Богданівка (Бердянський район)
Богдані́вка — село в Україні, у Чернігівській селищній громаді Бердянського району Запорізької області. Населення становить 629 осіб (1 січня 2015)[2]. До 2016 орган місцевого самоврядування — Богданівська сільська рада.
| село Богданівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Запорізька область |
| Район | Бердянський район |
| Громада | Чернігівська селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1835 |
| Населення | 678 (2001)[1] |
| Площа | 2,28 км² |
| Густота населення | 297,37 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 71240 |
| Телефонний код | +380 6140 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°06′21″ пн. ш. 36°02′49″ сх. д. / 47.10583° пн. ш. 36.04694° сх. д.Координати: 47°06′21″ пн. ш. 36°02′49″ сх. д. / 47.10583° пн. ш. 36.04694° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
116 м |
| Водойми | Апанли |
| Відстань до районного центру |
25 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 71240, Запорізька обл., Чернігівський р-н, с. Богданівка, вул. Шкільна, 3 |
| Карта | |
  Богданівка | |
 Богданівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія ред.
Село Богданівка знаходиться за 2,5 км від лівого берега річки Курушан, на відстані 3 км від сіл Мокрий Став та Довге. Через село проходить балка, у якій бере початок річка Апанли.
Історія ред.
У 1835 — село засноване німцями-менонітами під назвою Кантів Нумер, потім перейменоване в село Гнаденфельд[3]. Переселилося 40 сімей з Прусії, для чого було видано спеціальний наказ царя Миколи II. Село розвивалося швидко й у 1865 році в селі в 89 будинках проживав 691 житель, працювало сільське училище, та менонітський молитовний будинок. Уздовж східного краю була насаджена плантація дерев у кількості 95053 станом на 1851 рік. У 1871 році Гнаденфельд стає волосним центром; у волості було 27 сіл з 8270 жителями. У 1871 році в селі проживало 580 жителів, було 34 повних господарства, 12 половинних та 38 малих. На початку 20 ст. в селі функціонували центральне училище з інтернатом, 3 школи, лікарня, 9 торгових підприємств з загальним оборотом 60 тис. крб на рік, працювали вітрові млини, лісосклад. З 1914 року село називається Богданівка. У період Першої світової війни в селі поселилися біженці з західних губерній, а також було багато полонених австрійських вояків, переважно українців за національністю, які працювали на полях менонітів. У період громадянської війни бл. 40 жителів села загинула, частина емігрувала.
Після встановлення радянської влади, землеволодіння менонітів було обмежено, на частині земель було засновано українські села Мокрий Став, Замостя та ін. У 1930 році в селі заснували колгосп ім. Карла Маркса, а в 1934 році Богданівська МТС, яка обслуговує навколишні колгоспи. У 1930 році 20 господарств було розкуркулено і вислано з будинків, а 8 сімей рятуючись від репресій втекли на Кавказ. У селі працює семирічна школа, спочатку з німецькою, а потім з українською мовою навчання. У 1932 році створюють дитячий будинок для дітей-сиріт. З 1937 року працює середня школа з німецькою мовою навчання. Будується клуб, дитсадок, громадські споруди. У період сталінських репресій в селі репресовано 65 осіб, практично всіх їх знищено. З початком гітлерівсько-сталінської війни 1941 року доросле німецьке населення в числі 159 чоловік репресовано, майже всіх їх знищено в таборах. На фронтах війни воювало 52 жителі села, 12 з них загинуло. Під час відступу гітлерівці спалили майже всі будинки села, а всіх жителів німецької національності забрали з собою. 673 жителі села вирушило з гітлерівською армією, 24 з них загинуло в дорозі, 284 з них після перемоги Сталіна репатрійовано й відправлено в Сибір.
Після війни село відбудовувалося й заселялося жителями навколишніх сіл та інших областей Української РСР. У 1957 році на базі місцевого та навколишніх колгоспів утворено радгосп Чернігівський, за яким закріплено 12586 га землі. Господарство спеціалізувалося на м'ясо-молочному тваринництві, також розвивали рибальство. За післявоєнні роки збудовано практично всі житлові будинки, школу, дитсадок, клуб, магазин, тваринницькі комплекси, механізований тік, гараж складські приміщення. У 2001 році в селі в 270 будинках проживає 678 мешканців, функціонує загальноосвітня школа I—III ступенів, дитсадок, клуб, бібліотека, кілька торгових точок. Працює агрофірма «Солекс», приблизно 14 фермерських і приблизно 20 селянських господарств. У селі діє община християн-баптистів.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», увійшло до складу Чернігівської селищної громади.[4]
17 липня 2020 року після ліквідації Чернігівського району село увійшло до Бердянського району[5].
Село тимчасово окуповане російськими військами 24 лютого 2022 року.
Населення ред.
Мова ред.
| українська мова | російська | вірменська | болгарська |
|---|---|---|---|
| 85,99 % | 11,65 % | 1,33 % | 0,59 % |
Економіка ред.
- «Солекс», агрофірма, ТОВ.
Об'єкти соціальної сфери ред.
- Школа.
- Будинок культури.
- Фельдшерсько-акушерський пункт.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Населення населених пунктів Запорізької області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 13 травня 2016.
- ↑ Чернігівська територіальна громада — Запорізька область — Децентралізація влади. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 22 жовтня 2016.
- ↑ Історія міст і сіл. Богданівка. Архів оригіналу за 3 січня 2011. Процитовано 28 жовтня 2015.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 18 жовтня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Посилання ред.
- Погода в селі Богданівка [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.](укр.)
- Єременко, М. Край шляху Муравського: Нариси з історії Чернігівського району. — Запоріжжя : Лана-друк, 2006. — 436 с.