Бензопилка
Бензопилка (як різновид мотопилки) — ручний інструмент, оснащений двигуном внутрішнього згоряння і призначений для розрізання (розпилювання) дерева (деревини) при роботах з догляду за лісами, садами і парками, при заготовці дров, на будівництві, в боротьбі з лісовими пожежами тощо. Спеціалізовані бензопилки призначені для різання бетону чи каменю. Іноді бензопилки використовуються для різання льоду чи спресованого снігу.
| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (травень 2019) |
Історія створення ред.
Ключові конструктивні елементи бензопилки (ланцюгова пилка, шина, двигун внутрішнього згоряння) були створені в кінці 19-го століття. Практичне застосування «пильної гарнітури» йде з початку 20-го століття, при цьому використовувалися інші типи приводів: пневматичний, паровий, механічний та інш.
Достовірної інформації про першого виробника бензопил немає. Найбільш підтвердженим фактом є початок виробництва ручних ланцюгових пилок з бензиновим приводом Андреаса Штіля (Торгова марка Stihl) наприкінці 1920-х років[джерело?]. Всі ланцюгові пилки того часу, що створювалися для зрізання лісу, представляли собою великогабаритні незграбні машини, якими керували як мінімум дві людини.
Багато разів проводилися спроби створення потужної ланцюгової пилки для вирубки дерев і в 1926 році німецький інженер-механік Андреас Штіль створив і запатентував першу ручну ланцюгову пилку з електромотором. В 1950 році лідер виробництва бензопилок німецька фірма STIHL[1] презентувала на ринку першу компактну ручну пилку «Benzinmotorsäge Typ BL» з поворотним та відкидним ланцюговим ножем, якою міг працювати один робітник, така конструкція стала революційною в своїй галузі.[2]
У 1927 році німецький підприємець Еміл Лерп представив світу свою нову розробку — Dolmar[3], модель А. Інструмент оснащувався двигуном об'ємом 245 см³ потужністю 8 к.с. і важив 58 кг. з якими справлялись два робітника. Це була перша в світі ланцюгова пилка з бензиновим двигуном[джерело?].
В СРСР вперше було розпочато масове виробництво бензопилки «Дружба» в 1955 році. Її було в 1953 році у дослідно-конструкторському бюро авіаційних двигунів Запорізького заводу № 478 (сьогодні конструкторське бюро «Прогрес»).[4]
Загальна конструкція бензопилки ред.
Бензопилка складається з приводного бензинового двигуна з системою повітряного охолодження, різального ланцюга, що рухається по спрямувальній шині, та органів керування.Також з паливної, антивібраційної та системи змащування ланцюга.
Привід оснащено інерційною муфтою зчеплення, що приводить ланцюг в рух збільшенням оборотів двигуна, та не дозволяє глохнути, при заклинюванні ланцюга або надмірному навантаженні. Для запуску двигуна використовувався ручний шнуровий стартер.
Види бензопилок ред.
Побутові — бензопилки для домашніх потреб, заготівлі дров на зиму, очищення саду, будівництва та іншого. Вони будуть ефективні для мешканців приватного сектора та дачників.
Напівпрофесійні — розраховані на не великі об'єми праці. При цьому передбачається тривале або навіть щоденне їх використання.
Професійні — це бензопилки, розроблені для багатозмінної, безперервної роботи протягом декількох днів. В основному, це роботи, пов'язані з лісозаготівлею, з проведенням рятувальних робіт, тощо.
Див. також ред.
Джерела ред.
- Manfred Fleischer, «Die Geschichte der Motorsäge: Vom Faustkeil zur Einmannsäge. Eine Technik- und Wirtschaftsgeschichte», Forstfachverlag; Auflage: 2 (1. Juni 2004), ISBN-10: 3980512118
- Історична колекція мотопилок різних виробників [Архівовано 18 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- [5]
- http://spbftu.ru/site/upload/201511280020_Bazarov_9-208.pdf[1]
Примітки ред.
- ↑ а б http://spbftu.ru/site/upload/201511280020_Bazarov_9-208.pdf.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка); Пропущений або порожній|url=(довідка) - ↑ ANDREAS STIHL AG & Co. KG, Waiblingen. STIHL - Geschichte. www.stihl.ch (нім.). Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 25 листопада 2019.
- ↑ Dolmar — назва гори в Тюрингії, де пройшло перше випробування бензопилки
- ↑ Промышленный сектор в истории гп ”Ивченко-Прогресс”. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 25 листопада 2019.
- ↑ Базаров, С.М.; Беленький, Ю.И.; Свойкин, Ф.В.; Свойкин, В.Ф.; Бальде, Т.М.Д. (29 грудня 2020). System analysis of the wheel forwarder’s technological efficiency on the unloading operation. Известия СПбЛТА. № 233. с. 177—188. doi:10.21266/2079-4304.2020.233.177-188. ISSN 2079-4304. Процитовано 27 січня 2021.
|
Це незавершена стаття про інструмент, прилад або пристрій. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |