаний на берег.
Невдовзі змінив першозасновника міста прапорщика М. Комарова на посаді начальника посту. Під його безпосереднім керівництвом розпочалася активна цивільна забудова Владивостока. Виступив одним із ініціаторів пошуку і видобутку кам'яного вугілля на узбережжі Амурської затоки. Став першим начальником заснованого ним військового порту Владивосток.
У 1863 на корветі «Ринда» повернувся до Санкт-Петербургу, попутно проводячи дослідження нижньої течії річки Стикин (на Алясці). У наступні роки служив на Балтиці, переважно на берегових командних посадах.
Капітан-лейтенант (1874), капітан 1-го рангу (1878), контр-адмірал (1888).
1888 звільнений зі служби, однак до 1896 залишався членом Морського технічного комітету.
Помер і був похований у Петербурзі, 1988 його прах перенесено на Морський цвинтар Владивостоку.
Пам'ять ред.
У Владивостоці його ім'ям названо вулицю.
Література ред.
- Зелений Клин (Український Далекий Схід): Енциклопедичний довідник / Укл. В. Чорномаз. — Владивосток, 2011