Брущатка

Бруща́тка^[1]^[2] (від рос. брусчатка)^[3] — тип дорожнього покриття, каміння з рівною поверхнею (бруски). Використовується для брукування вулиць.

Не плутати з Бруківка.

Загальний опис ред.

Брущатка — елемент мощення дорожнього покриття, поряд з булижником, клінкером, бетонною (або доменного шлаку) бруківкою чи плиткою, округлим каменем, дерев'яними колодами (короткі колоди встановлювались вертикально), асфальтом.

Матеріалом брущатки служив натуральний камінь: граніт, гнейс, базальт, граувакки і порфіри. Зараз переважно зустрічається на дорогах центральних історичних вуличок великих міст, рідше — містечок і сіл.

Стандарти ред.

ГОСТ 23668-79 «Камень брусчатый для дорожных покрытий. ТУ»

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ Брусчатка // Русско-украинский политехнический словарь.
↑ Брущатка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.

Брущатка пiсля дощу на заходi сонця

Джерела ред.

Уляна Піхурко Львівські бруки. Вісник Укрзахідпроектреставрація 11, 2000 рік

Посилання ред.

Брущатка // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 39. — ISBN 978-966-7407-83-4.

[1] Брусчатка // Русско-украинский политехнический словарь.

[2] Брущатка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[3] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.

[1]

[2]

[3]