Вікіпедія

Бергенгейм Едуард Едуардович

харківський промисловець з Фінляндії

Бергенгейм Едуард Едуардович, барон (Едуард Фердинанд Берґенгейм, швед. Edward Bergenheim) (17 січня 1844, Або, Фінляндія — 16 березня 1893, Харків) — харківський промисловець. Творець Харківського заводу з виробництва теракотових і керамічних виробів, першого на півдні Російської імперії. З 1879 року — барон Великого князівства Фінляндського.

Бергенгейм Едуард Едуардович
швед. Edward Bergenheim
Ім'я при народженні Едуард-Фердинанд
Народився 17 січня 1844(1844-01-17)
Або,
Або-Б'єніборзька губернія,
Велике князівство Фінляндське
Помер 16 березня 1893(1893-03-16) (49 років)
Харків,
Харківська губернія
Громадянство Російська імперія
Національність швед
Місце проживання м. Харків
Діяльність промисловець
Alma mater Фінляндський кадетський корпусd
Титул барон
Військове звання полковник
Конфесія лютеранин
Рід Бергенгейм
Батько Бергенгейм Едвард
Мати Бергенгейм Олександрина
У шлюбі з Емілія Екестуб
Діти син Алекс,
донька Доротея

Біографія ред.

Народився Едуард Едуардович 17 січня 1844 року, в місті Або (Велике князівство Фінляндське) в сім'ї архієпископа Або Едварда Бергенгейма (1798—1884), голови євангелично-лютеранської церкви Фінляндії у 1850—1884 роках та Олександрини Бергенгейм (Брюн).

У червні 1863 року закінчив з відзнакою Фінляндський кадетський корпус в Фрідріхсгамі (нині Гаміна). 1869 року пройшов повний курс, з додатковим відділенням, інженерної академії.

У 1870 році вступив до Товариства Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. А вже 1876 року заснував у Харкові завод барона Бергенгейма, що виробляв керамічні плитки і кахлі, а також вогнетривку цеглу.

17 березня 1878 року Едуард Бергенгейм одружився з Емілією Екестуб. У родині було двоє дітей Аксель Едуард Еммануель (1885—1920, у російському написанні Олексій Едуардович) і Дороті Санднблом (1893—1975, у російському написанні Доротея Едуардівна). Імператорський указом, від 1(13) квітня 1879 року син архієпископа Абоського — інженер-капітан Едуард-Фердинанд Едуардович Бергенгейм зведений, з низхідним його потомством, в баронську гідність Великого Князівства Фінляндського. Його рід внесений, в 1888 році, в матрикул Лицарського Дому Великого Князівства Фінляндського, в число родів баронських, № 54.

У 1882 році був зачислений у запас по інженерному корпусу і направлений виконавцем робіт на будівництво Кренчуцько-Роменської залізниці.

У 1887–1891 році Едуард Бергенгейм був гласним Харківської міської думи.

11 лютого 1891 року Едуарда Бергенгейма було звільнено з запасу армії у чині полковника.

Едуард Едуардович Бергенгейм помер 16 березня 1893 року. Був похований у Харкові, на лютеранському кладовищі.

Діти народили йому онуків Хільдегард Сванбет, Бриту Петерсон, Марту Фірвал та Дан Санднблом.

Завод керамічних виробів ред.

 
Реклама Товариства Бергенгейма. (1892 рік)

Ще працюючи на будівництві залізниці на території Харківської губернії, Бергенгейм мав можливість, ознайомитись з багатими покладами глини.

У 1876 році Бергенгейм почав будівництво в Харкові заводу з виробництва теракотових та інших глиняних виробів, це підприємство було першим таким виробництвом на півдні Російської імперії.

З 1887 року, було освоєно виробництво керамічних каналізаційних труб.

16 січня 1891 року створено «Товариство з виробництва вогнетривкої цегли, гончарних виробів» барона Е. Е. Бергенгейма[1], зі статутним капіталом 500 000 карбованців.

З 1892 року на заводі налагоджено виробництво вогне- та кислототривких плиток для підлог та тротуарів.

З 1893 року припинено виробництво пічних кахлів та черепиці.

У Харкові продукція заводу використовувалася при будівництві ряду корпусів заводу імені В. О. Малишева, паровозоремонтного і вагоноремонтного підприємств. Підлоги Благовіщенського Собору, Казанської церкви (Лиса Гора) викладені плиткою Бергенгейма. Так само вироби заводу барона Бергенгейма, використовувалися при будівництві багатьох приватних будинків Харкова.

16 червня 1903 року на заводі сталася сильна пожежа.

 
16 червня на заводі товариства Бергенгейма сталася величезна пожежа: згорів старий завод, в якому виготовлялися гончарні труби. Новий, зайнятий виготовленням плиток, не постраждав, і завод продовжує працювати. Будинки машини і товар застраховані в суспільствах «Росія» і «Якір». Збиток 300 000 карбованців.
Газета «Російські Відомості». Вівторок, 17 червня 1903 року № 165
 

У 1909 році «Товариство Е. Е. Бергенгейма» мало капітал який оцінювався у 152 400 карбованців. Завод розміщувався за адресою вулиця Кузинська, 3 (сучасна вулиця Озерянська, Кузинська тепер розпочинається після мосту), правління Товариства розташовувалося у власному прибутковому будинку за адресою вулиця Малопанасівська, 35 (сучасна вулиця Мала Панасівська)[2]. Його звели у 1900-х роках, ймовірно, за проєктом Віктора Величка. Частина будівель заводу вціліла, але вони були перебудовані у радянські роки, а нині закинуті[3]. Будинок товариства зберігся разом з оригінальними воротами, але не є пам'яткою архітектури чи історії[4]. Нині в ньому розміщується Дорожня клінічна лікарня Південної залізниці, а саму споруду часто називають «Будинок Бергенгейма».

