Бугульма

Бугульма
	Герб
Країна	Росія
Регіон	Татарстан
Район	Бугульминський район
Голова	Закіров Лінар Рустамович
Дата заснування	1736
Місто з	1781
Площа	27,87 км²
Висота центру	315 м
Населення	86 747 (2015)
Густота населення	3347 осіб/км²
Агломерація	▲ близько 460 тис.
Національний склад	росіяни (63,0 %), татари (29,1 %), мордва (2,6 %), чуваші (2,3 %), українці (1,3 %), башкири, удмурти, марійці
Катойконім	бугульми́нці, бугульми́нець, бугульми́нка
Міста-побратими	Айдин
Часовий пояс	UTC+3
Телефонний код	(85594)
Поштовий індекс	423200,423230
Код ЗКАТУ	92410
GeoNames	571170
Офіційний сайт	bugulma.tatar.ru/rus/about.htm
Нагороди
	Бугульма Бугульма (Росія)
	Бугульма Бугульма (Татарстан)

Бугульма́ (тат. Бөгелмә) — місто в Російській Федерації (спочатку засноване в 1736 як слобода Велика Бугульма). 23 грудня 1781 указом Катерини II отримало статус повітового міста Уфимського намісництва в Росії. Нині адміністративний центр Бугульминського району Татарстану (з 1930 р.). Розташоване на південному сході Республіки Татарстан, біля витоків річки Зай на схилах Бугульминсько-Шугуровського двоярусного піднесеного плато. Місто є великим багатогалузевим промисловим, культурним і науковим центром республіки, що входить у територіально-виробничий комплекс Південно-Східної економічної зони,^[3] і другим містом поліцентричної Альметьєвської (Альметьєвсько-Бугульминсько-Леніногорської) агломерації.

Географія ред.

Місто лежить у Приволзькому федеральному окрузі на південному сході Республіки Татарстан за 300 км від Казані, у самому центрі Бугульминсько-Белебеївської височини — східної підвищеної частини (Східно-Європейської) рівнини.

Історія ред.

Герб міста до 2007 року

Паровоз-памя'тник на привокзальній площі

Єдиний у Росії музей Ярослава Гашека

Меморіальний комплекс 352-ї Оршанської дивізії

Слобода дістала назву від річки Бугульминка^[4]. Бугульминська слобода виникла на місці невеликого села. Розвиток поселення пов'язаний із заснуванням Оренбурзької фортеці. У слободі було засновано земську контору для управління інородськими і російськими волостями.^[5]^[6]

На початку 1760-х рр. Бугульминська слобода стала центром новоутвореного Бугульминського відомства^[7].

Місто опинилося в центрі Пугачовського повстання.

1781 року Бугульминська слобода отримала статус повітового міста, згодом перебувала в різних адміністративних суб'єктах: спочатку місто було частиною Уфимського намісництва, з 1796 р. — у складі Оренбурзької, з 1851 — Самарської губернії. Місто було центром Бугульминського повіту з 1781 по 1920 рік.^[8]

Бугульма була важливим торговельним центром і мала вигідне географічне положення: через неї проходили шляхи з Уфи і Оренбурга до Казані. Наприкінці XIX століття тут діяли 3 щорічні ярмарки, з яких Воздвиженський, що проводився з 14 по 26 вересня, був одним із найбільших за оборотом у Приураллі. На ярмарках продавали коней, рогату худобу, сирі шкури, бухарські товари, чай, верблюже сукно, шкіряні вироби тощо.^[9]^[10].

Станом на 1890 рік у місті було 5 церков, 2 лікарні, 3 навчальні заклади, міський громадський банк, громадський сад, земська бібліотека, поштово-телеграфна контора, приблизно 40 заводів (гончарні, цегельні, маслоробні тощо).^[10]

Національний склад Бугульми, згідно з Усеросійським переписом населення 1897 р.:

росіяни — 47 %,
башкири — 30 %,
татари — 15 %,
чуваші і мордва — 8 %.

У 1911 році у місті з'явилася залізниця. Після Жовтневого перевороту належність Бугульми до різних адміністративних суб'єктів постійно змінювалася. З 1920 р. місто стало центром Бугульминського кантону Татарської АРСР, з 10 серпня 1930 — центром Бугульминського району.

У 1918—1919 роках видатний чеський письменник Ярослав Гашек працював тут помічником коменданта міста.

На початку Німецько-радянської війни, у серпні 1941 року, у місті сформовано 352-у Оршанську Червонопрапорну ордена Суворова стрілецьку дивізію. На добровільні пожертви бугульминців було збудовано танкову колону «Комсомолець Татарії» та стратегічний бомбардувальник Пе-8 «Бугульминський колгоспник», який здійснював бойові вильоти з травня 1944 по травень 1945.^[11]

У зв'язку з відкриттям у 1948 році Ромашкинського родовища нафти місто пережило друге народження.

У 1950 році Постановою Ради Міністрів СРСР у Бугульмі створено виробниче об'єднання «Татнафта» — згодом одна з найвідоміших російських нафтових компаній.

На початку 1950-х років у Бугульмі було зосереджено управління з розвідки і видобутку татарстанської нафти (ВО «Татнафта»), створено науковий центр (ТатНДІ) і центр із транспортування «чорного золота» (Управління Північно-Західними магістральними нафтопроводами). За короткий час населення міста збільшилося удесятеро. Довгий час, аж до кінця 1960-х, місто було другим за населенням і значенням в республіці після Казані. Це привело до того, що Бугульма на короткий час навіть стала обласним центром (Бугульминська область проіснувала з 21 лютого по 30 квітня 1953).

У 1974 році Ленінградський державний інститут проектування міст розробив перший генплан Бугульми.

У 1970-90-і рр. забудова міста йшла за генеральним планом, за яким побудовано спорткомплекс «Юність» (1975), будівлю інституту «ВНДІнафта» (1979), готель «Бугульма» (1981), Палац молоді (1994), Будинок пристарілих (1997) тощо.^[10]

Відомі жителі ред.

Надія Кадишева (нар. 1 червня 1959, Горки, Леніногорський район, Татарська АРСР) — російська співачка ерзянського походження, солістка ансамблю «Золоте кільце». Почесний громадянин Бугульми. Народна артистка Росії (1999), народна артистка Мордовії. Заслужена артистка Татарстану.
Алсу Абрамова (дівоче прізвище — Сафіна; нар. 27 червня 1983, Бугульма) — російська співачка, Заслужена артистка Республіки Татарстан (2000), Народна артистка Республіки Татарстан (2010). Артист ЮНЕСКО в ім'я миру (2011). Представниця Росії на Євробачення 2000, де посіла 2 місце, поступившись данському дуету Olsen Brothers.
Олексій Баталов (нар. 20 листопада 1928, Владимир) — радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер, сценарист і громадський діяч, педагог. Народний артист СРСР (1976). Герой Соціалістичної Праці (1989). Лауреат Державної премії СРСР (1981) і двох Державних премій Росії (1966, 2005).^[12]
Василь Жданов (нар. 14 листопада 1896 — 10 листопада 1956) — радянський воєначальник, генерал-полковник авіації (1946).