Благовєщенськ

місто Благовєщенськ
Благовещенск
Герб Благовєщенська	Прапор Благовєщенська
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Амурська область
Муніципальний район	Благовєщенський район
Код ЗКАТУ:	10401000000
Код ЗКТМО:	10701000001
Основні дані
Час заснування	1856
Статус міста	1858
Населення	224 192 (2015)
Площа	321 км²
Поштовий індекс	675000, 675002–675006, 675009–675011, 675014, 675016, 675018–675021, 675025, 675028 і 675029
Телефонний код	+7 4162
Географічні координати:	50°15′28″ пн. ш. 127°32′11″ сх. д. / 50.2577777778057779° пн. ш. 127.53638888891778436° сх. д.Координати: 50°15′28″ пн. ш. 127°32′11″ сх. д. / 50.2577777778057779° пн. ш. 127.53638888891778436° сх. д.
	Влада
Вебсторінка	http://www.admblag.ru/
Міський голова	Мігуля Олександр Анатолійович
	Мапа
	; Благовєщенськ ; Благовєщенськ
	Благовєщенськ у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Благовєщенськ (значення).

Благовє́щенськ, Благовіщенськ^[1] — місто, центр Амурської області, Росія. Пристань на річці Амурі при впадінні в неї річки Зеї навпроти китайського міста Хейхе. Є залізнична станція. За 20 км на північно-захід від Благовєщенська знаходиться Міжнародний аеропорт «Ігнатьєво».

Належить до поселень Зеленого Клину.

Історія ред.

Засноване 1856 року капітаном російського війська Я. Дяченком як козача станиця Усть-Зейська.

1910 року в Благовіщенську за ініціативи міської влади з нагоди 50-ї річниці смерті Тараса Шевченка одна з міських шкіл отримала його ім'я. Першу українську організацію в Благовіщенську — «Український клуб» було створено 1911 року^[1].

Місто було одним з найважливіших осередків українського національного руху на Зеленому Клині у 1917—1922 роках. Після Лютневої революції в Росії наприкінці травня 1917 року в Благовіщенську відбувся Амурський український обласний з'їзд, на якому було обрано Амурську Обласну Українську Раду. В 1917—1922 у місті діяла Благовіщенська Українська Громада, а в 1918—1922 — Благовіщенська Українська Окружна Рада та український кооператив «Українець». У 1917 в Благовіщенську було створено «Просвіту». У місті виходили газети «Українська Амурська справа» (1917), «Амурський українець» (1920)^[1].

У 1921—1922 в період існування Далекосхідньої Республіки в місті було відкрито українську початкову школу^[1].

Під час переведення політики українізації 1931—1932 років у Благовіщенському агропедагогічному інституті існувало українське відділення^[1].

Населення ред.

За переписом населення 1926 року в Благовіщенську мешкало 61 205 осіб. У тому числі 3284 українців (5,4 %, у 1923 році — 1802), 50 996 росіян (83,3 %), 3898 китайців (7 %), 552 євреїв, 511 татарів, 444 білорусів, 378 корейців, 335 поляків та інші^[1].

У наступні роки населення змінювалося так:

1959 — 94 000
2002 — 219 000
2005 — 217 000

Промисловість ред.

Суднобудівний, судноремонтний заводи, меблева, сірникова, швейна фабрики, підприємства харчової промисловості.

Освіта ред.

Педагогічний, медичний, сільськогосподарський інститути; геологорозвідувальний, сільськогосподарський, зооветеринарний, лісотехнічний, комунально-будівельний, фінансово-кредитний технікуми; річкове і педагогічне училища.

Культура ред.

Краєзнавчий музей, драматичний театр.

Відомі особистості ред.

Підгаєцький Володимир Володимирович (1914—1991) — доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки України
Стриженов Олег Олександрович (*1929) — радянський і російський актор театру і кіно
Захаров Юрій Васильович (1930) — український кораблебудівник, вчений у галузі енергетики водних суден, холодотехніки та кондиціювання газів, дійсний член низки українських та закордонних Академій наук.
Косіцин Михайло Вікторович (1948—2010) — російський валторніст і музичний педагог, соліст симфонічного оркестру Новосибірської філармонії, артист оркестру Новосибірського театру музичної комедії, професор Ростовської консерваторії, заслужений артист РРФСР.