Борота Віктор Степанович
Ві́ктор Степа́нович Борота (1 серпня 1936, с. Старогнатівка, нині Волноваський район, Донецька область — 6 травня 2022)[1] — український спортсмен, тренер з вільної боротьби, письменник, поет. Грек за походженням[2]. Майстер спорту СРСР (1963). Заслужений тренер СРСР (1980).Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (1997). Член Спілки письменників СРСР, Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України.
| Борота Віктор Степанович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
1 серпня 1936 Старогнатівка, Волноваський район, Сталінська область, Українська СРР, СРСР | |||
| Помер | 6 травня 2022 (85 років) | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Діяльність | спортсмен, спортивний тренер, письменник, поет | |||
| Alma mater | КДПІ (1957) | |||
| Членство | Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України | |||
| Нагороди |
   | |||
|
| ||||
Життєпис ред.
Віктор Степанович Борота народився 1 серпня 1936 року в селі Старогнатівка на Донеччині.
1957 року закінчив факультет фізичного виховання Кримського педагогічного інституту.
Почав працювати тренером з вільної боротьби Добровільного спортивного товариства «Колос» у рідному селі Старогнатівка (1962—1975), де самотужки створив спортивнусекцію — сільську школу боротьби, яка виховала чемпіонів країни та світу. Найтитулованіший вихованець Віктора Бороти — Ілля Мате, чемпіон Ігор ХХІІ Олімпіади (1980)[3] у ваговій категорії до 100 кг, дворазовий чемпіон світу (1979, 1982) та бронзовий призер чемпіонату світу (1981), чемпіон Європи (1979)[4].
Працював тренером-викладачем з вільної боротьби Школи вищої спортивної майстерності Донецької області (1975—1996).
Від 1996 року — на пенсії. Віктору Степановичу призначена призначена державна стипендія Президента України[5], стипендія Кабінету Міністрів України як видатному діячу фізичної культури і спорту (2012)[6].
Помер 6 травня 2022 року.
Творчість ред.
Віктор Борота — письменник та поет, член Національних спілок письменників і журналістів України.
Дебютував оповіданням «Чолпан — утренняя звезда» у збірці «Параллель: Молодая проза Донбасса» (Донецьк, 1981).
Писав російською та урумською мовами. Автор роману-мозаїки «Восшествие на Олимп» («Сходження на Олімп»), збірок віршів та прози про спорт. Твори Віктора Бороти значною мірою автобіографічні, це спроби переосмислити власне життя та історію свого народу.
Вибрані твори ред.
Збірки поезій ред.
- «Непреклонность» (1985)
- «Созвездия скал» (1988),
- «От Прометеева огня» (1992)
- «Комли дерев» (1992)
- «Хысмет» («Доля», 1993)
- «Звезда Чолпан» (1999)
- «Аббатство камней» (1999)
- «Отчий клич» (2000)
- «Тайна стихий» (2000)
- «Элефтерия» (2001)
Збірки прози ред.
- «Галаман грядущий» (Москва, 1992)
- «Гордиев узел» (1996)
- «Авторские афоризмы» (1999)
Відзнаки ред.
- Заслужений тренер України (1976)
- Майстер спорту, заслужений тренер СРСР (1980)
- Нагороджений медаллю «За трудову доблесть» (1980)
- Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (1997)
Примітки ред.
- ↑ https://ukrwrestling.com.ua/index.php/2022/05/07/pishov-z-zhyttia-viktor-borota/
- ↑ Знаменитые Греки Украины. Греки Украины (рос.) . Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 26 квітня 2022.
- ↑ Олимпийские дни Украины. — Киев: Здоров'я, 1982. — С. 175. — (рос.)
- ↑ С. Н. Бубка, М. М. Булатова (2011). Олімпійське сузір’я України: Тренери (українська) . Київ: Олімпійська література. с. 32. ISBN 978-966-8708-44-2.
- ↑ Борота Віктор Степанович. Управління з питань фізичної культури і спорту Донецької ОДА. Архів оригіналу за 9 квітня 2018. Процитовано 26 квітня 2022.
- ↑ Про виплату стипендії Кабінету Міністрів України видатним спортсменам, тренерам та діячам фізичної культури і спорту. 22 травня 2012. Процитовано 25 квітня 2022.