Бочарова Ніна Антонівна
Ніна Антонівна Бочарова (24 вересня 1924, Супрунівка, Полтавська область, Українська РСР, СРСР — 30 серпня 2020, Рим, Італія[3]) — українська гімнастка (спортивна гімнастика), дворазова олімпійська чемпіонка на змаганнях 1952 року в Гельсінкі.
| Бочарова Ніна Антонівна | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Загальна інформація | |||||
| Громадянство |
 СРСР Україна | ||||
| Народження |
24 вересня 1924[1] Супрунівка, Полтавський район | ||||
| Смерть |
30 серпня 2020[2] (95 років) Рим, Італія | ||||
| Alma mater | Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди | ||||
| Спорт | |||||
| Країна |
СРСР | ||||
| Вид спорту | спортивна гімнастика | ||||
| Участь і здобутки | |||||
| |||||
| Олімпійські медалі | |||
| Спортивна гімнастика | |||
|---|---|---|---|
| Золото | Літні Олімпійські ігри 1952 | Командний залік | |
| Золото | Літні Олімпійські ігри 1952 | Колода | |
| Срібло | Літні Олімпійські ігри 1952 | Командні вправи з предметом | |
| Срібло | Літні Олімпійські ігри 1952 | Абсолютний залік | |
| Срібло | Літні Олімпійські ігри 1952 | Опорний стрибок | |
| Чемпіонати світу | |||
| Золото | Чемпіонат світу зі спортивної гімнастики 1954 | Командний залік | |
Життєпис ред.
У дитинстві пережила голод 1932—1933 років.[4] Спортивною гімнастикою почала займатися у Полтаві.[5]
У 1948 році закінчила Київський інститут фізичної культури.[3]
У 1948—1958 роках виступала за спортивне товариство «Будівельник» (Київ). Її тренерами були М. Новинський, М. Дмитрієв та О. Мішаков.[3]
У 1948 році дебютувала на чемпіонаті СРСР, зайнявши четверте місце на брусах і колоді. Ці два снаряди залишалися найкращими для неї впродовж усієї кар'єри. У 1949 році стала абсолютною чемпіонкою СРСР, у 1951 році — чемпіонкою СРСР у вправах на бруссях і колоді.[3]
На Олімпіаді 1952 року у Гельсинкі Бочарова, під керівництвом тренера М. Дмитрієва, стала другою після Марії Гороховської в абсолютному заліку, вигравши вправи на колоді, а також здобувши золото в командному заліку. Крім того, вона здобула срібні медалі в опорному стрибку і в командному заліку в скасованій пізніше дисципліні — командних вправах із предметом.
У 1952 році стала Заслуженим майстром спорту.[3]
На чемпіонаті світу 1954 року, коли їй уже було 30, вона виграла золоті нагороди в командному заліку в складі збірної СРСР, завершивши на цьому свою спортивну кар'єру.
Бочарова — автор вправи «поперечний шпагат на брусах».[5][6]
У 1948—1958 роках працювала старшим тренером у спортивному товаристві «Будівельник», у 1958—1968 роках — у спортивному товаристві «Авангард». У 1968—1979 роках — інструктор Укрради спортивного товариства «Спартак».[3]
З 1979 року — на пенсії.[4]
З 1993 року — суддя національної категорії зі спортивної гімнастики.[3]
У 2004 році Бочаровій була надана честь першою нести факел естафети олімпійського вогню на українській землі.
Померла у 95-річному віці в Римі 30 серпня 2020 року. Похована в Києві, на Байковому кладовищі (ділянка № 33, 50°25′02″ пн. ш. 30°30′08″ сх. д. / 50.4174889° пн. ш. 30.5023278° сх. д.).
Державні нагороди ред.
- Орден княгині Ольги I ст. (25 грудня 2012) — за вагомий особистий внесок у розвиток і популяризацію фізичної культури і спорту, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 60-річчя участі українських спортсменів в Олімпійських іграх[7]
- Орден княгині Ольги II ст. (10 вересня 2009) — за вагомий особистий внесок у розвиток і популяризацію фізичної культури і спорту в Україні, професіоналізм та досягнення високих спортивних результатів[8]
- Орден княгині Ольги III ст. (29 листопада 2002) — за значний особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту в Україні, досягнення найвищих спортивних результатів на Олімпійських іграх[9]
- Орден Національного олімпійського комітету (2012); удостоєна першою серед українських спортсменів.[6]
- Почесна громадянка міста Києва (2015)[10]
Примітки ред.
- ↑ https://www.biografija.ru/biography/bocharova-nina-antonovna.htm
- ↑ ПОМЕРЛА НІНА БОЧАРОВА — ОЛІМПІЙСЬКА ЧЕМПІОНКА РОДОМ З ПОЛТАВЩИНИ
- ↑ а б в г д е ж Бочарова Ніна Антонівна — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
- ↑ а б Олимпийская чемпионка Нина Бочарова: я смерти не боюсь. Я не имею права бояться. LB.ua. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
- ↑ а б football24.ua. Перша олімпійська чемпіонка з України: драматична історія Ніни Бочарової. Футбол 24. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
- ↑ а б Олімпійська родина привітала з ювілеєм легендарну гімнастику Ніну Бочарову. noc-ukr.org. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
- ↑ Указ Президента України № 755/2012 від 25 грудня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України № 729/2009 від 10 вересня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня фізичної культури і спорту». Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 25 грудня 2012.
- ↑ Указ Президента України № 1078/2002 від 29 листопада 2002 року «Про відзначення державними нагородами України чемпіонів та призерів Олімпійських ігор, тренерів та організаторів спортивного руху». Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 25 грудня 2012.
- ↑ Почесні громадяни міста Києва. Київська міська рада. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 12.10.2018.
Джерела ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бочарова Ніна Антонівна |
- Фомін С.К. Бочарова Ніна Антонівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Пішла з життя перша українська чемпіонка олімпійських ігор /УНІАН, 1.09.2020/ [Архівовано 1 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Ушла из жизни первая олимпийская чемпионка https://www.youtube.com/watch?v=1i8Z74aJZdA
Посилання ред.
- Перелік спортивних досягнень [Архівовано 23 липня 2011 у Wayback Machine.]