Бондар Андрій Володимирович
український поет, публіцист, перекладач
| Андрій Володимирович Бондар | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
14 серпня 1974 (49 років) Кам'янець-Подільський, Україна | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | поет, літературознавець, перекладач | |||
| Alma mater | Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка і Національний університет «Києво-Могилянська академія» | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | від 1993 року | |||
| У шлюбі з | Андрухович Софія Юріївна | |||
| Діти | Бондар Варвара Андріївна | |||
| Премії | видавництва «Смолоскип» (1997) | |||
|
| ||||
 Бондар Андрій Володимирович у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Андрі́й Володими́рович Бо́ндар (нар. 14 серпня 1974, Кам'янець-Подільський, Україна) — український поет, публіцист, перекладач. Лауреат премії видавництва «Смолоскип» (1997). Чоловік Софії Андрухович.
Біографічні дані ред.
Закінчив 1991 року Кам'янець-Подільську середню школу № 9. У 1991—1994 роках навчався на філологічному факультеті Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам'янець-Подільський національний університет). 1994 року вступив до Києво-Могилянської академії (закінчив 2001 року).
Головний редактор газети Асоціації українських письменників (АУП) «Література плюс» (1998—2000), заступник головного редактора журналу «Єва» (2001—2002). Редактор літературної сторінки «Книжкова лавка» в газетах «Дзеркало тижня» (2001—2007), «Газета по-українськи».[1] Колумніст «Газети по-українськи» (2006).
Дружина — письменниця Софія Андрухович. Дочка Варвара (народилася 10 березня 2008 року).
На Євромайдані перебував з перших днів протестів.[1]
Після перейменування на проспект Степана Бандери Московського проспекту в Києві 7 липня 2016 року сказав: «Це помилка і дурість. Ця постать досі викликає в нашому суспільстві різні думки. Також це прямий шлях до конфронтації з поляками».[2]
Творчість ред.
Як поет дебютував 24 листопада 1993 року добіркою віршів у газеті «Подолянин» (Кам'янець-Подільський). Перша велика поетична публікація — 1997 року в журналі «Сучасність».
Поезія ред.
- «Весіння єресь» (Київ: Смолоскип, 1998).
- «Істина і мед» (Одеса: Астропринт, 2001).
- «MASKUL'T» (Київ: Критика, 2003) (співавтори: Сергій Жадан та Юрій Андрухович).
- «Примітивні форми власності» (Львів: Піраміда, 2004).
- «100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки» (Харків: Фоліо, 2008) (співавтори: Лариса Денисенко, Юрій Андрухович, Софія Андрухович, Юрій Винничук, Володимир Єшкілєв, Сергій Жадан, Богдан Жолдак, Оксана Забужко, Іздрик, Ірена Карпа, Андрій Курков, Лада Лузіна, Таня Малярчук, Марія Матіос, Костянтин Москалець, Галина Пагутяк, Світлана Пиркало, Світлана Поваляєва, Юрко Покальчук, Ігор Померанцев, Тарас Прохасько, Наталка Сняданко, Олесь Ульяненко, Володимир Цибулько).
- «Метаморфози : 10 українських поетів останніх 10 років» (Харків: Клуб сімейного дозвілля (КСД), 2011) (співавтори: Богдана Матіяш, Сергій Жадан, Маріанна Кіяновська, Олег Коцарев, Галина Крук, Дмитро Лазуткін, Світлана Поваляєва, Мар'яна Савка, Остап Сливинський).
- Пісні пісні. Збірка низької поезії та примітивної лірики[недоступне посилання з травня 2019] / Укладач Олександр Стукало. — Чернівці: Meridian Czernowitz; Книги — ХХІ, 2014. — 104 с.
Вірші Андрія Бондаря перекладено англійською, німецькою, французькою, польською, шведською, португальською, румунською, хорватською, литовською, білоруською мовами.
Проза ред.
- Книга оповідань «13 різдвяних історій» (перед Різдвом 2014 р.)[1]
- Збірка малої прози «І тим, що в гробах» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2016)[3]
Переклади ред.
