Будне (Жмеринський район)

Бу́дне — село в Україні, у Шаргородській міській громаді Жмеринського району Вінницької області.

село Будне
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Жмеринський район
Громада	Шаргородська міська громада
Основні дані
Населення	601
Площа	1,104 км²
Густота населення	544,38 осіб/км²
Поштовий індекс	23506
Телефонний код	+380 4344
День села	7 липня
Географічні дані
Географічні координати	48°43′07″ пн. ш. 28°00′42″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	213 м
Місцева влада
Адреса ради	23500, Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, 224.
Карта
Будне
Будне
Мапа
Будне у Вікісховищі

Географія

Розташування

Будне розташоване на правобережній частині України на берегах річки Лозова, в 5 км від міста Шаргорода та після децентралізації входить до Шаргородської територіальної громади Жмеринського району Вінницької області.

Будне складається із кількох частин: Крилівка, Мазурівка, Причепилівка, Раковий Кут і окремий населений пункт – село Грелівка (колишня назва хутір Мілярівка).

Клімат

Клімат Будного
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	−1,7	0,0	5,2	14,2	20,5	23,4	24,7	24,4	20,2	13,5	5,9	0,9	12
Середня температура, °C	−4,9	−3,3	1,3	9,1	14,9	18,0	19,3	18,8	14,7	8,9	2,9	−1,8	8
Середній мінімум, °C	−8,1	−6,6	−2,5	4,0	9,3	12,6	14,0	13,2	9,3	4,3	0,0	−4,4	3
Норма опадів, мм	34	33	30	49	67	96	93	60	49	32	38	40	621
Джерело: climate-data.org

Історія

Заснування

Історія села розпочинається із XVI ст. В давнину за адміністративним поділом Будне відносилося: у XVI ст. – до Шаргородського ключа (частини королівщини, адміністративно-територіальної одиниці в Речі Посполитій) та до Летичівського повіту Подільської губернії; у ХІХ ст. – до Сербянської (Гонтівка) волості Могилівського повіту Подільської губернії; у ХХ ст. – до Шаргородського району Вінницької області.

У 1734 році жителі села брали активну участь у Гайдамацьких повстаннях проти польського панування.

Володарями у свої часи були князі Сосновські, Любомирські (з середини XVIII ст.).  

У 1850 році маєтності було передано надвірному раднику Казимиру Добровольському, що за фахом був лікарем. Географічний словник Королівства Польща та інших слов'янських країн повідомляє наступне: «Будне та Міллеровка, сільська місцевість, повіт Михайлівський, 311 душ, 488 десятин землі. Майно сумлінного відставного доктора Добровольського, раніше він належав до ключа Шаргородського. Є великий млин і добре спроектований лікеро-горілчаний завод».

У подальшому Добровольський подарував Будне своєму онуку Р.О. Главацькому, який також був лікарем. Главацький розбудовує свій маєток і в 1910 році збудував палац, який зберігся й донині, є архітектурною пам’яткою та окрасою села.

Основним заняттям населення села було землеробство, а також допоміжні промисли: столярство, ковальство, шевство та ін. Розвивалося тваринництво, садівництво та бджільництво.

ХІХ сторіччя стало для розвитку села найпродуктивнішим. У 1865 році відкрили першу школу, яка на той час називалася церковно-приходська. У 1845 році відкрився пивоварний завод, у 1856 – винокурний завод, а в 1888 році – вальцьовий водяний млин.

Початок ХХ століття був не спокійний для Російської Імперії. Не оминуло й це Будне. 28 травня 1905 року в селі відбулося заворушення. Невдоволена важкими умовами праці в господарстві поміщика Главацького сільська община висунула йому вимоги щодо їх поліпшення. Але поміщик проігнорував вимоги селян і найняв робітників з інших сіл. Обурений гурт селян, який налічував близько 300 чоловік, прийшов до пана та розігнав найнятих робітників, а також всю панську прислугу. Організатора цього страйку Івана Ільчука було заарештовано та відправлено до Кам’янецької в’язниці.

Життя села після Жовтневого перевороту

Жовтнеций переворот та громадянська війна, що розпочалася у 1918 році, мало відбилися на житті села, але залишили свій слід – зруйнований пивоварний та винокурний заводи й  частково панська садиба. Разючі зміни відбулися вже після – з утвердженням радянської влади. В селі було створену сільську раду й проведено перші вибори, було засновано комітет бідності. Народжуваність переважала смертність більше, ніж у два рази. У 1924 році  кількість населення становила 840 чоловік.

Ще в роки НЕПу в селі виникають об’єднання селянських господарств – трудова сільськогосподарська спілка та засновано комітет незалежного селянства, до якого входило 169 чоловік. Орні землі всіх селянських господарств становили 508 десятин, худоби – 720 голів.

Радянська влада зробила багато корисного в галузі освіти, відкривши пункт ліквідації не писемності. Учитель Григір Добрянський проводив заняття українською мовою по дві години в день. В селі також було відкрито хату – читальню. Невід’ємною частиною культурного життя стала школа, навчання у якій розпочалося 19 жовтня 1926 року.

