Брукіт
Брукі́т — мінерал класу оксидів та гідроксидів, одна з трьох природних поліморфних модифікацій рутилу. Діоксид титану ланцюжкової будови.
| Брукіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Brk[2] |
| Хімічна формула | TiO₂ |
| Nickel-Strunz 10 | 4.DD.10 |
| Dana 8 | 4.4.5.1 |
| Ідентифікація | |
| Колір | переважно жовтий, бурий, чорний |
| Сингонія | ромбічна |
| Спайність | недосконала |
| Злам | від раковистого до рівного |
| Твердість | 5.0—6.0 |
| Блиск | металічний, алмазний |
| Колір риси | безбарвна до бурожовтуватої |
| Густина | 3.9—4.1 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Генрі Джеймс Брук[3] |
 Брукіт у Вікісховищі | |
Етимологія та історія ред.
Брукіт був вперше знайдений у 1825 році у валлійському регіоні Гвінед (Велика Британія) і описаний французьким математиком і мінералогом Армандом Леві (1795 — 1841), який назвав мінерал на честь англійського мінералога Генрі Джеймса Брука (1771-1857).
Загальний опис ред.
Хімічна формула: TiO2.
Хімічний склад: Ti — 60 %; O — 40 %. Як ізоморфні домішки відмічаються Nb і Ta, та Fe.
Кристалографія ред.
Кристалізується в класі ромбічної біпіраміди ромбічної сингонії.
Агрегати і габітус ред.
Габітус приплюснутий, з вертикальною штриховкую на гранях. Кристали табличкоподібні. Відомі зростання рутилу з гематитом, магнетитом, ільменітом і брукитом.
Фізичні властивості ред.
Колір переважно жовтий, бурий, чорний. Риса безбарвна до бурожовтуватої. Блиск від алмазого до металовидного. Прозорі у тонких уламках. Злом від раковистого до рівного. Твердість 5,0—6,0. Густина 3,9—4,1.
Спайність недосконала. Зустрічається в чотирьох природних поліморфних формах (мінерали з однаковим складом, але різною структурою): брукіт — орторомбічний варіант діоксиду титану, інші три з цих форм: акаоґіїт (моноклінний), анатаз (тетрагональний) і рутил (тетрагональний). При температурі 750 °С переходить у рутил.
Утворення ред.
Брукіт зустрічається у виверженних породах і кристалічних сланцях. Зустрічається в жилах альпійського типу, в ґнейсах, сланцях, а також у розсипах. Присутній у контактно-метаморфічних зонах і гідротермальних прожилках; поширений уламковий мінерал.
Асоціація: анатаз, рутил, титаніт, ортоклаз, кварц, гематит, кальцит, хлорит, мусковіт.
Поширення ред.
Поширений мінерал. Відомі знахідки: Гвінед, регіон Уельс, Велика Британія. Муніципалітет Ле-Бур-д'Уазан у регіоні Овернь-Рона-Альпи, Франція. У Швейцарії кантон Вале та інших місцях. В Австрії у східній частині Альпійських гір — Тіроль. Гірське плато Гарданґервідда, Норвегія. У Росії — Ільменські гори, Урал. В Італії поблизу Генуї, регіон Лігурія. У провінції Белуджистан, Пакистан. У Бразилії в алмазних розсипах штату Байя, поблизу м. Діамантина, штат Мінас-Жерайс. У США — штати Нью-Йорк, Арканзас (різновид брукіту арканзит), Колорадо[4]. Таблитчасті кристали брукіту до 5 см у перерізі були знайдені у Граубюндені в Альпах.
Використання ред.
Сировина для одержання феротитану, титанового білила.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- ↑ Handbook of Mineralogy.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Брукіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Брукіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1944) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. I, 588–593.