- Вітольд Ґомбрович «Фердидурке» (Київ: Основи, 2002)
- Марек Лавринович «Погода для всіх» (Київ: Нора-Друк, 2005)
- Міхал Вітковський «Хтивня» (Київ: Нора-Друк, 2006)
- Павел Смоленський «Похорон різуна» (Київ: Наш час, 2006)
- Оля Гнатюк «Прощання з імперією» (Київ: Критика, 2006) (передмова, розділи I—III)
- Богдан Задура «Поет розмовляє з народом» (Харків: Фоліо, 2007) (співперекладачі: Дмитро Павличко та Микола Рябчук)
- Катажина Ґрохоля «Ніколи в житті!» (Київ: Наш час, 2008)
- Пйотр Заремба «Пляма на стелі» (Київ: Нора-друк, 2008)
- Катажина Ґрохоля «Серце на перев'язі» (Київ: Наш час, 2009)
- Войцех Тохман «Ти наче камінь їла» (Київ: Наш час, 2009)
- Катажина Ґрохоля «Я вам покажу!» (Київ: Наш час, 2010)
- Маріуш Щиґел «Зроби собі рай» (Київ: Темпора, 2011)
- Ед Стаффорд «Уздовж Амазонки. 860 днів. Неможливе завдання. Неймовірна подорож» (Київ: Темпора, 2012)
- Юстина Соболевська «Книжка про читання» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2014)
- Пітер Померанцев «Нічого правдивого й усе можливе» (Львів: УКУ, 2015)
- Вітольд Ґомбрович «Транс-Атлантик» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2015)
- Вітольд Шабловський «Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2017)
- Джозеф Конрад «Олмейрова примха. Вигнанець з островів» (Київ: Темпора, 2018) («Вигнанець з островів»)
- Джозеф Конрад «Негр з "Нарциса". Оповісті неспокою. Молодість» (Київ: Темпора, 2019) («Негр з "Нарциса"» і «Оповісті неспокою»)
- Джозеф Конрад «Спадкоємці. Природа злочину» (Київ: Темпора, 2020)
- Вітольд Шабловський «Як нагодувати диктатора» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2020)
- Джозеф Конрад «Дзеркало моря. Особова справа» (Київ: Темпора, 2021)
- Джозеф Конрад, Форд Медокс Геффер «Романтична історія» (Київ: Темпора, 2022)
- Джозеф Конрад «Лорд Джим» (Київ: Темпора, 2023)
Есеїстика ред.
- «Авторська колонка» (спільно із Миколою Рябчуком, Світланою Пиркало, Віталієм Жежерою) (Київ: Нора-друк, 2007).
- «Морквяний лід» (збірка, 2012).[1]
- «Церебро» (Львів: Видавнцтво Старого Лева, 2018)
- «Ласощі для Медора» [Архівовано 16 квітня 2021 у Wayback Machine.] (Львів: Видавнцтво Старого Лева, 2021)
Укладач ред.
- антологія молодої української поезії «Початки» (1998)
- білінгвістична антологія української поезії «Протизначення» (Львів: Кальварія, 2001) (спільно з Тетяною Доній)
- «Сучасна світова лесбі/ґей/бі література. 120 сторінок содому» (2009) (спільно з Іриною Шуваловою, Альбіною Поздняковою, Олесем Барлигою)
Літературознавчі праці ред.
- «Проти поетів» Вітольда Ґомбровича як романтизм після модернізму // Наукові записки НаУКМА. Філологія. — Т. 17. — 1999. — С. 92—94.
- Поема М. Бажана «Сліпці» як текст-виклик: спроба теоретичного моделювання // Сучасність. — № 12. — 1998. — С. 70—87.
- «Стадія ламання» М. Рильського (1929—1934): спроба дискурсивного аналізу // Наукові записки НаУКМА. Філологія. — Т. 4. — 1998. — С. 60—63.