Важлива подія для жителів села відбулася 1929 року – у приміщенні панського маєтку було відкрито сільськогосподарський технікум, або як його тоді називали «агрономічна школа». Директором цього навчального закладу був Йосип Станіславович Волянський. Технікум діяв  5 років.

У 1934 році, після закриття технікуму, у цьому ж приміщенні було відкрито дитячий будинок, а 15 серпня 1961 року Буднянський дитячий будинок реорганізовано у Буднянську допоміжну школу-інтернат.

В часи колективізації в селі було створено декілька сільськогосподарських товариств, а вже на початку 1930-х років розпочалася масова колективізація та було утворено артіль «Ленінський шлях».

Поруч із колективізацією проводилось розкуркулення. У Будному навесні 1930 року було розкуркулено і вислано до Сибіру багато людей, виселено із будинків цілі сім'ї, конфісковано майно за відмову  вступати до колгоспів. Колективізація, яка зруйнувала найкращі селянські господарства, і непомірна продрозкладка призвели до великого голоду 1932 – 1933 рр., під час якого вимирали цілі сім'ї. Проте село пережило голод і почало свій щлях до відродження.

В 1934 році в Будне прийшов перший трактор ХТЗ, а в 1936 році перший автомобіль «Форд». В 1939 році була створена жіноча бригада трактористок, а першими трактористками були Палагна Глупак, Ганна Ковбасюк, Антоніна Короп.

Під час сталінських репресій 1937 року 19 листопада був розстріляний голова колгоспу Копецький Василь Васильович (1906 р.н.).

Велика вітчизняна війна

Село перебувало під Німецькою окупацією з 24 липня 1941 року до 21 березня 1944 року.

Німецько-радянська війна 1941-1945 р.р. забрала життя 72 жителів села, серед яких і Герой Радянського Союзу Ілля Грель.

Повоєнне життя

Після війни розпочинається відбудова села але через нестачу робочих рук, транспортних засобів і через недорід у 1946 році знову настав голод.

Попри все село продовжило відродження та вже в 1948 році запрацювала сільська електростанція.

Колгосп «Леніський шлях», який об’єднував села Будне та Грелівку,  впевнено піднімався на ноги та за головування Ф.В. Китасюка став колгоспом-міліонером. На території цих сіл успішно працювали дві молочно-товарні ферми, вівцеферма, птахоферма, свиноферма.

Проте, в 1959 році Буднянську сільську раду було ліквідовано, село увійшло до складу Слободо-Шаргородської сільської ради, колгосп було об’єднано із відстаючим господарством с.Слободи-Шаргородської. Всі основні фонди було передано в Слободу-Шаргородську, а в Будному залишили лише ферму нетелів. Будівлі інших ферм були зруйновані. Село почало занепадати, скорочувалась кількість жителів, молодь в пошуках роботи та кращої долі покидала рідні місця.

У 1986 році було збудовано цегельний завод (зруйнований у 1990-х роках), а пізніше побудовано ангар і ферму, замість п’яти колись зруйнованих.

У 1989 році закладено фундамент нової школи, яка відкрила свої двері для учнів у 1991 році. Сьогодні вона входить до складу Навчально-виховного комплексу «Середня загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад».

За роки незалежності силами самого населення газифіковані с.Будне і с.Грелівка.

12 червня 2020 року відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» увійшло до складу Шаргородської міської громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шаргородського району, село увійшло до складу Жмеринського району Вінницької області.

Сьогодення

В центрі села є Комунальний заклад "Буднянська спеціальна школа" Вінницької обласної Ради, центром якої є палац. Трохи далі знаходиться Навчально-виховного комплексу «Середня загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад». Біля школи розташована церква - Храм Святого Великомученика Димитрія Солунського.

Духовне життя

Перша церква у Будному побудована у 1771 році й названа на честь Святого Великомученика Димитрія. У 1868 році селяни викупили у с. Плебанівка стару дерев’яну церкву і побудували в себе, але у 1876 році вона згоріла. У 1880 році була закладена нова церква, яку після закінчення будівництва освятили на честь святого Дмитрія Солунського.

У 1964 році зазначену церкву зруйнували, а на її місці збудували клуб.

У 1990-х роках за рахунок громади села біля школи було збудовану нову церкву – Храм Святого Великомученика Димитрія Солунського. 25.03.2019 церква перейшла до Православної Церкви України.

Крім цього, в селі також існувала громада євангельських християн, яких у 1925 році налічувалося 89 чоловік.

Пам'ятки

• Джерело «Федірчик» — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.
• Джерело «Південне вікно» — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

• 
  Джерело «Федірчик»
• 
  Джерело «Південне вікно»

Відомі уродженці

• Ілля Михайлович Грель (1902—1945) — Герой Радянського Союзу

Література

• Слобода́-Ша́ргородська // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.723 (Будне)

Посилання

• Погода в селі Будне [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]