Боданінський Усеїн Абдурефійович

Усеї́н Абдурефі́йович Бода́нінський (крим. Üsein Abdurefi oğlu Bodaninskiy; *1877 — †17 квітня 1938) — видатний діяч кримськотатарської культури, художник-декоратор, етнограф, історик, музейний працівник. Засновник і перший директор музею у бахчисарайському Ханському палаці.

Усеїн Абдурефійович Боданінський
крим. Üsein Abdurefi oğlu Bodaninskiy
Усеїн Боданінський
Ім'я при народженні	крим. Üsein Abdurefi oğlu Bodaninskiy
Народився	1877(1877) Бадана
Помер	17 квітня 1938(1938-04-17) Сімферополь ·розстріл
Поховання	Сімферополь
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	Кримський татарин
Діяльність	художник-декоратор, етнограф, історик, музейний працівник
Галузь	етнографія і мистецтвознавство
Відомий завдяки	засновник і перший директор музею у бахчисарайському Ханському палаці
Alma mater	Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова (1905)
Знання мов	російська і кримськотатарська
Заклад	Ханський палац
Посада	директор музеюd
Конфесія	Іслам
Родичі	Абдурефі Боданінський
Брати, сестри	Алі Боданінський

Біографія

Народився в селі Бадана Сімферопольського повіту в родині викладача Сімферопольського народного татарського училища. Він навчався живопису в Москві, а пізніше працював в Парижі, Стамбулі, Дрездені та Санкт-Петербурзі в якості художника-деократора. Двадцять років він жив за межами Криму, і повернувся на півострів на прохання брата. На батьківщині він одразу активно включився в суспільне життя, став делегатом Курултаю та, оселившись в Бахчисараї, повністю присвятив себе вивченню історії та етнографії свого народу. Спочатку він засновує тут Бахчисарайський осередок Петроградського товариства захисту та збереження пам'яток давнини, а потім, в жовтні 1917 року, він стає директором створеного в Ханському палаці музею.

Музей

У 1917 році Усеїн Боданінський домігся від Тимчасового уряду постанови про створення Музею тюрко-татарської культури (згодом — Бахчисарайський палац-музей) у приміщенні бахчисарайського Хансараю. Його директором він був до 1934 р. З самого початку свого керівництва музеєм, Усеїн Абдурефійович розпочав формування кримськотатарського фонду в умовах недостатнього фінансування та обмеженої кількості співробітників. Новим у цьому напрямку стало формування мережі «представництв музею» навіть у віддалених селах Кримського півострову, завдяки чому до музею надходили рідкісні експонати. Директорові музею вдалося встановити такі стосунки з місцевим населення, які сприяли тому, що Музей поповнювався колекціями самим татарським населенням.

Проте, найбільшою стала експедиція 1925 року, коли вчені на чолі з Боданінським відвідали 64 кримських села, зібрали безліч предметів побуту, записали місцевий фольклор та описали життя кримських татар в різних регіонах Криму. Він також зміг віднести до музею печерні міста в Бахчисарайському районі — Чуфут- Кале, Мангуп-Кале, Ескі-Кермен та Тепе- Кермен, а також всі мавзолеї-дюрбе, стародавні мечеті та надати їм державного захисту. Археологічні розкопки, проведені працівниками музею на території поселення Ескі-Юрт та знайдені там могильні надгробки та плити, привідкрили багату історію кримських татар ще до утворення Кримського ханства. Усеїн Боданінський також був ініціатором відкриття меморіального будинку-музею I. Гаспринського.

Репресії

У 1934 р. Боданінського усунули з посади.

Протягом 1935–1937 років він перебивався випадковими заробітками у Москві та Тбілісі. Проте 1937 р. його було заарештовано за звинуваченнями в участі у контрреволюційній націоналістичній організації та роботі на іноземну розвідку і 17 квітня 1938 року — поряд з іншими видатними діячами кримськотатарського культурного відродження — розстріляно в Сімферополі.

Джерела

• Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник (укр.)
• Боданінський Усеїн Абдурефійович [Архівовано 19 травня 2008 у Wayback Machine.] (укр.)

Література

• Народный учитель. Документальный очерк деятельности выдающегося крымскотатарского просветителя Усеина Боданинского / У. К. Мусаева ; под ред. А. А. Непомнящего. — Симферополь: ОАО «Симферопольская городская типография», 2007. — 240 с. — (Биобиблиография крымоведения ; вып. 9). — ISBN 978-966-2913-69-9