- Новітня українська поезія: генерація ікс, або отруєння голосом невідомого // Дивослово. — 1998. — № 2. — С. 2—5. — (У співавторстві з К. Ботановою).
Нагороди та стипендії ред.
- лауреат премії видавництва «Смолоскип», 1997
- учасник пан-європейського проекту Literaturexpress Europe, 2000
- стипендіат Міністра культури Республіки Польща (стипендія Gaude Polonia), 2003
- стипендіат програми Homines Urbani (Краків), 2004
- учасник фестивалю Poetry International (Роттердам), 2005
- Книга року BBC у номінації «Есеїстика» за книжку «Церебро», 2018[4]
Громадська позиція ред.
У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[5]
Примітки ред.
- ↑ а б в г Гутик О. Інтерв'ю з А.Боднарем… — С. 9.
- ↑ Прощай Г. Московський проспект перейменували на Степана Бандери [Архівовано 28 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Газета по-українськи. — 2016. — № 56 (1912) (12 лип.). — С. 1, 4. (Столиця)
- ↑ Андрій Бондар. Спроба внутрішньої біографії. Архів оригіналу за 5 липня 2016. Процитовано 6 липня 2016.
- ↑ «Церебро» Андрія Бондаря – Книга року ВВС у номінації «Есеїстика». Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 17 грудня 2018. Процитовано 17 грудня 2018.
- ↑ An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Open Democracy, 06.06.2018
Джерела ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бондар Андрій Володимирович |
- Андрусяк І. «Зоряний відрив» чи «місце зради»? // Література плюс. — 1998. — № 3 (жовтень). — С. 7.
- Бондар Андрій. Я залишаю твої губи на відстані моїх очей…: Дебют // Подолянин. — 1993. — 24 листопада. — С. 3.
- Гутик О. Інтерв'ю з А.Боднарем. «Московські технології у нас не працюють: на кожну кулю знайдеться куля у відповідь» / Газета «Високий замок».— Львів, 30 січня — 5 лютого 2014 р. № 14 (5078). с. 9
- Римарук І. М. Бондар Андрій Володимирович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9. — С. 246; + світлина.
- Харчук Р. Про Андрія Бондаря, атмосферні опади й тектонічні зсуви // Бондар А. Весіння єресь. — К., 1998. — С. 5—11.
Електронні джерела ред.
Бондар Андрій Володимирович у соцмережі «Facebook»- Поезії Андрія Бондаря
- Асоціація українських письменників. Андрій Бондар [Архівовано 17 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- #PEN_TEN: Інтерв'ю з Андрієм Бондарем [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Андрій Бондар: «У більшості українських письменників немає родзинок — вони не здатні бути несерйозними!» [Архівовано 7 липня 2007 у Wayback Machine.] (Молода Україна, липень 2003)
- Андрій Бондар: «У Польщі завжди дихається легше» («BBCUkrainian.com», 1 жовтня 2004)
- Андрій Бондар: «Письменник мусить бути особою публічною» («Львівська газета», 23 грудня 2005)
- Андрій Бондар: «Мазохізм і некрофілія — це риси, які вкорінені в українському характері»[недоступне посилання з вересня 2019] («Сумно?», 26 жовтня 2006)
- « Інтерв'ю з ночівлею (Розмова з письменниками: Андрієм Бондарем та Софійкою Андрухович)» [Архівовано 27 січня 2007 у Wayback Machine.] («Art-Vertep», 21 грудня 2006)
- Андрій Бондар: «Я хотів би писати епічну поезію і ліричну прозу» («City Life», березень 2007)
- «Софія Андрухович і Андрій Бондар про літературу, книги і футбол»[недоступне посилання з червня 2019] («Дніпровський юридичний вісник», 12 квітня 2008)
- Андрій Бондар: «Український бум дуже розтягнений у часі…» [Архівовано 9 березня 2013 у WebCite] («Галицький кореспондент», 23 жовтня 2008)
- «Ґеї — найкращі друзі дівчат»: фрагмент из новой книги Андрея Бондаря [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (Yakaboo, 22 серпня 2018)
