Вікіпедія

Битва при Сан-Мамеде

Би́тва при Сан-Маме́де (порт. Batalha de São Mamede) — битва, що відбулася 24 червня 1128 року, в день Івана Хрестителя, біля Гімарайнша, між двома політичними таборами Португальського графства. Військо молодого графа Афонсу зійшлося із військом його матері-графині Терези та її коханця-галісійця Фернандо де Траби. Сталася внаслідок повстання португальської знаті проти політики Терези та засилля галісійців у португальському уряді. Закінчилася перемогою військ Афонсу, який об'єднав графство і став титулувати себе принцом Португальським. Згадується в «Лузітанській хроніці», оспівана в «Лузіадах».

Битва при Сан-Мамеде
Португальські міжусобні війни
Битва при Сан-Мамеде А. Ліну, 1922, Палац св. Бенедикта
Битва при Сан-Мамеде
А. Ліну, 1922, Палац св. Бенедикта

Битва при Сан-Мамеде
А. Ліну, 1922, Палац св. Бенедикта
Дата: 24 червня 1128
Місце: Гімарайнш, Португалія
Результат: перемога Афонсу
Сторони
Португальська опозиція Графство Португалія
Командувачі
Афонсу І
португальці 		Тереза Леонська
Фернандо де Траба
галісійці

Перебіг ред.

Після смерті португальського графа Генріха 1112 року, графство Португалія перейшло до рук його вдови, графині Терези Леонської. Вона правила як регент до повноліття її сина Афонсу. Тереза була амбітною жінкою й конфліктувала зі своєю сестрою Урракою, яка по смерті батька Альфонсо VI стала леонською королевою. Для посилення своїх позицій графиня уклала політичний союз із галісійською знаттю, зокрема із компостельським архієпископом Дієго, галісійським графом Бермудо де Трабою та його братом Фернандо. Останній увійшов до португальського уряду й став коханцем Терези. Галісійці перетворилися на впливову силу в Португалії. Тереза фактично унезалежнилася від Леону і стала іменувати себе «королевою», плануючи правити до смерті. Проте серед португальських баронів росло невдоволення її політикою та засиллям іноземців в уряді.

1126 року Уррака померла і новий кастильсько-леонський король Альфонсо VII зажадав від Терези поновлення її васальної присяги. Графиня відмовилася й весною 1127 року королівські війська атакували Португалію. Наступного року португальська знать повстала проти Терези, побоюючись, що її галісійські союзники поступово намагаються перебрати владу в графстві. Своїм лідером повстанці обрали інфанта Афонсу, сина графа Генріха та Терези, що конфліктував із її галісійським коханцем. Португалію охопила міжусобна війна. Значна частина португальських шляхетних родів підтримали нового графа; на його боці були Церква та простолюд.

24 червня 1128 року війська інфанта Афонсу та його португальських баронів зійшлися у битві з силами португальських і галісійських лицарів під проводом Фернандо де Трави біля Сан-Мамеде. Точне місце битви невідоме, проте з джерел видно, що події відбувалися біля Гімарайнша. У битві перемогу здобули війська Афонсу. Хронікер з монастиря Святого Хреста, який прив'язав подію до дати дня Іваха Хреситителя, надав їй особливого релігійного забарвлення.

Після перемоги Афонсу взяв правління у свої руки. Він вигнав матір та галісійців з уряду. Португальська родова шляхта відновила свій вплив при дворі. Молодий граф фактично продовжив курс матері на унезалежнення від Леону й 1129 року проголосив себе принцом Португалії. За народною легендою він заточив неньку у замку Ланьосо; через порушення заповіді про шанування батьків Бог покарав Афонсу тяжкою хворобою наприкінці життя.

Опис ред.

Опис битви в «Лузітанській хроніці»
Латинський оригінал[1]

Æra 1166. Mense Junio in festo S. Joannis Baptistae Infans inclytus Donnus Alfonsus Comitis Henrici, & Reginas Donnae Tarasiae filius, magni Imperatoris Hispaniae Domini Alfonsi nepos, Domino auxiliante, & divina clementia propitiunte, studio, & labore suo magis quam parentum voluntate, aut juvamine, adeptus est Regnum Portugallis in manu forti. Siquidem mortuo patre suo Comite Domino Henrico, cum adhuc ipse puer esset duorum, aut trium annorum, quidam indigni & alienigenae vendicabant Regnum Portugallis, matre ejus Regina Donna Tarasia eis consentiente, volens fie ipsa superbe regnare loco mariti sui, amoto filio a negotio Regni. Quam injuriam valde inhonestam nullatenus ferre valens (erat enim jam grandaevus aetate, & bonae indolis) convocatis amicis suis, & nobilioribus de Portugal, qui eum multo maxime, quam matrem ejus, vel indignos & exteros natione volevant regnare super se, commisit cum eis praelium in campo Sanct Mametis, quod est prope Castellum de Vimaranes, & contriti sunt & devicti ab eo, & fugerunt a facie ejus, & comprehendit eos. Obtinuit ipse pricipatum & Monarchiam Regni Portugallis.

Опис битви в «Лузіадах»
Португальський оригінал[2] Український переклад[3].

28
"Quando chegado ao fim de sua idade,
O forte e famoso Úngaro estremado,
Forçado da fatal necessidade,
O espírito deu a quem lhe tinha dado,
Ficava o filho em tenra mocidade,
Em quem o pai deixava seu traslado,
Que do mundo os mais fortes igualava;
Que de tal pai tal filho se esperava.

