Буданов Абрам Єфремович
Буданов Абрам Єфремович (1886—1929) — анархо-махновець учасник махновського руху в Донбасі. Неззмінний член Реввійськради РПАУ[1].
| Буданов Абрам Єфремович | |
|---|---|
| Народження |
1886 Старий Крим Маріупольський повіт |
| Смерть |
1929 СРСР |
| Країна |
 Вільна територія |
| Приналежність | Революційна повстанська армія України |
| Роки служби | 1918-1921 |
| Командування | 1 Донська бригада (РПАУ) |
| Війни / битви | Революція 1905—1907,Українська революція |
Життєпис ред.
Народився 1882 році в селі Старий Крим Маріупольського повіту, тут же здобув освіту чотири класи.[2]
Приєднався до анархістів-комуністів в 1905 році, учасник Революції 1905—1907 років в Луганську. У 1917—1918 роках займався організацією анархо-синдикалістських профспілок серед шахтарів Донбасу, потім брав участь у підпільній боротьбі проти Української Держави гетьмана Павла Скоропадського.
Навесні 1919 року приєднався до Махновського руху. У серпні 1919 організував і очолив Анархо-Махновське повстання в частинах червоної 58-ї дивізії. 1 вересня 1919 року Абрама було обрано до революційної військової ради армії РПАУ в селі Добровеличківці.[1]
У РПАУ командував Першою Донською бригадою, що згодом була перетворена на корпус (1919), керував партизанською боротьбою в Харківській і Донецькій губерніях (1920), був членом Ради революційних повстанців України.
Ввечері 23 лютого 1920 року приїхав разом з махновцями в Гаврилівку. Буданов скликав мітинг в селі і власноручно розклеював листівки.[3] Наприкінці березня 17-18 числа в селі Б. Янісоль вів політичну та пропогандистську роботу.[4] В Олександрівці у культурно-просвітній відділ 29 травня обрали Буданова, призначивши його головою відділу.[5][6]
29 вересня 1920 року утворена Дипломатична комісія Ради РПАУ яка вирушила до Харкова для підтримки зв'язку з радянським урядом членом дипмісії був обраний Буданов[7].
Його було заарештовано при розриві військово-політичної угоди з російсько-більшовицькою владою 26 листопада 1920 року,[8] але влітку 1921 року він утік з Рязанської в'язниці і повернувся, очолював повстанський рух, поки його не було розбито в 1922 року на Донбасі.
До кінця 1928 року організував підпільну анархічну групу під Маріуполем, розкриту ДПУ УСРР у листопаді 1928 року.
У 1995 році посмертно був реабілітований.
Примітки ред.
- ↑ а б Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 338
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 27 квітня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 436
- ↑ Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 438
- ↑ Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 446
- ↑ Волин В. М. — «Неизвестная революция. 1917—1921» Стр 259
- ↑ Волин В. М. — «Неизвестная революция. 1917—1921» Стр.372
- ↑ Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 542
Джерела ред.
- Волин В. М. — «Неизвестная революция. 1917—1921» (рос.)
- Бєлаш Віктор — Дороги Нестора Махно (рос.)
- Джерело: Книга пам'яті Маріуполя