Берндт Оттомар Вільгельмович
Оттомар Вільгельмович Берндт (1 липня 1896, Рівне — вересень 1941) — український композитор і піаніст німецького походження.
| Берндт Оттомар Вільгельмович | |
|---|---|
| Народився |
1 липня 1896 Рівне, Ровенський повіт, Волинська губернія, Російська імперія |
| Помер | серпень 1941 (45 років) |
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | композитор, піаніст |
| Alma mater | Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського |
Біографія ред.
Народився у Рівному. На кладовищі Грабник у Рівному є надгробок батька Оттомара Берндта, Вільгельма (пом. 26.11.1911), поруч, імовірно, матері, Розини (пом. до 1939 р.).[1] Крім Оттомара, вони мали дочок Алю та Розалію. На початку XX століття родина, імовірно, проживала у Харкові.
У 1916 році Оттомар закінчив Перше харківське реальне училище. Закінчив Харківську музичну академію по класу фортепіано і композиції, якийсь час навчався у Семена Богатирьова. З 1921 р. викладав у Харківському музичному технікумі курс обов'язкового фортепіано. З 1926 року Оттомар Вільгельмович почав викладати фортепіано також в Першій музпрофшколі.
Був концертмейстером української хорової капели Державного українського хору. Дружив з композитором Валентином Борисовим і став одним із засновників харківської Асоціації пролетарських музикантів. У 1930-ті роки музичний редактор видавництва «Мистецтво».
Член Спілки композиторів України.[2]
З 1922-го у шлюбі зі співачкою Анною Білогорською, з якою у них була дочка Ляля.
Після початку німецько-радянської війни, наприкінці червня 1941, заарештований як етнічний німець і, ймовірно, розстріляний.[3]
Сім'я Оттомара Берндта отримала повідомлення про його смерть у вересні 1941. У 1942, перед взяттям Харкова, Анна і Ляля Берндти виїхали у Німеччину, де потрапили у табір для переміщених німців і були під наглядом. У таборі Ляля познайомилася з французом Реймондом (Ремі) Кабаре і вийшла за нього заміж. Анна Андріївна Білогорська-Берндт похована на російському цвинтарі Сен-Женев'єв-де-Буа під Парижем; у Франції живуть внуки Оттомара Берндта.
Творча спадщина ред.
Основу композиторської спадщини Берндта складають масові пісні («Марш Дніпробуду», «Червоноармійська маршова», «Встануть на Рейні і Темзі: марш жовтневих демонстрантів» (слова Миколи Булатовича), «Псалом залізу», цикл «Царицин» та ін.), дитячі пісні, обробки українських народних пісень для хору.
Берндту належать також:
- симфонічна поема «Чотири пісні ашуга»,
- Скерцо для симфонічного оркестру,
- концерт для фортепіано з оркестром,
- фортепіанні п'єси для дітей (1927),
- три п'єси для фортепіано,
- чотири дитячі п'єси (усі — 1930),
- два танці для фортепіано на тему українських народних пісень (1934),
- сюїта на кримськотатарські народні теми,
- балади для фортепіано (1939),
- пед. п'єси для фортепіано (1940–41),
- прелюдії для фортепіано на тему української народної пісні «Благослови, мати, весну закликати» і «Козлик»,
- сюїта й ліричні п'єси для скрипки з фортепіано.
У 1940 р. вийшла збірка інсценувань для дитячих колективів «Весна» з піснями Берндта на вірші Наталі Забіли, Марії Пригари, Х. Левіної та ін.
Примітки ред.
- ↑ Немецкая некрополистика Ровно.Вильгельм Берндт. - Witalij aus Rowno. blog.rusdeutsch.ru (ru-RU) . Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ Берндт Оттомар Вільгельмович. esu.com.ua (ua) . Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ ЕСУ подає рік смерті як 1943.
Джерела ред.
- Оттомар Берндт: Линии судьбы. h.ua. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017. (рос.)