29
"Mas o velho rumor, não sei se errado,
Que em tanta antiguidade não há certeza,
Conta que a mãe, tomando todo o estado,
Do segundo himeneu não se despreza.
O filho órfão deixava deserdado,
Dizendo que nas terras a grandeza
Do senhorio todo só sua era,
Porque, para casar, seu pai lhes dera.

30
"Mas o Príncipe Afonso, que desta arte
Se chamava, do avô tomando o nome,
Vendo-se em suas terras não ter parte,
Que a mãe, com seu marido, as manda e come,
Fervendo-lhe no peito o duro Marte,
Imagina consigo como as tome.
Revolvidas as causas no conceito,
Ao propósito firme segue o efeito.

31
"De Guimarães o campo se tingia
Co'o sangue próprio da intestina guerra,
Onde a mãe, que tão pouco o parecia,
A seu filho negava o amor e a terra.
Com ele posta em campo já se via;
E não vê a soberba o muito que erra
Contra Deus, contra o maternal amor;
Mas nela o sensual era maior.

32
"Ó Progne crua! ó mágica Medeia!
Se em vossos próprios filhos vos vingais
Da maldade dos pais, da culpa alheia,
Olhai que inda Teresa peca mais:
Incontinência má, cobiça feia,
São as causas deste erro principais:
Cila, por uma, mata o velho pai,
Esta, por ambas, contra o filho vai.

33
"Mas já o Príncipe claro o vencimento
Do padrasto e da iníqua mãe levava;
Já lhe obedece a terra num momento,
Que primeiro contra ele pelejava.
Porém, vencido de ira o entendimento,
A mãe em ferros ásperos atava;
Mas de Deus foi vingada em tempo breve:
Tanta veneração aos pais se deve!

28
Коли, доживши до сумних сивин,
Угорець, що завзяттям відзначався,
Покинув задля інших верховин
Цей білий світ і з Богом пострічався,
Лишився після нього юний син,
Який з дитинства бути обіцявся
В звитязі схожим на свого вітця,
Як був на нього схожий і з лиця.

29
Не знаю, це обмова чи злоба вже,
Давно було й не вірить нам чому б,
Що матінка, до рук правління взявши,
Не застидалась взяти й другий шлюб?
І сирота,– йому біда, як завше,–
Став опісля заміжжя їй не люб,
Тому, на рішення неправі скора,
Позбавила його всіх прав сеньйора.

30
Але Афонсу, що ім’я своє
Успадкував від того, що так звався,
Побачив – мати мужу віддає
Ті землі, спадок, що йому дістався,
Тому й на поклик Марса пристає,
Бо все відвоювати сподівався,
І приступає він уже до дій,
І діє так, як зважив, молодий.

31
Тож поле Гімарайнша обагрилось
Вогнями громадянської війни,
Де мати геть зневажила, як милість,
Любов синівську й землю без вини.
Уже на нього в полі й не дивилась,
Була гордлива, як тут не вини,
Пішовши проти материнства й Бога;
Чуттєва нею правила знемога.

32
О Прокна ! О Медея чарівна!
Якщо, вбиваючи дітей коханих,
Караєте батьків за гріх сповна,–
Гріхів Тереси вам не знать поганих!
Жадоба і жагучість навісна,–
Ось дві причини злочинів нежданих!
Убила Сцілла батька за одне,
Тереса сина вже за двоє тне!

33
Але той принц, якого ми підносим,
Вітчима й матір переміг згола;
І вмить земля скоряється погрозам,
Встає за ним, хоч проти нього йшла;
Одначе гніву там скорився й розум,–
В кайдани матір закував зо зла;
Але за це спаде й покара з неба.
О, як батьків нам шанувати треба!

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Enrique Flórez. España Sagrada. Madrid, 1796. — Chronicon Lusitanum. P. 421—422.
  2. ↑ Os Lusíadas por Luís Vaz de Camões. Canto Terceiro. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 8 листопада 2017.
  3. ↑ Камоенс, Луїс де. Лузіади: Поема. / Перекл. з порт. М. Литвинця. — К.: Дніпро, 1987. — С.102-103.

Джерела ред.

  • Anderson, James Maxwell (2000). The History of Portugal online [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.]
  • Birmingham, David. A Concise History of Portugal (Cambridge, 1993)
  • Grissom, James. (2012) Portugal — A Brief History excerpt and text search
  • Oliveira Marques, A. H. de. History of Portugal: Vol. 1: from Lusitania to empire; Vol. 2: from empire to corporate state (1972).
  • Nowell, Charles E. A History of Portugal (1952) online [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.]
  • Payne, Stanley G. A History of Spain and Portugal (2 vol 1973) full text online vol 2 after 1700 [Архівовано 13 грудня 2020 у Wayback Machine.]; standard scholarly history; chapter 23
  • Campos Matos, Sérgio. "History of Historiography and National Memory in Portugal, " History Compass (Oct 2012) 10#10 pp 765—777.
  • de Carvalho Homem, Armando Luís. "A. H. de Oliveira Marques (1933—2007): Historiography and Citizenship, " E-Journal of Portuguese History (Winter 2007) 5#2 pp 1–9.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Битва при Сан-Мамеде

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Битва_при_Сан-Мамеде&oldid=40116771