Безпалко Йосип Іванович
Безпа́лко Йосип (Осип) Іванович (нар.13 травня 1881 — пом.1950) — український політичний і державний діяч.
| Безпалко Йосип Іванович | |
|---|---|
 Знімок Осипа Безпалка з анкети Українського громадського комітету в Чехословацькій республіці. | |
| Народився |
13 травня 1881 Чернівці, Герцогство Буковина, Долитавщина, Австро-Угорщина |
| Помер |
1950 ГУЛАГ[d], СРСР |
| Діяльність | політик |
| Партія | УСДРП |
Життєпис ред.
Народився у місті Чернівці, Північна Буковина у бідній міщанській родині.
Через політичну діяльність виключено з гімназії. У 1899 році — заснував таємний гурток гімназійної та студентської молоді. У 1901—1902 роках редагував газету «Буковина» — орган буковинської національної організації. У 1903 році розпочав педагогічну діяльність. Засновник одного з перших на Буковині товариств «Січ» і редактор учительського часопису «Промінь» (1903). У 1907—1908 роках крайовий секретар профспілок Буковини.
У 1907—1914 роках засновник і голова крайової організації Української соціал-демократичної партії (УСДП) на Буковині, у 1908—1914 роках редактор місцевого партійного органу — газетою «Борба».
У 1915—1916 роках — голова просвітньої комісії у таборі для українських військовополонених (Раштатт, Німеччина).
Делегат Української Національної Ради Буковини і ЗУНР — ЗУНР-ЗОУНР (грудень 1918 — квітень 1919), УСДРП (1919), Трудового Конгресу, в листопаді 1918 — комісар Чернівців. Не погоджувався разом з Семеном Вітиком, підтримуваний Симоном Петлюрою, з реорганізацією системи державного управління під керівництвом диктатора ЗУНР Євгена Петрушевича[1]. У 1919—1920 роках міністр праці в урядах Бориса Мартоса[2] та Ісаака Мазепи.
11 лютого 1920 р. в Кам'янці-Подільському був арештований польською владою разом з представниками уряду УНР Мазепою Ісааком, Андрієм Лівицьким, Іваном Огієнком відповідно до наказу польського головного комісара Волині й Подільського фронту А. Мінкєвича. Офіційне вибачення за «прикрий випадок» арешту було надано польським МЗС 11 березня українській дипломатичній місії в Варшаві.[3]
.jpg)
У 1920 році — емігрував до Чехословаччини, викладав німецьку мову в Українській господарській академії в Подєбрадах (Чехія). Автор наукових розвідок з історії українсько-німецьких відносин. Автор численних політичних статей, розвідок про німецько-слов'янські взаємини на початку XIX століття.
У 1938 році — обрано головою Українського січового союзу.
У 1947 році схоплений спецслужбами СРСР, доправлений до Радянського Союзу та репресований НКВС СРСР. Загинув у концтаборі (Казахстан).
Примітки ред.
- ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… с. 197
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 травня 2008. Процитовано 30 жовтня 2009.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Сайт Інституту історії. 11 лютого 1920 р. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 11 лютого 2013.
Посилання ред.
- Світлина. БЕЗПАЛКО Йосип Іванович [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Інститут історії України [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
- Осташко Т. С. БЕЗПАЛКО Йосип Іванович [Архівовано 5 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 213. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Осип Безпалко. Бібліографічний покажчик / упоряд.: Н. М. Загородна, М. С. Семенюк ; наук. ред., автор вступ. ст. В. М. Ботушанський. — Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2021. — 117 c.
Література ред.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.— Львів: Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір», 1995.— 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9
- Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами, ч. 1. Прага, 1942
- Підкова І., Шуст Р. Довідник з історії України, т. 1. К., 1993