Бранислав Секулич

	Бранислав Секулич
	Бранислав Секулич
Особисті дані
Народження	29 жовтня 1906
	Белград, Королівство Сербія
Смерть	24 вересня 1968 (61 рік)
	Берн, Швейцарія
Громадянство	Югославія
Позиція	лівий нападник
Юнацькі клуби
	«Явор» (Белград); «Душановаць» (Белград) ; «Карагеоргій» (Белград)
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Бранислав Секулич у Вікісховищі

Бранислав Секулич (серб. Branislav Sekulić / Бранислав Секулић; 29 жовтня 1906, Белград — 24 вересня 1968, Берн) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника. Відомий виступами, зокрема, за клуб «Югославія», а також національну збірну Югославії. Дворазовий чемпіон Югославії, володар кубка Франції, півфіналіст чемпіонату світу 1930 року.

Клубна кар'єра ред.

На юнацькому рівні виступав у складі різних футбольних клубів Белграда. В 1921 році приєднався до клубу «Югославія». У 1922, 1923, 1924, 1925, 1926 роках ставав з командою переможцем чемпіонату Белграда.

У 1924 року Аперше здобув перемогу у національному чемпіонаті. На шляху до фіналу команда здолала «Славію» (Осієк) (5:2) і «Сомборський» (6:1), а у головному матчі перемогла «Хайдук» (Спліт) з рахунком 2:1 завдяки голам Дам'яна Джурича і Стевана Лубурича.

У 1925 році «Югославія» повторила свій успіх. З однаковим рахунком 3:2 клуб послідовно переміг «Хайдук» (Спліт), «Славію» (Осієк) і «Граджянскі» (Загреб). Бранислав забив по голу в кожному з матчів і разом з партнером по команді Душаном Петковичем став найкращим бомбардиром змагань^[2]. Лідерами команди у чемпіонських сезонах разом із Секуличем були Милутин Івкович, Алоїз Махек, Драган Йованович, Стеван Лубурич, Душан Петкович. У наступному році «Югославія» посіла друге місце, програвши у фіналі «Граджянскі» (1:2)

У наступні роки грав за кордоном у французьких клубах «Монпельє» і «Клуб Франсе». Разом з «Монпельє» став володарем кубка Франції 1929 року^[3]. Далі грав у швейцарських клубах «Грассгоппер» і «Уранія». В складі клубу з Женеви грав у фіналі Кубка Швейцарії 1932^[4].

Згодом повернувся до «Югославії», у складі якої став срібним призером чемпіонату 1935 року Загалом у складі «Югославії» зіграв 156 матчів і забив 110 м'ячів.

Завершував кар'єру в команді «Єдинство» (Белград), у складі якого два сезони виступав у вищому дивізіоні.

Збірна Югославії під час ЧС-1930 в Уругваї
Стоять: Михайлович, Стефанович, Джокич, Вуядинович, Арсеньєвич, Секулич, Івкович,
Якшич. Сидять: Тирнанич, Мар'янович, Бек

Виступи за збірну ред.

1925 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у грі проти Італії (1:2). Загалом зіграв за збірну 17 матчів і забив 8 голів.

У 1930 році став учасником першого розіграшу чемпіонату світу. Югославія стала однією з небагатьох європейських збірних, що погодились поїхати до далекого Уругваю, до того ж команда відправилась у не найсильнішому складі, адже через конфлікт у федерації збірну представляли лише сербські футболісти. Незважаючи на це, югославська команда виступила найвдаліше з європейців, створивши найбільшу сенсацію змагань: на груповій стадії перемогла збірну Бразилії (2:1). Здолавши у другому матчі Болівію (4:0), югослави потрапили до півфіналу, де поступились майбутньому чемпіону збірній Уругваю з рахунком 1:6.

Також у складі збірної двічі ставав переможцем Балканського кубку. Під час турніру в Афінах 1934-35 югослави в першому матчі змагань програли Греції (1:2, гол забив Секулич), але завдяки перемогам над Болгарією (4:3, Бранислав знову забив) і Румунією (4:0, без участі Секулича) зуміли вийти на перше місце у підсумковій таблиці. Другу поспіль перемогу у змаганнях югославська збірна здобула 1935 році у Софії. У перших матчах команда впевнено здолала Румунію (2:0) і Грецію (6:1). У останній вирішальній грі проти господарів болгарів Югославія зіграла внічию 3:3 і випередила суперника у підсумковій таблиці завдяки кращій різниці м'ячів. У цьому турнірі Секулич зіграв лише в першому матчі з румунами і відзначився забитим голом.

Також виступав у складі збірної Белграда, за яку зіграв 28 матчів. Зокрема, у 1926 році став фіналістом Кубка короля Олександра, турніру для збірних найбільших міст Югославії.

Статистика виступів за збірну ред.

Статистика матчів і голів за збірну — Югославія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
04.11.1925	Падуя	Італія	2 – 1	Югославія	товариський матч	-
28.06.1926	Загреб	Югославія	2 – 6	Чехословаччина	товариський матч	-	61'
03.10.1926	Загреб	Югославія	2 – 3	Румунія	Кубок короля Олександра	-
14.07.1930	Монтевідео	Бразилія	1 – 2	Югославія	Чемпіонат світу – група	-
27.07.1930	Монтевідео	Уругвай	6 – 1	Югославія	Чемпіонат світу – 1/2	-
25.10.1931	Познань	Польща	6 – 3	Югославія	товариський матч	-
07.05.1933	Цюрих	Швейцарія	4 – 1	Югославія	товариський матч	-
01.04.1934	Белград	Югославія	2 – 3	Болгарія	товариський матч	-
26.08.1934	Белград	Югославія	4 – 1	Польща	товариський матч	3
02.09.1934	Прага	Чехословаччина	3 – 1	Югославія	товариський матч	1
23.12.1934	Афіни	Греція	2 – 1	Югославія	Балканський кубок	1
25.12.1934	Афіни	Болгарія	3 – 4	Югославія	Балканський кубок	1
17.06.1935	Софія	Румунія	0 – 2	Югославія	Балканський кубок	1
18.08.1935	Катовиці	Польща	2 – 3	Югославія	товариський матч	1
06.09.1935	Белград	Югославія	0 – 0	Чехословаччина	товариський матч	-
12.07.1936	Стамбул	Туреччина	3 – 3	Югославія	товариський матч	-
13.12.1936	Париж	Франція	1 – 0	Югославія	товариський матч	-
Усього		Матчів	17		Голів	8

Кар'єра тренера ред.

На батьківщині працював в командах «Воєводина» і «Црвена Звезда». Також був тренером швейцарських команд «Фрібур» і «Ювентус» (Цюрих)^[5] і бельгійського «Льєжу». Входив до комісії тренерів збірної Швейцарії^[6].