Вироби Бергенгейма крім Харкова були знамениті по всій імперії, вони застосовувалися при будівництві таких будинків як Лівадійський палац (Лівадія), «Будинок із химерами» (Київ), залізничні вокзали в Москві. Так само безліч особняків по всій території Російської імперії облицьовані плиткою зі штампами «барон Бергенгейм».

За радянських часів завод було націоналізовано. Він отримав назву «Керамічний завод 8-ї річниці Жовтня».

У Харкові в 2003 році створено Музей керамічної плитки та сантехніки в якому представлена велика експозиція продукції заводу Бергенгейма, в тому числі коврово-візерункових покриттів для підлоги, плит для мощення тротуарів, вогнетривкої цегли. На фасаді будинку на вулиці Лермонтовській, 12 під охоронною табличкою вмонтовано плитку з клеймом заводу.

  •  
    Листівка з видом Заводу барона Бергенгейна
  •  
    Листівка з видом Заводу барона Бергенгейна. Зворотний бік
  •  
    Прибутковий будинок заводу Бергенгейма на вулиці Малій Панасівській у Харкові
  •  
    Плитка з емблемою Товариства Бергенгейма
  •  
    Зворотний бік плитки, зі штампом заводу Бергенгейма
  •  
    Зворотний бік цегли, зі штампом заводу Бергенгейма
  •  
    Фрагмент підлоги кладки в занедбаній церкві в с. Нарма, Гусь-Хрустальний район, Владимирська область, РФ
  •  
    Відбитки плитки на стіні лікарні заводу Донсода Лисичанськ
  •  
    Плитка з клеймом заводу на вулиці Лермонтовській у Харкові

Особисте життя ред.

Професор Харківського університету Г. І. Лагермарк, який близько знав Бергенгейма згадував:

 
У приватному своєму житті Е.Бергенгейм був людиною надзвичайно простою, ввічливою і м'якою. Але це йому анітрохи не заважало бути твердим, навіть затятим в тому, що він вважав обов'язком або питанням честі. Його м'якість і справедливість зробили його щиро улюбленим всіма працівниками на заводі, а його невтомна увага до справи і чудова працьовитість викликали загальне здивування...
 

У 1887 році до Бергенгейма, у Харків, приїхав його племінник Карл Густав Маннергейм, майбутній, російський генерал, маршал і президент Фінляндії. У зв'язку з вступом до Миколаївського кавалерійського училища, йому було потрібно добре знання російської мови. Бергенгейм підшукав йому вчителя, імперського ротмістра Сухіна, який вчив юного Карла Густава російській мові, а також показав життя армійського офіцера в Російській армії. Цей період чітко відображено в мемуарах Маннергейма, а також висвітлено його біографами.

 
Для ще глибшого вивчення мови я вирушив влітку 1887 року до одного з родичів, капітана і інженера Е. Ф. Бергенгейма, який займав велику посаду на великому промисловому підприємстві в Харкові, величезному економічному центрі України. Моїм близьким другом і хорошим вчителем став один з козаків-кавалеристів - вельми освічена людина, яка пройшла військове навчання в Петербурзі. Саме його стараннями вже восени я говорив по-російськи досить добре. Але все ж російську мову спочатку давався мені важко.
Оригінальний текст (рос.)
Для более глубокого изучения языка я отправился летом 1887 года к одному из родственников, капитану и инженеру Э. Ф. Бергенгейму, который занимал большую должность на крупном промышленном предприятии в Харькове, огромном экономическом центре Украины. Моим сердечным другом и хорошим учителем стал один из казаков-кавалеристов — весьма образованный человек, прошедший военное обучение в Петербурге. Именно его стараниями уже осенью я говорил по-русски достаточно хорошо. Но всё же русский язык поначалу давался мне тяжело[5].
  

Примітки ред.

  1. ↑ В газеті «Південний край» (Харків): «Завод барона Е. Е. Бергенгейма» 1 вересня 1890 року. «Отримано урядове веління про затвердження статуту товариства для виробництва вогнетривкої цегли, цегляних плит для тротуарів, гончарних, теракотових та інших виробів, а також про заснування товариства на паях». Клейма на виробах з 1891 року стали ставиться «ТБЭБ»
  2. ↑ Списокъ домовладѣльцев г.Харькова. — Х. : Типографія «Печатное дѣло», 1909. — С. 374, 388 – 443с.(рос. дореф.)
  3. ↑ Завод Бергенгейма — Харьков Манящий (ru-RU) . Процитовано 20 лютого 2024.
  4. ↑ Доходный дом Бергенгейма — Харьков Манящий (ru-RU) . Процитовано 20 лютого 2024.
  5. ↑ Маннергейм К. Г. Мемуары. — М. : Вагриус, 1999. — С. 7 – 508 с. — ISBN 5-264-00049-2.(рос.)

Посилання ред.

  Зовнішні відеофайли
  Харьковский плиточный завод барона Бергенгейма

Джерела та література ред.

  • Маннергейм К. Г. Мемуары. — М. : Вагриус, 1999. — 508 с. — ISBN 5-264-00049-2.(рос.)
  • Маннергейм К. Г. Воспоминания. — Минск : ООО «Попурри», 2004. — 512 с. — ISBN 985-483-063-2.(рос.)
  • Списокъ домовладѣльцев г.Харькова. — Х. : Типографія «Печатное дѣло», 1909. — 443 с.(рос. дореф.)
  • Соловьев В.О., Раенко Л.В. Харьков. Энциклопедический словарь. — Х., 2014. — 1021 с.(рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бергенгейм_Едуард_Едуардович&oldid=41806011